688/2315/18 Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень - 21.01.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_1 - Козака І.О. на вирок Шепетівського районного суду Хмельницької області від 5 вересня 2018 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 28 січня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018240200000228, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), зареєстрованої у АДРЕСА_2 ), такої, що судимості не мала,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шепетівського районного суду Хмельницької області від 5 вересня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить1360 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди та 1500 грн - понесених витрат на правову допомогу.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за таких обставин.

ОСОБА_1 8 травня 2018 року близько 10:00 на городі домоволодіння АДРЕСА_1 під час суперечки з ОСОБА_2, з якою перебувала в неприязних відносинах, умисно, з прикладанням сили завдала сапою удару в голову і не менше чотирьох ударів дерев`яною частиною сапи (держаком) в голову та тулуб потерпілої, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 28 січня 2019 року вирок Шепетівського районного суду Хмельницької області від 5 вересня 2018 року щодо засудженої ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисної складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 125 КК.

Вказує на те, що у кримінальному провадженні відсутні беззаперечні докази на підтвердження її винуватості, а дії ОСОБА_1 не можуть розцінюватись як умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, оскільки їх завдано під час самозахисту, а тому в її діях відсутній склад злочину, у якому її звинувачують.

Також свої вимоги захисник обґрунтовує неякісним досудовим розслідуванням та неправильним встановленням фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення судом першої інстанції, при цьому наполягає на тому, що його підзахисна хоча і заподіяла тілесні ушкодження, однак захищала своє життя, а тому кримінальне провадження відносно неї підлягає закриттю.

Крім того, захисник вказує на порушення вимог кримінального процесуального закону під час досудового розслідування, зазначає, що слідчий не провів необхідних слідчих дій, які були б спрямовані на встановлення істини у справі, чим фактично порушив право особи на її захист.

Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону захисник обґрунтовує тим, що під час судового та апеляційного розглядів брав участь прокурор, що не передбачено нормами чинного законодавства.

Також захисник, посилаючись на вимоги статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), вважає, що суд апеляційної інстанції не надав вичерпної відповіді на всі доводи, зазначені в його апеляційній скарзі, а тому, на думку захисника, безпідставно та невмотивовано залишив без змін вирок суду першої інстанції.

У запереченнях на касаційну скаргу захисника потерпіла зазначила, що доводи сторони захисту є надуманими, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув всі докази та обґрунтовано дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у спричиненні їй тілесних ушкоджень. Посилається на показання експерта надані під час судового розгляду та зазначає, що позиція захисту є неспроможною, що вона не могла впасти головою на сапу та сама заподіяти собі тілесні ушкоджень, оскільки це засуджена умисно завдала їй ударів у голову та тулуб. Просить судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника і засудженої, які підтримали касаційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Мотиви Суду

Відповідно до частини 1 статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною 1 статті 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

На будь-яких інших підставах касаційний суд не вправі втручатись у рішення судів нижчих ланок. Аргументи захисника щодо незгоди з даною судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції. Тобто при перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

У касаційній скарзі захисник, указуючи на незаконність судових рішень, посилається на відсутність у діях його підзахисної складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК та зазначає, що суд не зважив на показання свідків та самої ОСОБА_1, яка під час зазначених подій, просила про допомогу, а заподіяння легкого тілесного ушкодження в стані сильного душевного хвилювання та у разі перевищення меж необхідної оборони не тягне за собою кримінальну відповідальність за вказані дії.

Однак колегія суддів не погоджується з позицією захисту, з огляду на таке.

Так, суд першої інстанції, ухвалюючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1, поклав в його основу: показання потерпілої, яка вказала, що між нею та винною дійсно виник конфлікт, у ході якого ОСОБА_1 почала замахуватись гострою частиною сапи та вдарила її по голові, а потім коли вона почала закривати голову та обличчя руками, завдала їй кількох ударів дерев`яною частиною сапи; висновок судово-медичної експертизи №211 від 15 травня 2018 року, відповідно до якого дані тілесні ушкодження на тілі потерпілої утворилися від чотирьох ударних, травмуючих дій тупих, твердих предметів, могли утворитися від ударів кулаками та сапи за обставин вказаних обстежуваною; показання експерта, який у судовому засіданні підтвердив свій висновок та показав, що тілесні ушкодження не могли виникнути при падінні на сапу, а синці на передньо-внутрішній поверхні правого та лівого передплічь та поверхні плечових суглобів могли виникнути при самозахисті; протокол слідчого експерименту від 13 червня 2018 року, проведеною за участю ОСОБА_2, відповідно до якого остання розповіла та показала, за яких обставин ОСОБА_1 завдавала ударів сапою.

Критично віднісся суд до показань засудженої, яка підтвердила факт конфлікту, однак показала, що ОСОБА_2 намагалася вирвати з її рук сапу, і вони впали на землю, потерпіла сіла на неї зверху та била її по голові та обличчю, а вона кликала про допомогу, однак такі показання, суперечать іншим доказам та не узгоджуються з висновком експертизи та показаннями потерпілої як у судовому засіданні, так і під час слідчого експерименту, відеозапис якого було проглянуто в судовому засіданні, як і показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які вказували на самозахист ОСОБА_1 .

Такі докази перевірив суд апеляційної інстанції, при цьому спростував позицію захисту щодо його версії про самозахист ОСОБА_1, вказавши, що запропонований спосіб, а саме, що ОСОБА_1 з метою самозахисту, коли потерпіла сиділа на її спині, шляхом закидання сапи могла завдати ударів останній, суперечить дослідженим судом доказам та не узгоджується з висновком експертизи щодо механізму та локалізації ударів.

Також суд апеляційної інстанції належним чином спростував доводи, наведені захисником в скарзі, які є аналогічні доводам зазначеним у його касаційній скарзі в частині неповноти досудового розслідування, вказавши, що відповідно до вимог кримінального процесуального закону слідчі дії повинні бути спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів, а тому проведення огляду місця події не є обов`язковою слідчою дією у даному кримінальному провадженні, а її відсутність не може вплинути на законність оскаржуваного вироку, оскільки сукупність інших доказів перевірених у судовому засіданні, дала можливість суду дійти обґрунтованого висновку про винуватість особи у вчиненні інкримінованого їй злочину.

Спростовуючи доводи сторони захисту, суд апеляційної інстанції зазначив, що під час судового розгляду захиснику надавався час на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, що підтверджено звукозаписом судового засідання від 10 червня 2018 року, а тому відсутні підстави вважати, що суд порушив права на захист ОСОБА_1 .

Тобто суд апеляційної інстанції надав належну відповідь та зазначив, які саме докази, перевірені під час судового розгляду, вказують на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 125 КК.

Під час перевірки вироку районного суду, суд апеляційної інстанції не допустив порушень вимог кримінального процесуального закону, а на всі доводи в апеляційній скарзі захисника дав вичерпані відповіді, тому доводи про порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 419 КПК є безпідставні.

З огляду на наведене суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що доводи в апеляційній скарзі засудженої є неспроможними з огляду на їх детальну та повну оцінку судом першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів.

При цьому апеляційний суд відповідно до вимог статті 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, у тому числі й тим, на які він посилається у касаційній скарзі.

Доводи захисника викладені у касаційній скарзі, про те, що прокурор не може брати участь під час розгляду кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, також є неспроможними виходячи з наступного.

З висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року, убачається, що відповідно до частини 3 статті 36 КПК, участь прокурора в суді є обов`язковою, крім випадків, передбачених КПК (4651-17) (таким випадком є відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення). Частина 2 статті 318 та стаття 324 КПК також не містять винятків, за яких участь прокурора була б не обов`язковою, так само які не містить таких винятків глава 36 КПК (4651-17) України, яка встановлює порядок здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Тобто участь прокурора під час судового розгляду кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення як гарантія забезпечення засад рівності та змагальності, а також захисту прав та законних інтересів потерпілого є обов`язковою, крім випадку, коли прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, а потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді (ч. 5 ст. 340 КПК ).

Таким чином, доводи в касаційній скарзі захисника про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, як і про відсутність у діях його підзахисної складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 125 КК, є неспроможними, оскільки суперечать висновкам судів першої та апеляційної інстанції, з якими погоджується і колегія суддів.

Отже, колегія суддів не встановила жодних порушень вимог матеріального та процесуального права, що вказували б на незаконність або необґрунтованість судових рішень, тому касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

Вирок Шепетівського районного суду Хмельницької області від 5 вересня 2018 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 28 січня 2019 року щодо засудженої ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.