675/606/18 Про відкрите заволодіння чужим майном, скоєне за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, шляхом нападу з проникненням до життла потерпілої, із застосуванням насильства, небезпечного для її життя і здоров`я - 28.01.2020 Прийняття

за касаційними скаргами захисників Гандзьошина М.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 та Шевчук О.С. в інтересах засудженої ОСОБА_2 на вирок Ізяславського районного суду Хмельницької області від 4 жовтня 2018 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 1 лютого 2019 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 4 жовтня 2018 року засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі:

- ОСОБА_1 - на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- ОСОБА_2 - на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_2 солідарно на користь потерпілої ОСОБА_8 1043 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 20 000 грн - моральної шкоди.

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 1 лютого 2019 року змінив вирок у частині вирішення цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди, стягнув з ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_8 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони 25 грудня 2017 року за попередньою змовою між собою та з ОСОБА_7, ОСОБА_1 - перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння,діючи з єдиним умислом, спрямованимна незаконне заволодіння чужим майном, одягнувши для маскування темний одяг та маски типу "балаклава", проникли до будинку ОСОБА_8 у м. Ізяславі Хмельницької області, де вчинили напад на потерпілу, застосовуючи насильство, небезпечне для її життя і здоров`я, зв`язали останнюта, вимагаючи видати грошові кошти і золоті вироби, завдали ударів кулаками в ніс, ліве око, ліву щоку, ліву щелепу, заподіявши ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, у вигляді синців та струсу головного мозку. Хвилюючись за своє життя та здоров`я, ОСОБА_8 вказала нападникам місцезнаходження грошей. Надалі обвинувачені вставили в рот потерпілої кляп з ганчір`ям, після чого ОСОБА_7 продовжував насильно утримувати потерпілу, притиснувши її до підлоги, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відшукали в будинку та заволоділи її грошима в сумі 1500 грн та мобільним телефоном "Нокіа" вартістю 366,67 грн.

Короткий зміст наведених у касаційних скаргах вимог та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах аналогічного змісту захисник Гандзьошин М.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 та захисник Шевчук О.С. в інтересах засудженої ОСОБА_2 посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених, просять скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

На обґрунтування своїх доводів захисники зазначають, що:

- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визнають себе винуватими у вчинених злочинах, наполягають на тому, що вони не заходили до будинку потерпілої та не завдавали їй тілесних ушкоджень, а тому їх засуджено незаконно і несправедливо, а визначена міра покарання є суворою;

- суд не з`ясував суті обсягу пред`явленого обвинувачення та обставин, які належать до предмета доказування, з урахуванням усіх зазначених в обвинувальному акті кваліфікуючих ознак злочину та належним чином не перевірив правильності зазначених у вироку фактичних обставин кримінального провадження;

- суд безпідставно критично поставився до показань обвинувачених, у тому числі під час слідчих експериментів, про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до будинку потерпілої не заходили;

- показання потерпілої є суперечливими: спочатку вона вказувала про одного нападника, потім про трьох, особи яких їй відомі від працівників поліції; свідок ОСОБА_9 давала показання про те, що їй стало відомо зі слів потерпілої;

- інші докази, зокрема висновки експертиз, не містять обставин, які підтверджують вину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- судові рішення ґрунтуються на припущеннях, стороною обвинувачення суду не надано, а судом не здобуто достатніх і переконливих доказів на підтвердження винуватості обвинувачених;

- за наявності підстав для закриття провадження, враховуючи, що всі сумніви щодо доведеності винуватості мають тлумачитися на користь обвинувачених, провадження закрито не було;

- покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначено без урахування вимог статей 50, 65 КК і є занадто суворим.

Позиції учасників судового провадження

На касаційні скарги надійшли заперечення від представника потерпілої Каруна В.П.

У судовому засіданні:

- засуджені та захисники підтримали вимоги, викладені в касаційних скаргах;

- прокурор та представник потерпілої вважали судові рішення законними та обґрунтованими й просили залишити їх без зміни.

Мотиви Суду

У касаційних скаргах порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.

Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам, наведеним у касаційній скарзі, в частині встановлених судом фактичних обставин провадження та оцінки доказів, належність і допустимість яких було перевірено судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм злочину ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом.

У судовому засіданні ОСОБА_7 визнав вину частково, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 свою причетність до вчиненого злочину заперечили.

Водночас потерпіла у суді підтвердила свої показання, надані під час досудового розслідування, про обставини розбійного нападу та зазначила, що вийшла з будинку надвір, а коли повернулася, то з ванної кімнати вибігли троє осіб, які були в чорних масках з прорізами для очей та в чорному одязі, повалили її на підлогу, зв`язали руки та ноги, та, завдаючи ударів по голові, вимагали гроші та золоті вироби. Вона вказала, де знаходяться гроші, після чого ОСОБА_7, якого вона впізнала за голосом, утримував її на підлозі обличчям вниз, а інші двоє осіб шукали по кімнатах цінні речі. Знайшовши гроші в загальній сумі 1500 грн та мобільний телефон, ці троє осіб забрали їх та вийшли з будинку. Під час нападу вона чула розмови обвинувачених та по голосу визначила, що один з них був особою жіночої статі.

Суд першої інстанції встановив, що показання потерпілої ОСОБА_8 узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та об`єктивно підтверджуються даними протоколів огляду місця події (будинку потерпілої, помешкання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), слідчого експерименту за участю потерпілої, огляду предмета, пред`явлення речей для впізнання, речовими доказами, висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_8 та іншими доказами.

На підставі аналізу вищевказаних доказів, ретельно досліджених у суді та визнаних достатніми й допустимими, суд першої інстанції, виходячи з конкретних обставин провадження, дійшов висновку, що розбійний напад на потерпілу ОСОБА_8 вчинили всі троє обвинувачених. Їх показання про те, що такий напад вчинив лише ОСОБА_7, суд першої інстанції розцінив як намагання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уникнути відповідальності за скоєне. При цьому суд урахував, що показання обвинувачених повністю спростовуються показаннями потерпілої в судових засіданнях та під час проведення з нею слідчого експерименту, яка не мала жодних підстав для обмови обвинувачених, та показаннями свідка ОСОБА_9, якій одразу після нападу потерпіла повідомила, що нападників було троє. Також показання обвинувачених спростовуються твердженням ОСОБА_10, котрий бачив, що від хвіртки домогосподарства ОСОБА_8 відходило саме троє осіб, а свідок ОСОБА_11, проходячи по вулиці повз двір ОСОБА_8 в сторону автобусної зупинки, мав би побачити за межами вказаного двору ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які, за їх словами, в будинок потерпілої не заходили.

З такими висновками погоджується і Суд та вважає, що за встановлених судом першої інстанції обставин дії засуджених правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 187 КК.

Таким чином, підстав для закриття провадження, про що ставлять питання у касаційних скаргах захисники, у суду не було.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи провадження в апеляційному порядку, дослідив матеріали кримінального провадження та ретельно проаналізував доводи в апеляційних скаргах, які аналогічні доводам, наведеним у касаційних скаргах, надавши їм належну оцінку.

Як зазначив в ухвалі апеляційний суд, фактичні дані, які покладено в основу вироку та на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, отримано в порядку, визначеному КПК (4651-17) , вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК є доказами у кримінальному провадженні. Переконливих аргументів, які би свідчили про протилежне та про істотне порушення судом приписів ст. 94 цього Кодексу, захисниками та обвинуваченими не наведено.

В ухвалі апеляційного суду обґрунтовано зазначено про безпідставність доводів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх захисників про непричетність цих обвинувачених до скоєння розбійного нападу на потерпілу з огляду на те, що вони в будинок потерпілої не заходили, ніяких незаконних дій щодо неї не вчиняли, а цей злочин вчинив саме ОСОБА_7, оскільки ці доводи спростовуються доказами, наведеними у вироку, які підтверджують винуватість обвинувачених у вчиненні цього злочину за попередньою змовою між собою.

Суд апеляційної інстанції спростував:

- доводи захисника ОСОБА_2 - адвоката Шевчук О.С. про те, що докази, на які посилається суд, зокрема показання свідка ОСОБА_9, викликають сумнів, оскільки всі обставини стали їй відомі зі слів потерпілої, крім того, протоколи слідчих дій та висновки експертиз не підтверджують, що саме ОСОБА_2 брала участь у вчиненні злочину, будь-яким чином сприяла його вчиненню або заздалегідь обіцяла приховати злочинця, сліди або предмети злочину;

- доводи захисника Гандзьошина М.В. та обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що суд взяв до уваги лише показання потерпілої ОСОБА_8 та протокол слідчого експерименту з її участю, які не підтверджуються дослідженими доказами.

Як указав в ухвалісуд апеляційної інстанції, наведені у вироку докази доповнюють один одного та у своїй сукупності й взаємозв`язку відповідають вимогам належності і допустимості та є достатніми для висновку про скоєння саме ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інкримінованого їм злочину поза розумним сумнівом.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК узяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є особливо тяжким, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_1 - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, дані про особу обвинувачених: ОСОБА_1 був раніше судимий за скоєння корисливого злочину, ОСОБА_2 вважається несудимою в порядку ст. 89 КК, обвинувачені характеризуються посередньо, офіційно не працевлаштовані.

З огляду на особливу суспільну небезпечність вчиненого злочину, дані про особи обвинувачених суд обрав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк, наближений до мінімальної межі санкцій ч. 3 ст. 187 КК.

На думку Суду, покарання, призначене ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення нових злочинів.

Посилаючись у касаційних скаргах на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та наводячи зміст статей КПК (4651-17) , захисники не зазначають, у чому виразилися ці порушення у даному конкретному провадженні та яким чином це вплинуло чи могло вплинути на законність прийнятого рішення.

Таким чином, обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2, правильності кваліфікації їх дій та справедливості призначеного покарання, у касаційних скаргах захисників не наведено, а тому з огляду на вищевказане відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог, викладених у касаційних скаргах.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

Вирок Ізяславського районного суду Хмельницької області від 4 жовтня 2018 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 1 лютого 2019 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без зміни, касаційні скарги захисників Гандзьошина Михайла Васильовича і Шевчук Ольги Сергіївни - без задоволення.