473/1064/17 Про незаконне позбавлення волі людини, скоєне за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням фізичних страждань, а також у катуванні - умисному заподіянні сильного фізичного болю, фізичного і морального страждання, шляхом нанесення побоїв з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, а саме отримати від потерпілого визнання у розповсюдженні неправдивих чуток, вчиненому за попередньою змовою групою осіб - 28.01.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 лютого 2018 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150190000264, за обвинуваченням:

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1, раніше не судимого;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, котрий народився у м. Печора Республіки Комі Російської Федерації, зареєстрованого та проживаючого на АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 146 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за ч. 2 ст. 127 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75, ст. 76, ст. 104 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, тривалістю 1 рік, та покладено обов`язок повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну проживання або роботи.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватими у незаконному позбавленні волі людини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням фізичних страждань, а також у катуванні - умисному заподіянні сильного фізичного болю, фізичного і морального страждання, шляхом нанесення побоїв з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, а саме отримати від потерпілого визнання у розповсюдженні неправдивих чуток, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, будучи неповнолітніми, 13 лютого 2017 року приблизно о 15:30, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з метою катування та спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 за розповсюдження останнім неправдивих чуток щодо них, під приводом розмови покликали потерпілого в приміщення нежитлової квартири АДРЕСА_3, де всупереч волі ОСОБА_3 зв`язали йому за спиною руки за допомогою автомобільної полімерної застібки, позбавивши можливості вільно залишити дане приміщення.

Після чого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, усвідомлюючи безпорадний стан потерпілого ОСОБА_3, бажаючи завдати йому сильного фізичного болю та моральних страждань за розповсюдження неправдивих чуток на їх адресу, почали наносити ОСОБА_3 удари ногами та руками по тулубу. Крім того, ОСОБА_2 умисно наніс удар ногою по попереку та долонею лівої руки по обличчю потерпілого ОСОБА_3, а ОСОБА_1 схопив потерпілого за одяг та штовхнув у бік, від чого той впав на підлогу квартири, де від отриманих ударів та тілесних ушкоджень втратив можливість самостійного пересування.

Після чого, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, утримуючи потерпілого ОСОБА_3 в приміщенні даної нежитлової квартири на протязі приблизно півтори години, всупереч волі ОСОБА_3 вимагали від останнього зізнання у розповсюджені неправдивих чуток на їх адресу. З цією метою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 умисно спричиняли потерпілому сильний фізичний біль та, як наслідок, фізичні і моральні страждання шляхом нанесення йому ударів руками та ногами по тулубу та кінцівках. У присутності ОСОБА_2 ОСОБА_1 наніс потерпілому декілька ударів спочатку дерев`яною палицею, а потім шматком полімерного шлангу по спині та в грудну клітину.

Внаслідок таких дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 було спричинено легкі тілесні ушкодження у виді набряку м`яких тканин в надлопатковій ділянці зліва та на правій боковій поверхні грудної клітини, крововиливу в ділянці спинки носа, садна в ділянці лівого наколінника.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 змінено. На підставі п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 76 КК на нього покладено обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи. У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо нього скасувати і закрити кримінальне провадження. Вважає, що у матеріалах кримінального провадження відсутні достатні докази для доведення його винуватості у вчиненні злочинів, а тому положення ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146 КК щодо нього застосовано неправильно. Стверджує, що не позбавляв волі потерпілого та не катував останнього. Вирок суду грунтується на припущеннях. За наявності суперечливих доказів суд не зазначив чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Вказані порушення не були усунуті судом апеляційної, який всупереч приписам ст. 419 КПК відповідних доводів сторони захисту не перевірив, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону. Крім того, на думку засудженого, рішення про покладення на нього додаткових обов`язків, передбачених ст. 76 КК, апеляційний суд міг прийняти лише у формі вироку, а не ухвали.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу засудженого, прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції в межах доводів апеляційних скарг.

Так, залишаючи без задоволення апеляційні скарги захисників у частині встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, апеляційний суд навів в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.

За встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146 КК кваліфіковано правильно.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні зазначених у вироку злочинів зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

В основу вироку суд поклав показання потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, дані протоколів слідчих дій, а також висновки судових експертиз. Зокрема, потерпілий у деталях розповів суду про обставини вчинення засудженими злочинних дій, які полягали незаконному позбавленні його волі та катуванні з метою примусити зізнатися у розповсюджені неправдивих чуток на їх адресу. Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили показання потерпілого. Відповідно до висновків судово- медичних експертиз у ОСОБА_3 виявлено легкі тілесні ушкодження у виді набряку м`яких тканин в надлопатковій ділянці зліва та на правій боковій поверхні грудної клітини, крововиливу в ділянці спинки носа, садна в ділянці лівого наколінника, що підтверджує показання потерпілого щодо спричинення йому фізичних і моральних страждань.

Зазначені докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності.

Дослідивши вказані докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено.

Вирок місцевого суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК.

При цьому суд навів докладні мотиви того, чому при прийнятті рішення щодо винуватості засудженого ним не взято до уваги показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Перевіривши вирок за апеляціями захисників, доводи яких є аналогічними доводам касаційної скарги засудженого ОСОБА_1, апеляційний суд у відповідності з вимогами ст. 419 КПК надав їм належну оцінку та обґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції у відповідній частині без зміни.

Доводи ОСОБА_1 про порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону у зв`язку з постановленням за результатами апеляційного розгляду ухвали, а не вироку є неспроможними.

Так у ст. 420 КПК наведено вичерпний перелік підстав, коли суд апеляційної інстанції ухвалює свій вирок. Зокрема, такими підставами є: необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідність застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку; неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Разом із тим, покладення на засудженого, якого звільненого на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням, додаткового обов`язку, передбаченого ст. 76 КК, не є підставою для ухвалення апеляційним судом свого вироку.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування судових рішень, не встановлено.

За таких обставин, касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 лютого 2018 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.