509/5157/17 Про замах на таємне викрадення чужого майна - 27.01.2020 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Каражеляска Андрія Володимировича на ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 березня 2019 року у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за №12017160380002334 від 04 листопада 2017 року стосовно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Гірей Кавказького району Краснодарського краю Російської Федерації, яка згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 листопада 2018 року клопотання колективу СТ "Хаджибей" про передання на поруки задоволено. Звільнено обвинувачену ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України) у зв`язку з передачею на поруки колективу Садівничого товариства "Хаджибей" (код 26275450), а кримінальне провадження закрито.

Згідно вказаної ухвали суду, 4 листопада 2017 року об 11 годині 34 хв. ОСОБА_1, знаходячись в контейнерному приміщенні контейнерного майданчику ТОВ "Промтоварний ринок", з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно викрала з сумки ОСОБА_2 гаманець, в якому знаходилися грошові кошти у сумі 2299 грн. та 100 доларів США., однак злочин не довела до кінця з причин, що не залежали від її волі у зв`язку з тим, що була затримана потерпілою.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 28 березня 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 листопада 2018 року стосовно ОСОБА_1 - залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Подану касаційну скаргу обґрунтовує тим, що громадська організація (члени громадського об`єднання) не утворюють колективу підприємства, установи чи організації, оскільки, в процесуальному розумінні такий колектив утворюють особи, які своєю працею чи навчанням беруть участь у його діяльності. Зазначає, що до прав громадських організацій, визначених Законом України "Про громадські об`єднання" (4572-17) , не відноситься взяття на поруки осіб, які вичинили кримінальні правопорушення, з метою звільнення від кримінальної відповідальності.

У запереченні на касаційну скаргу захисник Племениченко Г. В., що діє в інтересах ОСОБА_1, вказує на безпідставність касаційної скарги. Зазначає, що ОСОБА_1 не тільки є членом садівничого товариства "Хаджибей", а повторно обрана до членів правління цього товариства. Колектив товариства може та буде достатньою гарантією належної поведінки обвинуваченої, попередить вчинення нею нових кримінальних правопорушень та дозволить належним чином застосувати до неї заходи виховного характеру.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Гошовська Ю. М. підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.

Захисник Племениченко Г. В. та засуджена ОСОБА_1 проти касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України (4651-17) ) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Вирішуючи питання про обґрунтованість доводів касаційної скарги щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, Суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ККУкраїни особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їх клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилитиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. Згідно із ч. 2 ст. 47 КК України у разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.

За матеріалами кримінального провадження, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 вперше вчинила злочин середньої тяжкості, який не є корупційним злочином, а саме незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), щиро розкаялась у вчиненому, за місцем проживання характеризується позитивно, не заперечувала проти її передання на поруки Садівничому товариству "Хаджибей", згідно поданого колективом клопотання.

Також судом враховано висловлену в письмовій заяві позицію потерпілої, яка не мала матеріальних та моральних претензій до обвинуваченої та не заперечувала проти її звільнення від кримінальної відповідальності.

За результатами розгляду клопотання колективу Садівничого товариства "Хаджибей" про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею її на поруки, та встановивши підстави, передбачені ст. 47 ККУкраїни, суд першої інстанції постановив ухвалу про її звільнення від кримінальної відповідальності з цих підстав.

Аналогічні зазначеним у касаційній скарзі доводи, були ретельно перевірені апеляційним судом і на їх спростування в ухвалі наведено відповідні аргументи. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Так, апеляційний суд надав оцінку тому, що в матеріалах кримінального провадження наявні письмові докази того, що Товариство "Хаджибей" внесено до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1004200455, кодом ЄДРПОУ 26275450, як Садівниче товариство і по своїм критеріям підпадає під вимоги ст. 47 КК України.

Крім того, наявна довідка з Садівничого товариства "Хаджибей", відповідно до якої ОСОБА_1 з 1990 року є членом даного товариства, більш того, на протязі останніх семи років є членом правління.

Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відхилення доводів апеляційної скарги про те, що Садове товариство не підпадає під вимоги ст. 47 КК України, оскільки наявність реєстрації, уставу та посадових обов`язків членів товариства свідчить про наявність функції можливого контролю за собою, яка передається на поруки.

Так, у клопотанні про передачу ОСОБА_1 на поруки та у витягу з протоколу загальних зборів колективу Садівничого товариства "Хаджибей" чітко зазначено, що колектив товариства зобов`язується здійснювати заходи виховного характеру, спрямовані на недопущення вчинення обвинуваченою ОСОБА_1 нових злочинів, її перевиховання та виправлення, в тому числі, але не виключно проведення виховних бесід з обвинуваченою, застосування до неї громадських робіт, слідкування за відсутністю порушень громадського порядку та виконання інших дій з метою її перевиховання, а у свою чергу ОСОБА_1 зобов`язується законослухняною поведінкою та сумлінною працею виправдати довіру колективу, не порушувати громадський порядок та не ухилятися від всіх заходів виховного характеру, які спрямовані на її перевиховання та виправлення.

Також у клопотанні зазначено, що ОСОБА_1 позитивно характеризується, приймає активну участь в житті товариства, вчиняє всіх можливі дії для досягнення мети товариства та поліпшення побуту членів товариства.

Більш того, у наданому суду витягу з протоколу позачергових зборів наявні підписи 112 членів колективу товариства, які одноголосно прийняли рішення про передачу ОСОБА_1 на поруки колективу та прийняли зобов`язання здійснювати заходи виховного характеру, спрямовані на недопущення вчинення обвинуваченою ОСОБА_1 нових злочинів, її перевиховання та виправлення, в тому числі, але не виключно проведення виховних бесід з обвинуваченою, застосування до неї громадських робіт, слідкування за відсутністю порушень громадського порядку та виконання інших дій з метою її перевиховання. Вказане свідчить про волевиявлення колективу і його можливість здійснення контролю за ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про дотримання судом першої інстанції вимог КПК України (4651-17) при розгляді цього кримінального провадження та щодо відповідності витягу з протоколу зборів та клопотання колективу вимогам ст. 47 ККУкраїни.

При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку, апеляційним судом належним чином перевірені доводи, які були зазначені в поданій апеляційній скарзі прокурора, та прийнято рішення з наведенням докладних підстав в ухвалі, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які б впливали на обґрунтованість судового рішення стосовно ОСОБА_1, судами першої та апеляційної інстанції у кримінальному провадженні допущено не було.