456/2742/15-к Про умисне вбивство - 28.01.2020 Прийняття

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги захисників Івашківа В.М. та Демиденка Г.О. на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ярушичі, жителя АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Оскаржені судові рішення

1. Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 травня 2017 року ОСОБА_1 було засуджено за частиною 1 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

2. Суд визнав доведеним, що 12 лютого 2015 року приблизно о 18:00 у лісі поблизу села Щасливе Стрийського району Львівської області засуджений під час незаконного полювання намагався втекти від потерпілого ОСОБА_2 . Коли той наздогнав засудженого, схопив за плече і розвернув його, ОСОБА_1 здійснив постріл у бік ОСОБА_2, однак останній відбив рукою направлений на нього ствол рушниці та присів на землю. Засуджений продовжив утікати, тримаючи рушницю в руці, а потерпілий наздоганяв його, знімаючи подію на камеру мобільного телефону. Розуміючи, що він викритий під час незаконного полювання та застосування зброї, засуджений вистрілив із рушниці в обличчя потерпілого, який в результаті отриманого вогнепального поранення помер. ОСОБА_1, не надавши допомоги потерпілому, забрав його мобільний телефон і залишив місце події, а вдома спалив одяг, у якому був одягнутий, та знищив пижі від патронів.

3. Львівський апеляційний суд ухвалою від 20 грудня 2018 року вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги і доводи касаційних скарг та заперечень

4. У майже аналогічних за змістом та доводами касаційних скаргах захисники, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

5. Сторона захисту стверджує, що публічне обвинувачення не було пред`явлено, а справу розглянуто незаконним складом суду. Також захисник вважає, що судом допущені порушення права на захист внаслідок неможливості в повному обсязі ознайомитися з матеріалами досудового розслідування, відмови у допиті свідків та експертів і призначенні експертиз, неврахування висновку експертизи, що свідчить на користь сторони захисту, використання недопустимих висновку експерта та заяви засудженого, розголошення відомостей досудового розслідування, відмови у направленні засудженого для проведення психологічної експертизи.

6. Сторона захисту також вважає, що наявними у справі доказами не доведено умислу ОСОБА_1 на вбивство потерпілого, що виключає кваліфікацію його діяння за частиною 1 статті 115 КК, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 КПК, оскільки апеляційний суд належним чином не спростував доводів, наведених у апеляційних скаргах щодо невідповідності висновків у вироку фактичним обставинам справи, неповноти судового розгляду та неправильної кваліфікації діяння засудженого, і усупереч вимогам частини 3 статті 404 КПК безпідставно відмовив у задоволенні ряду клопотань про допит свідків та призначення експертиз.

7. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Позиції учасників касаційного розгляду

8. У судовому засіданні захисник підтримав касаційні скарги.

9. Прокурор заперечив обґрунтованість касаційних вимог сторони захисту.

Оцінка Суду

10. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скаргах доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подані скарги належить залишити без задоволення на таких підставах.

11. Відповідно до статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

12. Суд зазначає, що коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й надати доводи тому, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході кримінального провадження. Для цього сторона має продемонструвати, що вона під час кримінального провадження вжила заходів у межах процесуальних можливостей, наданих їй кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення.

13. Крім того сторона має довести, що правові питання, які вона наводить у касаційній скарзі, вона виносила на розгляд судів попередніх інстанцій, і цих доводів ними не було розглянуто або висновки судів щодо них були неправильними, а також навести аргументи на спростування цих висновків. Коли сторона вимагає скасування судових рішень і призначення судового розгляду в суді відповідної інстанції, вона має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на яке вона посилається.

Щодо законності складу суду

14. Сторона захисту посилається на те, що вирок ухвалено складом суду, до якого входив суддя, що підлягав відводу, однак його відвід не був задоволений. На обґрунтування підстав для відводу захисники посилаються на позапроцесуальне спілкування судді Пака В.М. з учасниками судового провадження.

15. Проте, з матеріалів провадження вбачається, що суддя Пак В.М. не брав участі в ухваленні оскарженого судового рішення, оскільки у зв`язку з закінченням повноважень був замінений іншим суддею, після чого розгляд справи розпочався заново. Тому твердження про незаконних склад суду не можна визнати обґрунтованим.

Обмеження можливості у підготовці позиції захисту

16. Сторона захисту стверджує, що вона не мала можливості ознайомитися з усіма матеріалами після завершення досудового розслідування, оскільки окремі протоколи неможливо було прочитати, і, крім того, стороні захисту не була надана можливість зробити копії відео- та фотоматеріалів.

17. Однак сторона захисту не заперечує, що ці порушення були виправлені на стадії судового розгляду за відповідними розпорядженнями суду. Враховуючи це, Суд відхиляє цей довід сторони захисту як необґрунтований.

18. Крім того, сторона захисту посилається на те, що слідчий суддя безпідставно обмежив час на ознайомлення з матеріалами справи після закінчення досудового розслідування. Однак у скаргах не вказано, що завадило стороні захисту продовжити ознайомлення з доказами після передачі кримінального провадження до суду. Як зазначено вище, суд сприяв стороні захисту в ознайомленні з матеріалами провадження. Крім того, у цій справі розгляд справи в суді було розпочато спочатку внаслідок заміни судді в колегії і, таким чином, засуджений і захисник мали можливість не тільки ознайомитися з матеріалами досудового розслідування, але й скорегувати свою стратегію і тактику, враховуючи перебіг судового розгляду до заміни судді. За таких обставин Суд не вважає, що обмеження часу ознайомлення з матеріалами справи, на які скаржиться сторона захисту, істотним чином позначилися на її здатності ефективно відстоювати свою позицію під час подальшого провадження, а тому відхиляє цей довід сторони захисту.

Щодо судово-психіатричної експертизи

19. Сторона захисту вважає недопустимим доказом висновок комісійної судово-психіатричної експертизи, посилаючись на те, що слідчий суддя не надавав дозволу на проведення саме такої експертизи. Крім того, постанову про призначення експертизи прийнято раніше, ніж отримано згаданий дозвіл слідчого судді, і засуджений не був попереджений про право відмовитися давати пояснення експертам.

20. Що стосується надання дозволу слідчим суддею на проведення експертизи, Суд не погоджується зі стороною захисту у визначенні ролі слідчого судді при проведенні експертизи.

21. Відповідно до частини 2 статті 509 КПК слідчий суддя вирішує питання виправданості позбавлення особи свободи для проведення такої експертизи, оскільки це вимагає поміщення особи до психіатричної установи. Таким чином, ухвала слідчого судді стосується лише наявності достатніх підстав для позбавлення свободи. Однак слідчий суддя не вирішує питання необхідності проведення експертизи, а також форми та способу проведення експертизи. Ці питання залишаються в компетенції органів, які проводять досудове розслідування.

22. Виходячи з цього, Суд не вбачає порушення в тому, що постанова про призначення експертизи була прийнята раніше, ніж отримано дозвіл слідчого судді на поміщення засудженого до психіатричної установи для проведення цієї експертизи.

23. Що стосується порушення права засудженого зберігати мовчання під час проведення судово-психіатричної експертизи, то Суд зазначає наступне.

24. Особа має право зберігати мовчання і не давати жодних показань чи пояснень під час проведення будь-яких процесуальних дій у рамках кримінального провадження. Також особа має бути інформована про таке право. У цій справі Суд не знайшов підтвердження тому, що до бесіди з експертами засуджений був повідомлений про його право зберігати мовчання та про інші права, якими наділена підозрювана особа. За таких умов його пояснення, надані експертам, є недопустимим доказом для доведення його винуватості.

25. Однак Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не посилалися на його пояснення, надані експертам, при обґрунтуванні своїх висновків про факти справи. Вони послалися на висновок експерта лише для визначення того, чи є засуджений осудною особою.

26. Виходячи з викладеного, Суд вважає, що цей довід сторони захисту не дає підстав для скасування або зміни судових рішень.

Щодо висновку балістичної експертизи

27. Суд погоджується зі стороною захисту в тому, що в рішеннях судів попередніх інстанцій не згадується висновок балістичної експертизи № 1464 від 19 травня 2015 року, що є порушенням частини 3 статті 374 КПК, яка передбачає обов`язок суду зазначити у вироку мотиви неврахування окремих доказів.

28. Тому Суд має визначити, чи є встановлене порушення істотним у значенні статті 412 КПК, іншими словами, чи перешкодило це порушення суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

29. Суд зазначає, що висновки цієї експертизи ґрунтувалися на тій версії подій, яку засуджений викладав під час слідчого експерименту і повторив під час допиту в суді першої інстанції. Висновок експерта зводиться до того, що спричинення потерпілому смертельного поранення є можливим за обставин, описаних засудженим.

30. Однак суд першої інстанції дійшов висновку, що опис події, який надав засуджений, не відповідає обставинам, установленим за допомогою інших доказів, зокрема відеозапису події з мобільного телефону потерпілого. Таким чином, висновок балістичної експертизи, що ґрунтується на даних, визнаних судом недостовірними, не може вважатися таким, що має значення для встановлення дійсних обставин справи, оскільки є правильним лише за умови, що первинні дані, на яких він ґрунтується, є достовірними.

31. Ураховуючи викладене, Суд не вважає це порушення таким, що дає підстави для скасування оскаржених судових рішень.

Щодо посилання на заяву засудженого від 15 лютого 2015 року

32. Суд також погоджується зі стороною захисту в тому, що згадана у вироку заява ОСОБА_1 від 15 лютого 2015 року є недопустимим доказом, оскільки на момент написання заяви він не був повідомленим про право не свідчити проти себе.

33. Водночас Суд зазначає, що версія подій, яку засуджений виклав у заяві, була по суті повторена ним під час допиту в суді першої інстанції. Суд вже висловлював позицію, що якщо недопустимі показання фактично повторюють показання, допустимість яких не ставиться під сумнів, то згадка у вироку недопустимих показань сама собою не становить істотного порушення кримінального процесуального закону.-[1] Виходячи з цієї позиції, Суд вважає, що згадка у вироку заяви від 15 лютого 2015 року не вплинула і не могла вплинути на висновки суду щодо фактичних обставин справи, а тому відхиляє цей довід сторони захисту.

Щодо пред`явленого обвинувачення

34. Сторона захисту наполягає, що засудженому не було висунуто публічне обвинувачення, як того вимагає стаття 131-1 Конституції України, а замість цього він захищався від державного обвинувачення.

35. Суд не вважає істотним порушенням той факт, що в документах замість терміну "публічне обвинувачення" вживається "державне обвинувачення". Суд розглядає помилки, допущені під час кримінального провадження, з погляду того, чи позначилися вони на здатності сторони відстоювати свою позицію і чи вплинули вони на справедливість судового розгляду в цілому. Матеріали провадження свідчать про те, що вживання в документах терміну "державне обвинувачення" жодним чином не позначилося на здатності сторони захисту розуміти, у чому засудженого обвинувачували, і захищатися від пред`явленого обвинувачення. Тому Суд відхиляє цей довід сторони захисту.

Відмова у допиті свідків та призначенні експертиз

36. Сторона захисту зазначає, що суди невмотивовано відмовилися допитати ряд свідків і призначити експертизи.

37. Суд уже зазначав у своїй практиці-[2], що питання про те, який обсяг доказів має бути дослідженим під час судового розгляду пред`явленого обвинувачення, залежить від предмета доказування, конкретних обставин справи і не може бути визначений заздалегідь.

38. Суд не зобов`язаний задовольняти кожне клопотання сторони про дослідження доказів, однак у разі відмови за аргументованим клопотанням сторони провести таке дослідження має надати пояснення, чому він вважає непереконливим обґрунтування необхідності дослідження певного доказу, беручи до уваги, зокрема, чи є обставини, про дослідження яких ставиться питання, дотичними до подій, що є предметом доказування у справі, чи досліджені під час судового розгляду ці обставини за допомогою інших доказів та інших обставин провадження.

39. Сторона, яка посилається в касаційній скарзі на таку відмову, має довести, що це істотно позначилося на можливості для сторони належним чином відстоювати свою позицію і з`ясувати факти, які мають істотне значення для встановлення обставин справи, зокрема, вказати, які обставини не були або могли не бути встановлені правильно і чому ці обставини є важливими для вирішення питань, які постали у справі.

40. Суд звертає увагу, що в цій справі не було свідків тих подій, що стали підставою для обвинувачення, тому сторона, яка вимагала допиту свідків, мала вказати, для доведення яких обставин потрібні показання осіб, які проводили слідчі дії та складали процесуальні документи, понятих, експерта-психолога ОСОБА_3, експерта?психіатра ОСОБА_4, захисника Гошовської О.В.

41. Як свідчать матеріали провадження, переконливих аргументів на користь необхідності допиту заявлених свідків сторона захисту не навела. Заявивши клопотання в апеляційному суді про проведення повторного судового слідства, сторона захисту лише перелічила свідків, яких вважала за необхідне допитати, жодним чином не пояснивши свою вимогу. Також у касаційній скарзі стороною захисту не аргументовано, на встановлення яких саме обставин справи вплинула відмова суду допитати згаданих свідків.

42. Ці міркування також стосуються і доводу щодо відмови суду призначити експертизи.

43. Що стосується відмови викликати експерта-психолога, то, за твердженням сторони захисту, необхідність його допиту була викликана тим, що під час попереднього допиту в суді експерт не виключив доцільності проведення повторної експертизи. Однак, оскільки це твердження експерт уже висловив під час допиту, сторона захисту мала можливість посилатися на нього, обґрунтовуючи свою позицію, що не вимагало повторного допиту.

44. Виходячи з наведеного, Суд відхиляє цей довід сторони захисту.

Щодо можливості сторони захисту провести експертизу

45. Сторона захисту посилається на те, що суд не сприяв їй у направленні засудженого для проведення психологічної експертизи, замовленої захисником.

46. Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 101 КПК кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях. У цій справі сторона захисту надала докази того, що така експертиза була замовлена. Але оскільки засуджений перебував під вартою, забезпечення проведення такої експертизи потребувало додаткових заходів. За таких обставин Суд погоджується зі стороною захисту в тому, що відповідно до частини 6 статті 22 КПК суд зобов`язаний створити необхідні умови для реалізації стороною захисту її процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а оскільки суд не виконав такий обов`язок, то це є порушенням кримінального процесуального закону.

47. Виходячи з цього, Суд має вирішити, чи вплинуло або могло вплинути це порушення на законність та обґрунтованість судових рішень.

48. Суд відзначає, що позиція засудженого під час судового розгляду полягала не в тому, що він умисно здійснив постріл під впливом сильного душевного хвилювання, а що постріл був наслідком необережності з його боку. У контексті вирішення питання про те, діяв засуджений умисно чи необережно, наявність чи відсутність сильного душевного хвилювання не мало юридичного значення.

49. За таких обставин згадане порушення кримінального процесуального закону з боку суду першої інстанції Суд не вважає істотним у значенні частини 1 статті 412 КПК.

Щодо інших доводів касаційних скарг

50. Суд не вважає порушенням кримінального процесуального закону те, що під час судового розгляду не був призначений запасний суддя і відхиляє цей довід сторони захисту.

51. Що стосується стверджуваного розголошення даних досудового розслідування, то сторона захисту не зазначила в касаційних скаргах, яким чином це позначилося на справедливості судового розгляду в цілому і як скасування судових рішень може виправити стверджуване порушення.

52. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів, надавши умотивовані відповіді на всі аргументи, наведені в апеляційних скаргах сторони захисту, які майже повністю повторюються у касаційних скаргах. Ухвала апеляційного суду не суперечить приписам статті 419 КПК.

53. Тому касаційні скарги сторони захисту задоволенню не підлягають.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників - без задоволення.

головуючого	Бущенка А.П.,
суддів	Григор`євої І.В., Стороженка С.О.,
за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника	Червінської М.П., Гошовської Ю.М., Демиденка Г.О.,