759/59/19 Про замах на таємне викрадення чужого майна - 22.01.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110130003549, за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2018 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 850 грн.,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

На підставі ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК України постановлено вирок Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1 виконувати самостійно.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 13 грудня 2018 року о 17.10 год, маючи умисел на заволодіння чужим майном, повторно із торгівельного залу гіпермаркету "Ашан", розташованого по вул. С. Сосніних, 17 у м. Києві, намагався таємно викрасти продукти харчування на суму 1017, 70 грн, однак свій злочинний умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки при виході був затриманий.

Прокурором на вказаний вирок була подана апеляційна скарга, в якій прокурор, не оспорюючи правильність застосування положень ст. ст. 71, 72 КК України, просив апеляційний суд скасувати оскаржуваний вирок і ухвалити новий вирок, яким призначити засудженому покарання у виді позбавлення волі без застосування положень ст. 75 КК України, вбачаючи, що це положення закону про кримінальну відповідальність було застосоване судом до засудженого без достатніх підстав.

Погодившись з доводами прокурора, Київський апеляційний суд вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасував та ухвалив новий вирок від 19 червня 2019 року, яким ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 України було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. Відповідно до ст. 71 КК України з урахуванням положень ч. 3ст. 72 цього Кодексу ОСОБА_1 визначено покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 1 рік, призначене за цим вироком, та штраф на користь держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, призначений за вирокомСвятошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2018 року, який вирішено виконувати самостійно.У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор стверджує, що апеляційний суд безпідставно застосував у вироку положення ст. 71 КК України, оскільки ОСОБА_1 на момент розгляду справи в апеляційному суді вже сплатив штраф, призначений йому відповідно до вироку Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2018 року. У зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування положень ст. 71 КК України, прокурор просить вирок апеляційного суду змінити, та вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі реально.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважає, що касаційна скарга є обґрунтованою та просить її задовольнити.

Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України в поданій касаційній скарзі не оспорюється.

Доводи касаційної скарги прокурора щодо безпідставного застосування судом апеляційної інстанції положень, передбачених ст. 71 КК України, не вбачаються обґрунтованими.

Згідно з положеннямист. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, 13 грудня 2018 року. Покарання у виді штрафу, який йому був призначений вироком Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2018 року, на момент вчинення нового злочину не був сплачений. Згідно копії квитанції ОСОБА_1 його сплатив лише 03 червня 2019 року (а. п. 73).

Тому, на думку колегії суддів, апеляційний суд, при ухваленні вироку дійшов до обґрунтованого висновку, що в цьому випадку остаточне покарання повинно було бути призначено за сукупністю вироків на підставі вимог ст. 71 КК України, адже на момент вчинення нового злочину покарання за перший злочин не було відбуто засудженим.

Однак, оскільки виходячи з положень ч.3 ст. 72 КК України, основне покарання у виді штрафу при його призначенні за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд обґрунтовано визначив, що ці покарання підлягають самостійному виконанню.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що в поданій касаційній скарзі прокурора не ставиться вимог про скасування вироку апеляційного суду, а також не оспорюються аспекти призначення засудженому покарання щодо його виду та розміру. Також прокурор не вказує на правильність застосування чи незастосування до особи положень ст. 75 КК України, й інших касаційних скарг сторонами подано не було.

По суті касаційна скарга прокурора стосується теоретичних аспектів правозастосування положень ст. 71 КК України стосовно їх значення відносно певного правозастосовчого моменту, зокрема моменту вчинення особою злочину чи моменту призначення особі покарання, й не стосується аспектів зміни фактичного правового становища засудженого, адже прокурор просить шляхом зміни вироку фактично залишити особі до відбування те ж саме покарання у виді позбавлення волі строком на один рік реально.

Колегія суддів вбачає, що зміст положень ст. 71 КК України вказує на те, що це положення підлягає застосуванню, коли покарання (частина покарання) за попередній злочин не була відбута засудженим саме на момент вчинення особою нового злочину, й подальше фактичне відбуття такою особою покарання на момент ухвалення рішення судом про призначення покарання за сукупністю вироків не виключає необхідності застосування цих положень закону, однак одночасно передбачає необхідність зарахування такого вже фактично відбутого покарання особі за правилами, передбаченими положеннями ст. 72 КК України, що у випадку із засудженням особи за попереднім вироком до такого виду покарання як штраф є неможливим в силу положень ч. 3 ст. 72 КК України.

У зв`язку з цим, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.

Аспекти недопустимості подвійного стягнення з особи штрафу, який вже був фактично сплачений, у даному разі мають бути враховані на стадії виконання вироку.

У зв`язку з цим, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

Вирок Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - без задоволення.