308/3861/16-к Про контробанду наркотичних засобів через митний кордон України, та незаконне придбання наркотиків для власного вживання без мети їх збуту - 28.01.2020 Прийняття

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 грудня 2017 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 4 лютого 2019 року щодо засудженого ОСОБА_1 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 грудня 2017 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

- за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 305 КК із застосуванням ст. 69 КК - на строк 5 років без конфіскації майна;

- за ч. 1 ст. 309 КК - на строк 1 рік.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 4 лютого 2019 року вирок суду першої інстанції залишив без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у середині вересня 2014 року під час відпочинку в одній із рекреаційних зон Києва незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який знайшов на прилеглій до зони відпочинку ділянці.

Надалі, під час підготовки до від`їзду у Францію, ОСОБА_1 з метою прихованого переміщення через державний кордон України для подальшого особистого вживання загорнув попередньо знайдений наркотичний засіб у папір та поклав серед особистих речей у кишеню свого рюкзака. Вказаний рюкзак разом з іншими сумками він помістив у багажний відділ належного йому автомобіля "Мерседес", д.н.з. НОМЕР_1 .

27 вересня 2014 року ОСОБА_1 виїхав з м. Києва та прослідувавши територією України близько 17:15 на власному автомобілі "Мерседес" заїхав на митний пост "Тиса" Чопської митниці Міндоходів. Маючи на меті перемістити наркотичний засіб через кордон з приховуванням його від митного контролю, ОСОБА_1 під час проходження такого контролю не заявив митному органу про його наявність.

Під час поглибленого огляду вищевказаного транспортного засобу інспектором Чопської митниці Міндоходів було виявлено паперовий згорток з речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, - канабісом вагою 1,2798 г у перерахунку на суху речовину.

Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого ОСОБА_1 через м`якість, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що:

- призначаючи покарання, суд у вироку не зазначив, які обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та є підставами для висновку про можливість застосування щодо ОСОБА_1 вимог ст. 69 КК;

- формальне зазначення без належного вмотивування пом`якшуючих обставин, а саме активної участі обвинуваченого в культурному житті України та за її межами, відсутності попередніх судимостей, наявності на утриманні неповнолітньої дитини та батьків непрацездатного віку (дані щодо яких відсутні у матеріалах кримінального провадження), не дають підстав згідно зі ст. 69 КК для застосування вимог вказаної норми кримінального закону;

- з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, виправлення ОСОБА_1 можливо лише при призначенні йому реального покарання у вигляді позбавлення волі, передбаченого санкцією ст. 305 КК;

- суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 404, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) )ретельно не перевірив усіх доводів, зазначених в апеляційній скарзі прокурора, і не мотивував свого рішення про залишення без зміни вироку суду першої інстанції.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- прокурор підтримала касаційну скаргу;

- засуджений та захисник вважали судові рішення законними та обґрунтованими й просили залишити їх без зміни.

Мотиви Суду

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Доводи прокурора щодо істотного порушення судом вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого через м`якість Суд, ураховуючи надані матеріали кримінального провадження, не може взяти до уваги як обґрунтовані з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Частиною 1 ст. 69 КК передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що суд, постановляючи вирок, дотримався цих вимог закону.

Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахувавступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжкого злочину.

Як пом`якшуючі обставини суд визначив щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину, що є підставою для застосування положень, передбачених ч. 1 ст. 69 КК, та призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 305 КК.

З огляду на викладене доводи в касаційній скарзі про незазначення судом першої інстанції обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та неврахування вчинення засудженим тяжкого злочину є безпідставними.

Зі змісту ч. 2 ст. 66 КК убачається, що суд при призначенні покарання може визнати такими, що його пом`якшують, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Крім щирого каяття обвинуваченого та активного сприяння розкриттю злочину, як пом`якшуючі обставини у цьому провадженні суд урахував:

- позитивні характеристики за місцем роботи (викладання танців народів Кавказу при посольстві Грузії у м. Києві), активну участь ОСОБА_1 у культурному житті України та за її межами, у благодійних акціях, яка підтверджується наявністю подяк від урядових та інших організацій за проведення відповідних акцій та програм;

- молодий вік обвинуваченого, відсутність попередніх судимостей, наявність на утриманні неповнолітньої доньки та батьків непрацездатного віку;

- конкретні обставини кримінального провадження, а саме розмір наркотичної речовини, який є мінімальним.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не встановив.

Зваживши на зазначене, суд дійшов висновку, що всі ці обставини в їх сукупності істотно знижують ступінь тяжкості скоєних правопорушень, а тому з урахуванням положень статей 50, 65 КК обґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 305 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу.

На думку Суду, за наявності вищезазначених підстав для застосування положень, передбачених ч. 1 ст. 69 КК, доводи у касаційній скарзі прокурора щодо відсутності у матеріалах провадження даних стосовно батьків обвинуваченого, які є особами непрацездатного віку, проживають у Грузії та яким ОСОБА_1 надає допомогу, в цілому не спростовують правильності висновків суду в цій частині.

Згідно зі ст. 75 КК якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання про можливість звільнення обвинуваченого від призначеного покарання, суд першої інстанції взяв до уваги всі дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_1 є молодим за віком, раніше не судимий, характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину та батьків непрацездатного віку, його трудову творчу діяльність. Саме з урахуванням зазначених даних про особу обвинуваченогоу їх сукупності з обставинами кримінального провадження та тяжкістю вчинених кримінальних правопорушень суд дійшов висновку про можливість виправлення і перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства та звільнив його від відбування покарання з випробуванням відповідно до положень статей 75, 76 КК.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора стосовно призначеного обвинуваченому покарання та звільнення від його відбування, також погодився з висновками суду першої інстанції щодо можливості застосування до ОСОБА_1 положень статей 69, 75 КК, виходячи з обставин, установлених судом першої інстанції, тадійшов переконливого висновку про необґрунтованість наведених прокурором в апеляційній скарзі доводів.

Під час дослідження матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний розгляд кримінального провадження проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Наведені прокурором в апеляційній скарзі доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі, належним чином перевірено й спростовано. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що, враховуючи право судової дискреції (повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо), зважаючи на встановлені судом обставини кримінального провадження, дані про особу ОСОБА_1, призначене йому покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, а його звільнення від відбування покарання з випробуванням ґрунтується на положеннях закону.

Таким чином, відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог касаційної скарги.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 грудня 2017 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 4 лютого 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційну скаргу прокурора - без задоволення.