463/2772/19 Про порушення ПДР, ненадання велосипедисту переваги в русі по головній дорозі та скоєння зіткнення автомобіля із велосипедистом, внаслідок чого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння - 22.01.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 липня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12018140040002739, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Підгайчики Золочівського району Львівської області, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 16 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік, з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 липня 2019 року вирок суду першої інстанції залишено без змін. У резолютивну частину вироку внесено уточнення, згідно з якими, на підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_1 від призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік.

За обставин, встановлених судом та викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 14 жовтня 2018 року, близько 12 год, керуючи автомобілем "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись на перехресті вулиць Богданівська - Тракт Глинянський в м. Львові, у порушення вимог Р.1 п.п.1.5, 1.10; Р.2 п.2.3 (б, д); Р.10 п.п.10.1; 10.4; Р.16 п.п.16.3; 16.11 та вимог дорожніх знаків 2.3, 7.8 Правил дорожнього руху України, не надав перевагу в русі велосипедисту під керуванням ОСОБА_2, який рухався головною дорогою в напрямку до вул. Богданівська, створивши аварійну обстановку, яка призвела до зіткнення транспортних засобів, урезультаті чого потерпілий ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням судом вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що апеляційний суд хоча і залишив вироку місцевого суду без змін за його апеляційною скаргою, однак фактично задовольнив вимоги останньої та уточнив у резолютивній частині щодо якого саме покарання застосовано положення ст. 75 КК України, що не відповідає вимогам КПК (4651-17) України. З урахуванням зазначеного, правове становище засудженого ОСОБА_1 було погіршено, а тому судове рішення слід було ухвалити у формі вироку, а не ухвали.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні прокурор підтримала доводи касаційної скарги, просила її задовольнити.

Засуджений ОСОБА_1, захисник Олешко Т. О., потерпілий ОСОБА_2 та його представник Цьорох Ю. Р. подали заяви про проведення касаційного розгляду без їх участі.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія судів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, а також вид та розмір призначеного йому покарання у касаційному порядку не оскаржуються.

Доводи прокурора про незаконність ухвали апеляційного суду та безпідставне постановлення судового рішення щодо ОСОБА_1 не у формі вироку, з уточненням щодо якого саме покарання застосовано положення ст. 75 КК України, колегія суддів вважає безпідставними, при цьому виходить з наступного.

За вироком місцевого суду ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України призначено основне покарання у виді позбавлення волі, а також додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Під час перевірки вказаного судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що мотивувальна частина вироку щодо звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України належним чином обґрунтована, однак відзначив відсутність вказівки у його резолютивній частині від якого саме покарання звільнений ОСОБА_1 . Ухвалою апеляційного суду у резолютивну частину вироку Личаківського районного суду м. Львова від 16 травня 2019 року внесено уточнення, згідно з яким, на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, перелік покарань, від відбування яких особу може бути звільнено на підставі ст. 75 КК України, є вичерпним. Покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю у цей перелік не входить.

Згідно зі ст. 77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Враховуючи, що ч. 1 ст. 75 КК України передбачає звільнення від відбування лише основного покарання, натомість звільнення від призначеного судом додаткового покарання за цією нормою не допускається, відсутність у резолютивній частині вироку місцевого суду вказівки про те, що на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування лише основного покарання, не можна визнати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

По суті, до такого ж висновку дійшов і апеляційний суд у своїй ухвалі, зазначивши, що місцевий суд у мотивувальній частині вироку навів належні доводи щодо призначення засудженому основного покарання, від відбування якого він звільнений з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Однак, з метою забезпечення належного виконання вироку визнав необхідним здійснення уточнення у його резолютивній частині щодо якого із покарань на підставі ст. 75 КК України підлягає звільненню засуджений ОСОБА_1 .

З урахуванням того, що суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку навів належні мотиви щодо призначення засудженому основного покарання, від відбування якого він звільнений з випробуванням, а також необхідності призначення йому додаткового покарання, то за цих обставин, сформульоване у резолютивній частині рішення про застосування положень ст. 75 КК України не є таким, що може викликати сумніви під час виконання вироку, щодо чого безпідставно зробив уточнення в ухвалі суд апеляційної інстанції.

З наведених підстав доводи касаційної скарги прокурора щодо погіршення правового становища ОСОБА_1 та необхідності постановлення судового рішення у формі вироку, внаслідок погіршення правового становища засудженого, слід визнати неспроможними.

Разом з тим, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу апеляційного суду необхідно змінити, виключити з її резолютивної частини уточнення щодо звільнення на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 від призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік, а відповідно частково задовольнити касаційну скаргу прокурора.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключити з її резолютивної частини уточнення щодо звільнення на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 від призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік.