610/4197/169-к Про таємне викрадення чужого майна, розбій та умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень - 14.01.2020 Прийняття

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу захисника Міщенко І.І. на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 23 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 9 жовтня 2018 року щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини

За вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 23 січня 2018 року ОСОБА_1 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 185 КК - на 1 рік 6 місяців; за ч. 2 ст. 185 КК - на 2 роки; за ч. 4 ст. 187 КК - на 10 років із конфіскацією майна, яке є його особистою власністю; за ч. 2 ст. 121 КК - на 9 років, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів - на строк 10 років із конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.

Відповідно до правил ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком і вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 28 жовтня 2016 року, з урахуванням вироку Апеляційного суду Харківської області від 2 листопада 2017 року ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Вирішено цивільний позов, а також питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 9 жовтня 2018 року залишив вирок без змін і на підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахував ОСОБА_1 у строк покарання попереднє ув`язнення з 28 жовтня 2016 року по 9 жовтня 2018 року включно з розрахунку один день такого ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні за викладених у вироку обставин крадіжок, у тому числі повторно; у розбої, поєднаному з проникненням у приміщення та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; крім того, в умисному такому ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого.

Як установив суд, у період із 22:00 5 серпня 2016 року - 06:30 6 серпня 2016 року в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 викрав із будівлі на АДРЕСА_2 належне ОСОБА_2 майно на загальну суму 1868 грн.

Надалі 20 серпня 2016 року близько 00:30 в АДРЕСА_4 засуджений, маючи при собі ніж, разом з особою, кримінальне провадження щодо якої закрито у зв`язку зі смертю, з метою викрадення худоби проник на територію ферми, однак був викритий охоронцем ОСОБА_3 . Вийшовши за межі домовленостей щодо обсягу спільних злочинних дій, ОСОБА_1 вчинив напад на ОСОБА_3, завдав йому ножем удару в живіт і цим заподіяв тяжких тілесних ушкоджень, від яких потерпілий 4 вересня 2016 року помер у лікарні.

Крім того, у жовтні 2016 року в денний час у тому ж селі на АДРЕСА_5, ОСОБА_1 викрав належні ОСОБА_4 речі на загальну суму 5964 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Міщенко І.І. просить скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) згадані рішення щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суть доводів захисника зводиться до того, що місцевий суд не перевірив й належним чином не оцінив зібраних у справі фактичних даних, неправомірно долучив до справи як докази і поклав в основу вироку показання померлих осіб, які вони давали у ході досудового розслідування; крім того, суд залишив поза увагою показання ОСОБА_1 про застосування до нього правоохоронцями незаконних методів впливу. За твердженням скаржника, апеляційний суд не зважив на допущені порушення, не розглянув усіх доводів сторони захисту, а також усупереч ст. 404 КПК повторно не дослідив обставин справи й необґрунтовано відхилив заявлену засудженим вимогу про закриття кримінального провадження через недоведеність його винуватості у вчиненні злочинів.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції захисник підтримав подану скаргу; прокурор заперечив обґрунтованість касаційних вимог сторони захисту.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

У силу статей 370, 419 КПК ухвала апеляційного суду повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Виходячи із законодавчих приписів, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на норму прав; при залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі належить зазначити підстави, на яких скаргу визнано неприйнятною.

Крім того, у разі заперечення стороною захисту доведеності винуватості особи у вчиненні інкримінованих злочинів, під час апеляційної процедури має бути ретельно перевірено, чи встановив місцевий суд усі обставини, які згідно зі ст. 91 КПК підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, оскільки обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях, а протилежне суперечить статтям 17, 373 цього Кодексу.

Отже, гарантоване обвинуваченому право на справедливий суд означає, що при апеляційному перегляді не допускається формального підходу до розгляду аргументів сторони захисту, їхнє спростування повинно бути переконливим із наведенням доказів, оцінка яких відповідає ст. 94 КПК.

При перегляді вироку щодо ОСОБА_1 . апеляційний суд не дотримався зазначених положень закону.

За матеріалами справи, ухвалений вирок, окрім прокурора, оскаржили обвинувачений та його захисник. У своїх скаргах сторона захисту, наводячи конкретні доводи наполягала на несправедливості засудження ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК й стверджувала, що ці злочини вчинив померлий ОСОБА_5 .

За наслідками апеляційного розгляду суд визнав оспорюваний вирок законним, а подані скарги необґрунтованими.

Як убачається з ухвали, мотивуючи своє рішення, суд послався на показання допитаних на досудовому слідстві як свідка ОСОБА_5 (особа, стосовно якої справу закрито у зв`язку зі смертю) й померлого потерпілого - охоронця ОСОБА_3, а також на показання потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, надані в ході судового розгляду справи.

Однак, погоджуючись із висновками місцевого суду про достовірність і допустимість вказаних доказів, й водночас із тим, що показання померлих у цій справі є вирішальними, суд апеляційної інстанції не проаналізував їх змісту і не зіставив усіх фактичних даних, які належать до предмета доказування і мають значення для справедливого вирішення справи.

Зазначаючи про доведеність винуватості ОСОБА_1 у розбої та умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, апеляційний суд обмежився цитуванням викладених у вироку показань згаданих осіб і по суті позиції суду першої інстанції, сформованої з огляду на місце перебування у приміщенні засудженого і померлих ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Разом із тим, за матеріалами провадження, у своїх показаннях потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 стверджували, що, зі слів померлого ОСОБА_3, вони обізнані про зовнішність нападника. Зокрема їм стало відомо, що удар ножем у живіт ОСОБА_3 завдав чоловік невеликого зросту, міцної статури, одягнутий у футболку та шорти, а інший чоловік, який проник у приміщення і знаходився біля вівці, був високий та худий.

Відомості про зовнішність нападника відображено і в показаннях померлого ОСОБА_3, які суд визнав достовірними й допустимими. За їх змістом удар ножем завдав чоловік зростом 1,70 см, і він не мав на голові волосся.

Незважаючи на такі конкретні дані про особу нападника, апеляційний суд не з`ясував, не встановив і не зазначив у своєму рішенні, чи відповідає зовнішність ОСОБА_1 прикметам особи, на яку вказано у наведених показаннях.

Отже, доводи сторони захисту про вчинення розбою та умисного тяжкого тілесного ушкодження не засудженим, а іншою особою суд залишив без вичерпної відповіді та переконливо не спростував їх, про що слушно йдеться в касаційній скарзі.

Таким чином, при здійсненні апеляційного розгляду належно не виконано завдання кримінального провадження, а допущені порушення є істотними і перешкоджають суду касаційної інстанції дійти безспірного висновку про винуватість чи невинуватість засудженого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК.

Тому оспорювану ухвалу не можна залишити в силі, вона підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного касаційну скаргу захисника слід задовольнити частково.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно взяти до уваги зазначене, ретельно перевірити всі доводи, наведені в апеляційних скаргах, а також інші доводи захисника в касаційній скарзі, дати на них вичерпну відповідь і з урахуванням ст. 439 КПК прийняти справедливе рішення, яке відповідатиме ст. 370 цього Кодексу.