636/2205/14-к Про умисне вбивство, скоєне у стані алкогольного сп'яніння - 21.01.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Даніщука Д. І. на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 липня 2017 року в кримінальному провадженні № 12014220440000322 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 22 липня 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Вирішено питання про запобіжний захід, речові докази та процесуальні витрати.

Місцевий суд установив, що ОСОБА_1 14 березня 2014 року приблизно об 11:00 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в квартирі за місцем свого проживання в с. Мартове Печенізького району Харківської області під час конфлікту умисно завдав ОСОБА_2 удар ножем у груди, внаслідок чого останній на місці помер.

При перегляді вироку Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 27 липня 2017 року вказане судове рішення змінив - виключив з його мотивувальної частини як доказ протокол слідчого експерименту від 28 травня 2014 року, а в решті залишив цей вирок без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі та доповненнях до неї захисник Даніщук Д. І. просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд справи у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

На думку захисника, апеляційний суд не надав вичерпної відповіді на доводи апеляційних скарг сторони захисту про неправильну юридичну оцінку судом першої інстанції дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК, які на його думку, підлягають кваліфікації за ст. 118 КК. Стверджує, що без належного аналізу й уваги апеляційного суду залишились показання ОСОБА_1 про те, що він завдав удар ножем, захищаючись від протиправних дій потерпілого, не маючи наміру на його вбивство.

Вважає, що визнавши протокол слідчого експерименту недопустимим доказом у справі апеляційний суд на підставі ч. 3 ст. 333 КПК повинен був доручити органу досудового розслідування повторно провести цю слідчу дію.

Зауважує, що без належної оцінки апеляційного суду залишились доводи апеляційних скарг про порушення на досудовому розслідуванні права засудженого на захист.

Також, захисник не погоджується з висновками апеляційного суду в ухвалі про відсутність у справі обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_1, та визнання судом обставиною, яка обтяжує покарання - вчинення ним злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Позиція інших учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та захисник Шпак О. К. касаційну скаргу підтримали.

Прокурор вважав вимоги касаційної скарги необґрунтованими та просив залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни.

Мотиви Суду

Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

У силу статті 370 КПК ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Зважаючи на приписи статті 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, на яких подану скаргу визнано необґрунтованою.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, цих вимог закону апеляційний суд дотримався.

Доводи касаційної скарги захисника про те, що апеляційний суд належним чином не перевірив правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК та не спростував доводів апеляційних скарг сторони захисту про необхідність їх перекваліфікації на ст. 118 КК є безпідставними.

Перевіряючи ці доводи апеляційний суд, з урахуванням рекомендацій викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про необхідну оборону" від 26 квітня 2002 року № 1 (v0001700-02) , дійшов умотивованого висновку, що ствердження засудженого про відсутність у нього умислу на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_2 та вчинення злочину внаслідок перевищення меж необхідної оборони не відповідають матеріалам кримінального провадження і спростовуються зібраними по справі та перевіреними місцевим судом доказами, зокрема, протоколом огляду місця події від 14 березня 2014 року, висновками судово-медичних експертиз № 71-Ч/14 від 17 березня 2014 року, № 94-Чт/14 від 19 травня 2014 року, № 74 МК-С/14 від 04 червня 2014 року, висновками судово-імунологічних експертиз № 153к-Ис/14 від 20 березня 2014 року та № 149-Ис-14 від 08 квітня 2014 року, а також показаннями свідка ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_1 щодо обставин злочину. При цьому суд не встановив факту таких протиправних дій потерпілого, які б зумовили необхідність захисту від них засудженим.

Враховуючи відсутність слідів боротьби на місці події, будь яких тілесних ушкоджень у засудженого ОСОБА_1 та на тілі потерпілого ОСОБА_2, окрім колото-різаної рани грудної клітки, а також відсутність у потерпілого фізичної переваги у силі та зрості порівняно із засудженим, на що звернув увагу апеляційний суд при перегляді вироку, колегія суддів вважає, що висновок про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК є належним чином умотивованим.

Проаналізувавши наведені в апеляційних скаргах доводи та зібрані й досліджені судом першої інстанції у кримінальному провадженні докази апеляційний суд встановив, що висновок суду першої інстанції у вироку про те, що ОСОБА_1 вчинив вбивство потерпілого через побутовий конфлікт між ними є вірним. При цьому, урахувавши обставини спричинення ножового поранення потерпілому та силу завданого удару, спрямованого в життєво важливі органи (довжина раневого каналу становить 18 см), апеляційний суд обґрунтовано погодився з правильністю висновку місцевого суду, про наявність у засудженого умислу саме на вбивство.

У своєму рішенні апеляційний суд навів переконливі мотиви на спростування доводів сторони захисту в апеляційних скаргах про порушення права засудженого на захист під час досудового розслідування.

Зокрема, при перевірці цих доводів апеляційний суд установив, що на підставі постанови слідчого для захисту інтересів засудженого в кримінальному провадженні за дорученням Харківського обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги 14 березня 2014 року йому було призначено захисника - адвоката Лихачова Р. Б., який мав відповідний фаховий рівень, досвід роботи та знання в галузі права. 24 жовтня 2014 року ОСОБА_1 подав заяву про відмову від послуг цього захисника і в подальшому захист його інтересів у кримінальному провадженні здійснював адвокат Даніщук Д. І., з яким 24 листопада 2014 року дружина засудженого ОСОБА_4 уклала угоду про надання правової допомоги.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування ОСОБА_1 відмовився від дачі показань щодо обставин вчинення кримінального правопорушення на підставі ст. 63 Конституції України. Щодо останнього у справі був обраний запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, а тому він не був позбавлений можливості у вільному спілкуванні з захисником Лихачовим Р. Б. у денний час доби для обговорення з ним питань, пов`язаних із захистом його інтересів у кримінальному провадженні.

У матеріалах провадження відсутні відомості, які би вказували про порушення права засудженого на захист під час досудового розслідування, а сам факт відмови ОСОБА_1 від послуг адвоката Лихачова Р. Б. та укладення угоди про надання правової допомоги з іншим адвокатом не може свідчити про порушення такого права.

Наведені в апеляційних скаргах сторони захисту доводи про відсутність у справі об`єктивних даних, які би вказували про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час вчинення злочину також перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані неспроможними з огляду на надані в суді першої інстанції показання свідка ОСОБА_5 .

Погоджується Суд і з висновком апеляційного суду про відсутність у засудженого щирого каяття як обставини, що пом`якшує покарання, оскільки дані, які містяться в матеріалах кримінального провадження, вказують на те, що останній свою вину в інкримінованому злочині фактично не визнав та заперечував встановлені судом обставини його вчинення.

Безпідставними Суд вважає і наведені в касаційній скарзі захисника доводи про порушення апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 333 КПК.

За правилами вказаної норми у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії.

Як убачається з ухвали апеляційного суду, приймаючи рішення про виключення з вироку місцевого суду посилання на протокол слідчого експерименту від 28 травня 2014 року апеляційний суд дійшов висновку, що за наявності інших доказів наведених у цьому вироку, які були належно перевірені судом першої інстанції, виключення з нього цього доказу не впливає на правильність його висновків про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства.

Будь-яких клопотань про виконання дій, передбачених ч. 3 ст. 333 КПК при перегляді апеляційним судом вироку від сторін не надходило.

Зважаючи на викладене вказані доводи захисника у касаційній скарзі не можна визнати прийнятними.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК і є належно обґрунтованою, у ній наведено мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції при постановленні рішення, та положення закону, якими він керувався.

Під час розгляду кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено будь яких порушень норм матеріального чи процесуального права, які можуть тягнути за собою зміну або скасування судового рішення, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.