Постанова

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 442/5416/18

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/811/267/19

Провадження № 51 - 4832 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів: Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Замкового І.А.,

прокурора Кулаківського К.О.,

захисника засудженої ОСОБА_1 адвоката Шулак О.І.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140110001122 від 25 травня 2018 року, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Дрогобич Львівської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

за ст. 115 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою прокурора в кримінальному провадженні Тидаша О.І. на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 березня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 березня

2019 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 118 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за вчинення злочину за таких обставин. 25 травня 2018 року приблизно о 05 годині ОСОБА_1 в квартирі за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, під час конфлікту зі своїм співмешканцем ОСОБА_2, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, словесно ображав і наносив їй удари по обличчю та голові, душив її, продовжуючи погрожувати фізичною розправою, не реагуючи на заспокоювання з її боку, маючи достатні підстави вважати, що її життю та здоров`ю загрожує небезпека та з метою припинення протиправних дій ОСОБА_2, діючи з раптовим умислом, усвідомлюючи, що її дії явно не відповідають небезпечності посягання та обстановці захисту, коли останній черговий раз намагався її вдарити, завдала йому один удар ножем, яким чистила картоплю, в грудну клітку, заподіявши колото-різане порання з наскрізним пошкодженням лівої легені та передньої стінки лівого шлуночка серця, що привело до гострої крововтрати та смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 липня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі прокурор, даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, посилаючись на неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що дії ОСОБА_1 за ст. 118 КК України кваліфіковано неправильно і їх необхідно кваліфікувати за ст. 115 ч. 1 КК України, оскільки вона діяла з прямим умислом на ґрунті особистих неприязних відносин і не перебувала в стані необхідної оборони. Указує на те, що вирок ґрунтується на суперечливих показаннях ОСОБА_1, судом не наведено мотивів неврахування доказів обвинувачення, тілесних ушкоджень на шиї ОСОБА_1 не виявлено, обстановка в приміщенні квартири не містила слідів боротьби, сама ОСОБА_1 перебувала в стані алкогольного сп`яніння. Зазначає про порушення судом прав сторони обвинувачення на свободу в поданні суду своїх доказів та безпідставній відмові у допиті експерта ОСОБА_3 . Вважає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 404 ч. 3 КПК України, оскільки безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів та виклику свідків, а також у порушення вимог ст. 419 КПК України не навів належних підстав, з яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджена ОСОБА_1 зазначає про безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі, та просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення щодо неї - без зміни.

Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу прокурора необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.

Захисник у судовому засіданні заперечувала проти доводів касаційної скарги прокурора та просила залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному вбивстві при перевищенні меж необхідної оборони ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами.

Доводи касаційної скарги про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 є необґрунтованими.

За нормативним визначенням умисне вбивство (ст. 115 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особи, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.

Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК України). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 115 КК України, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 КК України, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.

Згідно зі ст. 36 ч. 1 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ст. 36 ч. 3 КК України).

Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.

Отже, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_1 та мотивів її діяння. Так, ОСОБА_1 суду показала, що в день події вона алкогольні напої не вживала, ОСОБА_2 чіплявся до неї та ображав, бив її кулаками по обличчю, душив та брав за волосся, вона забирала його руки та відштовхнула, але ОСОБА_2 знову почав наближатися і вона його вдарила ножем, яким чистила картоплю і тримала його в руках. Зауважила, що захищалася від насильницьких дій ОСОБА_2, боялася за своє здоров`я та життя, точно не пам`ятає як запхала ніж у ОСОБА_2 Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у суді підтвердили, що ОСОБА_2 раніше неодноразово ображав ОСОБА_1 та застосовував до неї фізичне насильство.

Суд також безпосередньо дослідив, оцінив з точки зору належності, допустимості й достовірності та обґрунтовано послався, у тому числі: на дані, які містяться в протоколі обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 від 25 травня 2018 року та протоколі огляду трупа ОСОБА_2 від 25 травня 2018 року; на висновок судово-медичної експертизи від 25 травня 2018 року № 229 про виявлення у ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень у вигляді синців на верхній та нижній повіці лівого ока, лівій виличній дузі, лівій щоці, зовнішній поверхні правої гомілки у верхній третині, правому коліні, садна на зовнішній боковій поверхні лівого передпліччя в середній третині, забою скуловидної ділянки зліва, а також про відсутність даних про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння; на висновок судово-медичної експертизи від 25 травня 2018 року № 163 про виявлення на тілі ОСОБА_2 тяжкого тілесного ушкодження у вигляді колото-різаного поранення грудної клітки з вхідною раною на передній поверхні грудної клітки зліва в третьому міжребер`ї по середньо-ключичній лінії з наскрізним пошкодженням лівої легені та передньої стінки лівого шлуночка серця, що привело до гострої крововтрати та смерті, у крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в кількості 2,85 проміле, а в сечі - 3,43 проміле; на дані, які містяться в протоколі слідчого експерименту від 29 травня 2018 року, в ході якого ОСОБА_1 на місці продемонструвала як спричинила ОСОБА_2 поранення ножем; на висновок судово-медичної експертизи від 03 липня 2018 року № 290, відповідно до якого не виключається можливість виникнення тілесного ушкодження у вигляді колото-різаного поранення грудної клітки зліва за обставин, які вказала ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 зазнала суспільно небезпечного посягання з боку ОСОБА_2, тобто у неї виникла підстава для необхідної оборони, мотивом дій ОСОБА_1 був захист, водночас застосований засіб захисту та заподіяння шкоди у вигляді позбавлення життя за даних конкретних обставин справи не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту, а відтак ОСОБА_1 вийшла за межі заходів, необхідних для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, тобто перевищила межі необхідної оборони, та правильно кваліфікував її дії за ст. 118 КК України. При цьомусуд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Із журналу судового засідання від 28 лютого 2019 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, вбачається, що прокурор заявив клопотання про допит експерта ОСОБА_3 з метою з`ясування механізму завдання удару ножем ОСОБА_2 . У задоволенні зазначеного клопотання суд першої інстанції мотивовано відмовив, оскільки судовими експертизами, які досліджено судом, встановлено обставини заподіяння саме ОСОБА_1, яка цього не заперечує, тілесного ушкодження

ОСОБА_2, від якого останній помер, а тому доводи прокурора в цій частині є безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора в кримінальному провадженні Тидаша О.І., її доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги, перевірив і визнав їх безпідставними, своє рішення належним чином мотивував та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

У апеляційній скарзі прокурор просив допитати потерпілу ОСОБА_8 та експерта ОСОБА_3 .

Згідно з журналом судового засідання від 02 липня 2019 року та аудіозаписом цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, у судовому засіданні прокурор не заперечувала проти розгляду кримінального провадження за відсутності потерпілої ОСОБА_8, підтримала клопотання про допит експерта ОСОБА_3, зазначала, що обвинувачена фактично змінила свої показання і необхідно з`ясувати механізм заподіяння нею удару ножем ОСОБА_2 з прискоренням. Зазначене клопотання було розглянуте та мотивовано відмовлено у його задоволенні, оскільки обставини заподіяння тілесного ушкодження встановлено судовими експертизами. Крім того, ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції повідомила, що показання не змінювала, просто чітко не пам`ятає момент заподіяння тілесного ушкодження ножем, визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за обставин наведених у вироку.

Покарання, призначене ОСОБА_1, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 і призначення нового розгляду в суді першої інстанції не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 березня

2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора в кримінальному провадженні Тидаша О.І. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук С.В. Яковлєва