607/19779/18 Про незаконне заволодіння чужим транспортним засобом - 21.06.2022 Прийняття

головуючогоБущенка А.П.,суддівАнтонюк Н.О., Шевченко Т.В., за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника Манацької І.А., Вараниці В.М., Данильчука Н.Б. (в режимі відеоконференції),розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 червня 2020 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 05 січня 2021 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Заліщики Тернопільської області,

засудженого за вчинення злочинів, передбачених частинами 2 та 3 статті 289 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Обставини справи

1. Зазначеним вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за частиною 2 статті 289 КК - на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією 1/2 частини всього майна, що є його власністю, за частиною 2 статті 289 КК - на строк 8 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю. На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

2. За обставин, детально викладених у вироку, суд визнав доведеним, що:

03 червня 2018 року приблизно о 03:00 біля будинку на вул. Польового, 4-Б у м. Тернополі засуджений за попередньою змовою з іншою особою повторно незаконно заволодів автомобілем "Honda CR-V" (д.н.з. НОМЕР_1 ), завдавши потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 287 359,70 грн.

07 червня 2018 року приблизно о 03:00 біля будинку на вул. 15 квітня, 35 у м. Тернополі засуджений за попередньою змовою з двома іншими особами повторно незаконно заволодів автомобілем "Honda CR-V" (д.н.з. НОМЕР_2 ), завдавши потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 512 777,80 грн.

3. Оскарженою ухвалою апеляційний суд залишив вирок без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги

4. У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), просить скасувати оскаржені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

5. Він не заперечує своєї винуватості у викраденні автомобіля ОСОБА_3, однак вважає, що призначене йому за цей злочин покарання є надмірно суворим.

6. У той же час він вважає, що висновок про його винуватість у викраденні автомобіля ОСОБА_2 грунтується на припущеннях і недопустимих доказах. Він посилається на те, що:

- ОСОБА_2 не може бути потерпілим, оскільки власником автомобіля є його дружина;

- результати обшуку житла ОСОБА_4 від 26 червня 2018 року є недопустимим доказом, оскільки відеофіксація почалася вже в квартирі після того, як була пред`явлена ухвала слідчого судді;

- відсутня частина запису засідань у суді першої інстанції;

- апеляційний суд на порушення вимог частини 3 статті 404 КПК не повністю задовольнив клопотання сторони захисту і дослідив лише інформацію на магнітних носіях.

- апеляційний розгляд здійснювався за відсутності потерпілих.

7. Засуджений повідомив, що не бажає брати участь у касаційному розгляді.

Позиції учасників касаційного розгляду

8. У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту та просив залишити оскаржені судові рішення без зміни, вважаючи їх законними й обґрунтованими.

9. Захисник підтримав доводи скарги, просив її задовольнити.

10. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Оцінка Суду

11. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

12. Згідно із частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього ж Кодексу. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

13. Суд нагадує, що касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням судів попередніх інстанцій. Проте за наявності відповідних доводів сторони кримінального провадження Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.

14. Судом встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до статті 94 КПК з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності для прийняття рішення.

15. В основу обвинувального вироку в частині засудження за епізодом від 03 червня 2018 року місцевий суд поклав показання потерпілого ОСОБА_2, дані протоколу слідчого експерименту від 27 червня 2018 року за участю ОСОБА_4,у ході якого той у присутності захисника і понятих у деталях відтворив обставини вчинення ним та ОСОБА_1 викрадення автомобіля. Проаналізувавши зміст телефонних розмов, отриманих у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, суд встановив причетність ОСОБА_1 до викрадення автомобілів. Також суд оцінив у сукупності інші письмові докази у справі, зміст яких детально відображено у вироку, зокрема протоколи слідчих дій та висновки судових експертиз, у тому числі й дактилоскопічної від 27 серпня 2018 року щодо відбитків пальця ОСОБА_1 на портмоне, знайденому на місці події.

16. Отже, суд першої інстанції з`ясував усі передбачені статтею 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, і обґрунтовано визнав отримані докази достатніми для встановлення події злочину та доведеності винуватості засудженого у його вчиненні.

17. Встановлені судом фактичні обставини кримінального правопорушення, вчиненого засудженим щодо потерпілого ОСОБА_2, отримали правильну правову кваліфікацію за частиною 3 статті 289 КК.

18. Перевіривши доводи сторони захисту щодо недопустимості протоколу обшуку від 26 червня 2018 року, суди попередніх інстанцій не встановили істотних порушень положень статей 234- 236 КПК, навівши відповідні аргументи у судових рішеннях.

19. Суд не перевіряє доводи касаційної скарги в цій частині, адже вони стосуються питання про достовірність доказу (протоколу обшуку), що не вирішується касаційним судом у силу положень частини 1 статті 433 КПК.

20. Щодо посилань у касаційній скарзі з приводу помилкового залучення в якості потерпілого ОСОБА_2, а не його дружини, а також неприбуття потерпілих у судове засідання апеляційного суду, то Суд зазначає, що ці питання стосуються насамперед інтересів потерпілих. Сторона захисту не вправі оскаржувати в касаційному порядку рішення судів у цій частині. Крім того, засуджений не зазначив, яким чином ці обставини вплинули на висновки суду щодо його винуватості у вчиненні злочину та інші питання, вирішені судами.

21. Суд не виключає, що за певних обставин відсутність звукозаписів окремих судових засідань може стати підставою для скасування судових рішень, якщо сторона, яка посилається на таку обставину, доведе, що це істотно вплинуло або могло вплинути на законність та вмотивованість судового рішення. При вирішенні питання про те, чи було порушення повноти фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу істотним і таким, що може потягнути за собою наслідки, визначені пунктом 7 частини 2 статті 412 КПК, необхідно зважати на обсяг інформації, відсутньої на технічному носії, та значимість тих процесуальних дій, які проводились у судовому засіданні і мали стати "інформативною основою" ухваленого судового рішення, але інформація про них виявилась відсутньою на технічному носії.[1]

22. У касаційній скарзі сторона захисту не тільки чітко не зазначила, звукозаписи яких саме судових засідань відсутні на технічних носіях інформації, але й не обґрунтувала, яким чином це вплинуло на законність і обґрунтованість судових рішень та вирішення справи по суті. Тому Суд відхиляє цей довід.

23. Апеляційний суд, провівши часткове судове слідство (переглянувши за клопотанням сторони захисту відеозаписи окремих слідчих дій), погодився з висновками суду першої інстанції щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні злочину. При цьому суд надав умотивовані відповіді на всі аргументи, наведені в апеляційних скаргах сторони захисту, які переважно повторюються в касаційній скарзі. Зміст ухвали відповідає приписам статті 419 КПК.

24. Суд нагадує, що згідно з приписами частини 3 статті 404 КПК за клопотанням сторони повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, є обов`язковим лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повно або з порушеннями.

25. Сторона захисту у касаційній скарзі не навела переконливих доводів на підтвердження того, що повторне дослідження усіх доказів, зазначених у клопотанні, могло би спростувати таку позицію апеляційного суду.

26. Призначене засудженому покарання, як за кожен злочин окремо так і за сукупністю злочинів, відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів.

27. Аргументів, які би доводили явну несправедливість покарання, призначеного засудженому, в касаційній скарзі не наведено.

28. Таким чином, при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 червня 2020 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 05 січня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.