558/566/17 Про умисне заподіяння патрульному поліцейському тілесних ушкоджень з метою перешкодити виконанню патрульними поліцейськими своїх службових обов`язків - 23.01.2020 Прийняття

Засуджений у касаційній скарзі, зазначаючи про істотність порушень вимог кримінального процесуального закону, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування оскаржуваних судових рішень з подальшим закриттям кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 3 ч. 1

ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) України), зокрема, через доведеність його винуватості в інкримінованому злочині виключно недопустимими доказами, оскільки їх отримано у порядку не встановленому цим Кодексом, та шляхом зловживання стороною обвинувачення; крім того, висновки суду першої інстанції вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Зазначає про відсутність як на час проведення досудового розслідування, так і при відкритті матеріалів стороні захисту постанови керівника органу досудового розслідування про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, ігнорування судом першої інстанції зазначених обставин та відсутність повноважень слідчого, у тому числі й при складанні обвинувального акта, що, на думку засудженого, зобов`язувало б суд відповідно до вимог

ст. 314 КПК України ще на підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт прокурору за невідповідністю вимогам кримінального процесуального закону.

Також зауважує і про залишення без надання відповідної юридичної оцінки поза увагою вказаних порушень апеляційним судом, що перешкодило в цілому ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення стосовно нього.

2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції (вирок якого оскаржується)

За вироком Демидівського районного суду Рівненської області

від 12 червня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 345 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, якщо протягом дворічного іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені

ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 :

- 531,85 грн на відшкодування майнової шкоди;

- 1000 грн моральної шкоди;

- 3000 грн витрати на правову допомогу потерпілому.

Запобіжний захід до ОСОБА_1 визначено не застосовувати.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів судових витрат.

2.2 Суд апеляційної інстанції (ухвала якого оскаржується)

За ухвалою Рівненського апеляційного суду 07 лютого 2019 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Демидівського районного суду Рівненської області від 12 червня 2018 рокустосовно

ОСОБА_1 - без зміни.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

22 серпня 2017 року приблизно о 23:00 поліцейські - працівники Демидівського відділення поліції Дубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3, патрулюючи на службовому автомобілі марки "TOYOTA PRIUS", д. н. з. НОМЕР_1 на синьому фоні) на вулиці Богдана Хмельницького, що в селищі Демидівка Рівненської області, неподалік перехрестя з вулицею Луцька зупинили легковий автомобіль марки "AUDI F5", н. з. S НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, жителя селища Бокійма Млинівського району Рівненської області. Під час перевірки наявних в останнього документів на транспортний засіб та посвідчення водія, до них підійшов ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння та без жодних на те причин вступив в словесну суперечку із працівниками поліції.

У ході цієї суперечки, приблизно о 23:15, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, переслідуючи мотив перешкодити виконанню патрульними поліцейськими своїх службових обов`язків, на узбіччі проїжджої частини автошляху підійшов до ОСОБА_2 та з метою заподіяння тілесних ушкоджень умисно ударив його кулаком правої руки в ділянку першого пальця лівої руки, в результаті чого заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді забою, вивиху 1-го п`ястно-фалангового суглоба на 1/2 діаметра п`ястної кістки, поєднаний із садном у ділянці нігтьової фаланги, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, що підтверджується даними висновку судово-медичного експерта № 795 від 28 серпня 2017 року.

3. Доводи інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні Суду заперечив проти задоволення вимог касаційної скарги засудженого з міркувань їх безпідставності та необґрунтованості.

Захисник в інтересах засудженого повністю підтримав доводи в касаційній скарзі його підзахисного, наголошуючи на незаконності та необґрунтованості оскаржуваних судових рішень.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України (4651-17)

4.1.1 Стаття 7. Загальні засади кримінального провадження

Частина 1. Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться:

15) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

4.1.2 Стаття 22. Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Частина 1. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

4.1.3 Стаття 26. Диспозитивність

Частина 3. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

4.1.4 Стаття 94. Оцінка доказів

Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

4.1.5 Стаття 109. Реєстр матеріалів досудового розслідування

Частина 1. Реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом.

Частина 2. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити:

1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення;

2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування;

3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

4.1.6 Стаття 110. Процесуальні рішення

Частина 4. Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

4.1.7 Стаття 291. Обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування

Частина 1. Обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором.

Частина 4. До обвинувального акта додається, зокрема:

1) реєстр матеріалів досудового розслідування;

3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування.

4.1.8 Стаття 314. Підготовче судове засідання

Частина 3. У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема:

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

4.1.9 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

4.1.10 Стаття 374. Зміст вироку

Частина 3. У мотивувальній частині вироку зазначаються, зокрема:

2) у разі визнання особи винуватою, зокрема:

формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення;

докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів;

мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

4.1.11 Стаття 404. Межі перегляду судом апеляційної інстанції

Частина 1. Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

4.1.12 Стаття 409. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції

Частина 1. Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема:

1) неповнота судового розгляду;

2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

4.1.13 Стаття 415 Підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції

Частина 1. Суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо:

1) встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою;

3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.

Частина 2. Призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

4.1.14 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

4.1.15 Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції

Частина 1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Межі касаційного перегляду

З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж перегляду судових рішень Судом, установлених КПК України (4651-17) , касаційний розгляд здійснено в частині перевірки дотримання вимог кримінального процесуального закону при постановленні оскаржуваних вироку суду та ухвали суду апеляційної інстанції [4.1.15].

Доводи касаційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не можуть бути предметом розгляду Суду, оскільки відповідно до положень ст. 409 КПК України є підставою для скасування чи зміни судового рішення судом апеляційної інстанції [4.1.12].

5.2 Щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону

5.2.1 Нормами КПК України (4651-17) обов`язок щодо того, що обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, покладається саме на прокурора.

В обвинувальному акті, який є процесуальним рішенням, прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, яким завершує досудове розслідування та який разом з додатками направляє до суду [4.1.6, 4.1.7].

Згідно зі ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування складається, зокрема, слідчим і надсилається до суду разом з обвинувальним актом та повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування [4.1.5].

При цьому законодавець відповідно до положень ст. 314 КПК України надає суду право, а не встановлює обов`язок під час підготовчого судового засідання, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України (4651-17) [4.1.8].

Крім того, ст. 39 КПК України передбачено, що керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування та здійснює його відповідно до повноважень, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд у правовому висновку, викладеному в постанові від 19 вересня

2019 року (провадження №51-4358км18), з посиланням на положення ст. 39 КПК України зазначив, що ця норма не передбачає обов`язкового винесення керівником органу досудового розслідування мотивованої постанови про визначення слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування. Така постанова виноситься лише у випадку відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування згідно з п. 2 ч. 2 ст. 39 КПК України, та відповідно до п. 6 ч. 2 зазначеної статті керівник органу досудового розслідування уповноважений здійснювати досудове розслідування, користуючись повноваженнями слідчого.

Водночас згідно з п. 1 ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений починати досудове розслідування за наявності передбачених цим Кодексом підстав, якими за змістом ч. 1 ст. 214 КПК України можуть бути заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або самостійне виявлення слідчим з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про його вчинення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, саме таким чином діяли слідчі, отримавши заяву ОСОБА_2 про вчинений щодо нього злочин, і в подальшому вимоги закону щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації органом досудового розслідування було дотримано. Також обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію інкримінованого обвинуваченому злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), викладено чітко та конкретно.

Отже, з огляду на конкретність фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, обвинувачення стосовно ОСОБА_1 у суду, сторін захисту та обвинувачення сумнівів не викликало.

Також матеріалами провадження встановлено, що під час підготовчого судового засідання прокурор після оголошення обвинувального акта просив про його призначення до судового розгляду, підтримав обвинувачення, наголосив на відсутності допущених порушень процесуального закону під час здійснення досудового розслідування, а обвинувачений ОСОБА_1 у свою чергу підтвердив зрозумілість пред`явленого йому обвинувачення, хоча своєї вини в інкримінованому злочині не визнав, проте жодних претензій до складання обвинувального акта неуповноваженими на те особами не пред`являв, заперечень проти того, щоб підготовче засідання було завершено, а обвинувальний акт призначено до судового розгляду, також не висловлював (т 1,

З огляду на вищезазначене доводи засудженого в касаційній скарзі щодо відсутньої в матеріалах справи постанови про доручення здійснення досудового розслідування групою слідчих від 23 серпня 2017 року, попри встановленого Судом протилежного факту, тобто її наявності (т 1, а. п. 59), та зазначеної в розділі II "Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення" реєстру матеріалів досудового розслідування (т 1, а. п. 13), є надуманими та спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Крім того, згідно з протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 01 листопада 2017 року ОСОБА_1 від ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, відмовився у зв'язку з небажанням, як і відмовився від ознайомлення з повідомленням про завершення досудового розслідування та наданням йому доступу до матеріалів досудового розслідування, що виключає можливість стверджувати про наявність або відсутність тих чи інших процесуальних рішень органу досудового розслідування, прийнятих протягом здійснення такого розслідування (т 1, а. п. 162, 165).

5.2.2 Суд першої інстанції під час судового розгляду, відповідно до вимог кримінального процесуального закону забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, що означає рівність прав сторін кримінального провадження на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених нормами КПК (4651-17) України, ретельно перевірив представлені сторонами докази, у тому числі й ті, на підставі яких було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них з точки зору належності, допустимості й достовірності, а сукупності зібраних

доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення і дійшов правильного висновку про доведеність винуватості

ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України [4.1.1, 4.1.2, 4.1.4], що вказує на відповідність вироку вимогам

ст. 374 КПК України, його законність та вмотивованість [4.1.9, 4.1.10].

Також, як свідчить вирок суду першої інстанції, сторона захисту не висловлювала заперечень проти того, щоб суд розглядав справу в межах висунутого обвинувачення за інкримінованою статтею кримінального закону, а посилання на зазначені в касаційній скарзі процесуальні порушення під час досудового розслідування не були висунуті стороною захисту ані до, ані під час ухвалення обвинувального вироку.

5.2.3 Відповідно до матеріалів провадження на вказаний вирок суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу із вимогою вказаний вирок змінити шляхом застосування до нього положень статей 75, 69 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу (т. 2, а. п. 57-59).

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що, обираючи йому міру покарання, суд першої інстанції не повною мірою врахував наявність пом`якшуючих обставин - визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому злочині, активне сприяння розслідуванню злочину, характеристику за місцем проживання.

За апеляційною скаргою засудженого апеляційне провадження було відкрито, а справу призначено до розгляду в судовому засіданні (т. 2, а. п. 63, 65).

Слід зазначити, що в доповненні до апеляційної скарги, яке було подано

ОСОБА_1 на порушення процесуальних строків та після призначення справи до розгляду, останній виклав вимогу повернути кримінальне провадження на новий розгляд у суд першої інстанції для надання можливості довести, що він не вчиняв злочин за ч. 2 ст. 345 КК України, що по суті було новою апеляційною вимогою.

Також апелянт зазначив, що судом було безпідставно відхилено клопотання його захисника про допит свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та не залучено судово-медичного експерта.

Як убачається із запису на технічному носії інформації та журналу судового засідання, під час апеляційного розгляду справи захисник Кромський М. В. в інтересах обвинуваченого заявив клопотання про поновлення строку вказаного доповнення до апеляції та просив вирок скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, проте не зміг зазначити жодної з підстав, передбачених ч. 1 ст. 415 КПК України [4.1.13], та, вбачаючи зазначене, позбавило апеляційний суд розглянути провадження з урахуванням заявлених захисником вимог a priori, натомість останній лише покликався на доводи, які є аналогічними зазначеним у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 (т. 2, а. п. 95, диск № 259 за 07 лютого 2019 року).

Як видно зі змісту ухвали апеляційного суду, засуджений в апеляційному суді оскаржував вирок в частині призначеного покарання й вбачав можливість застосування до нього положення статей 75, 69 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу, разом із тим не порушував питання, визначені ним на спростування висновків суду першої інстанції.

Апеляційний розгляд проведено відповідно до кримінального процесуального закону, в тому числі з урахуванням визначених ч. 1 ст. 404 КПК України вимог, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України [4.1.11, 4.1.14]. Доводи, наведені в апеляційній скарзі засудженого, перевірені повною мірою та були спростовані з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

5.2.4 Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суди вирішують лише питання, винесені на його розгляд сторонами. Таким чином, сторона, зацікавлена у вирішенні певного питання, зобов`язана порушити його перед судом відповідної інстанції і на відповідній стадії кримінального провадження [4.1.3].

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1, не погоджуючись із його засудженням за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та вимагаючи про скасування оскаржуваних судових рішень з подальшим закриттям кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, оспорює по суті правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, наводить власну оцінку доказам, ніж ту, що дав суд першої інстанції.

Проте слід зазначити, що у цьому випадку засуджений, не порушивши в порядку та в строки, визначені КПК України (4651-17) , перед судами першої та апеляційної інстанцій вимоги, зазначені ним у касаційній скарзі, позбавив суди нижчих ланок можливості розглянути їх для прийняття свого рішення відповідно до вимог цього Кодексу.

5.3. Висновок

З огляду на викладене, оскільки в цьому кримінальному провадженні істотних порушень вимог кримінального процесуального закону Судом не встановлено, то підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з подальшим його закриттям колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Демидівського районного суду Рівненської області від 12 червня 2018 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни.