ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2022 року
м. Київ
справа № 759/9376/15-к
провадження № 51-5642км21
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Антонюк Н.О., Бущенка А.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Матюшевої О.В.,
виправданого ОСОБА_1,
захисників Шупика О.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань
(далі - ЄРДР) за № 42015100050000105, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Рачки Володарського району Київської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватиму вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, та виправдано за недоведеністю в його діянні складу зазначеного кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо арешту, процесуальних витрат і речових доказів.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за таких обставин.
18 травня 2014 року в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області відбулось ДТП за участю автомобіля, який належить ОСОБА_2 18 травня 2014 року ОСОБА_2 надала ОСОБА_3 довіреність на представлення її інтересів з питань відшкодування збитків від ДТП. Страхову справу стосовно цього випадку було заведено у ПАТ "СК Нова" (далі - СК "Нова") за № ЦБ-001155 від 21 травня 2014 року. Документи щодо страхового випадку у страховій справі приймав експерт із врегулювання збитків СК "Нова" ОСОБА_1 .
12 листопада 2014 року ОСОБА_1, звільнившись зі СК "Нова" і отримавши свідоцтво експерта-оцінювача здійснював підприємницьку діяльність у формі ФОП.
12 лютого 2015 року ОСОБА_3, перебуваючи у приміщенні СК "Нова" на вул. Туполєва, 7-В у м. Києві, звернувся до ОСОБА_1 і надав додаткові документи до страхової справи. Не повідомляючи ОСОБА_3 про своє звільнення із СК "Нова", ОСОБА_1 прийняв зазначені документи та повідомив останньому, що він їх вивчить і зателефонує пізніше.
З метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_1, достовірно знаючи, що він не є працівником СК "Нова" і не має повноважень щодо прискорення виплати страхової суми, в невстановлений час повідомив ОСОБА_3, що він вивчив усі надані ним документи і зможе допомогти у виплаті страхової суми, але для цього йому необхідно сплатити грошові кошти в розмірі 50 % від загальної суми страхової виплати, а саме 20 000 грн.
08 квітня 2015 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 5000 грн як авансовий платіж за подальші послуги з прискорення страхової виплати.
14 квітня 2015 року ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3, що має зобов`язання перед певними людьми щодо надання їм грошових коштів і що ОСОБА_3 необхідно розрахуватись з ним, а саме надати грошові кошти в розмірі 20 000 грн.
15 квітня 2015 року у автомобілі, який належить ОСОБА_1, біля СК "Нова" обвинувачений отримав від ОСОБА_3 19 000 грн.
Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК.
Виправдовуючи обвинуваченого, суд першої інстанції послався на те, що стороною обвинувачення не доведено того, що в діяннях обвинуваченого ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1
ст. 190 КК.
Київський апеляційний суд ухвалою від 31 серпня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що суд не вказав, чому саме показання ОСОБА_3 є неналежним доказом. Зазначає, що суд безпідставно виключив із числа доказів показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Не погоджується з висновком суду про визнання недопустимими доказами протоколів, аудіо- та відеозаписів за результатами негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД). Зазначає, що після зміни обвинувачення суд безпідставно відмовив у повторному допиті свідка ОСОБА_3 .
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник Шупик О.А., який діє в інтересах ОСОБА_1, просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни. Вважає судові рішення законними та обґрунтованими.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Матюшева О.В. підтримала касаційну скаргу прокурора.
Виправданий ОСОБА_1 та його захисник Шупик О.А. просили касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За приписом ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до
ст. 94 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
За статтею 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності й виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
За змістом ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Згідно з вимогами ч. 2 ст. 91 КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42015100050000105, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК, надійшов до Святошинського районного суду м. Києва 12 червня 2015 року (т. 1, а.к.п. 19).
У ході судового розгляду кримінального провадження в Шевченківському районному суді м. Києва прокурор змінив обвинувачення щодо ОСОБА_1, правова кваліфікація обвинувачення залишилась та сама - ч. 4 ст. 368-4 КК, обвинувальний акт від 26 вересня 2018 року (т. 3, а.к.п. 206-210).
04 вересня 2019 року в ході судового розгляду кримінального провадження в Шевченківському районному суді м. Києва прокурор повторно змінив обвинувачення щодо ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 368-4 на ч. 1 ст. 190 КК, обвинувальний акт від 18 березня 2019 року (т. 4, а.к.п. 22-31).
Як визначено у ст. 190 КК, шахрайством є заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман як злочинний спосіб може полягати у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей (активний обман) та/або приховуванні певних обставин, якщо в особи є обов`язок повідомити про них (пасивний обман). Обман при шахрайстві застосовується винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Тому умовою визнання обману ознакою об`єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно. Із суб`єктивної ж сторони шахрайство характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав
у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону.
Ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення, суд навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку.
Так, суд у вироку проаналізував показання ОСОБА_1, який у суді заперечував злочинну мету заволодіння грошима ОСОБА_3 і послідовно зазначав, що останній просив його про допомогу у вирішенні страхової виплати у справі. Оскільки він уже не працював у страховій компанії, то постійно відмовляв ОСОБА_3, однак той продовжував телефонувати з проханням про допомогу, зазначаючи, що віддячить за роботу. Потімвін погодився на пропозицію ОСОБА_3 та повідомив, що подивиться його страхову справу і, якщо зможе, надасть допомогу у вирішенні його питання. При цьому ОСОБА_3 не давав довіреності на його ім`я, у зв`язку з чим він не міг ознайомитись зі справою або вчиняти будь-які дії від його імені. Згодом у квітні 2015 року ОСОБА_3 передав йому завдаток у розмірі 5000 грн для виконання їх цивільно-правових відносин, однак довіреність він так і не надавав, у зв`язку з чим ОСОБА_1 постійно возив із собою ці гроші, щоб повернути їх ОСОБА_3 14 квітня 2015 року він у ході бесіди з ОСОБА_3 вигадав, що в нього вимагають гроші, щоб прискорити ОСОБА_3 у наданні необхідних документів та довіреності. Через деякий час йому зателефонував ОСОБА_3 і повідомив, що всі необхідні документи зібрані, в тому числі і довіреність, та запропонував зустрітись. 15 квітня 2015 року він зустрівся з ОСОБА_3 неподалік СК "Нова" на вул. Туполєва у м. Києві, останній сів у його автомобіль та кинув у бардачок гроші, після чого вибіг із машини, нічого не повідомляючи та не надаючи документів, а його затримали працівники поліції нібито за вимагання від ОСОБА_3 грошових коштів щодо виплати страхового відшкодування. Стверджує, що ніякого впливу на виплати страхового випадку у страхових справах не має, в тому числі й у справі ОСОБА_3, грошей від нього не вимагав, а між ними склалися цивільно-правові відносини, за виконання яких ОСОБА_3 пообіцяв йому 50 % у разі виплати грошових коштів страховою компанією.
Дав суд першої інстанції оцінку й показанням свідків ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та інших.
Зокрема, свідок ОСОБА_2 показала, що питанням страхових виплат займався її брат ОСОБА_3 на підставі довіреності, який їй повідомив, що у страховій компанії з`явився чоловік, який за певну грошову суму зможе посприяти у виплаті страхового відшкодування. Приїхавши до приміщення вказаної страхової компанії, при цьому будь яких ознак, що це страхова компанія не було видно, вона залишила банківську карту, яка була відкрита на її ім`я та на яку мали прийти грошові кошти по страховому випадку, а також підписала документи про надання страхової виплати. Через деякий час їй подзвонив ОСОБА_3 і сказав, що треба поїхати в поліцію та написати заяву про вимагання коштів працівником страхової компанії, що вона і зробила. Однак діями ОСОБА_1 моральної та матеріальної шкоди їй не завдано. Заявником у цьому провадженні є ОСОБА_3, але ыз самого початку заяву писала вона, бо є власницею автомобіля.
Свідок ОСОБА_6 показав, що він за довіреністю від сестри ОСОБА_2 звернувся до СК "Нова" за виплатою страхового відшкодування. Йому було відомо, що у страхових компаніях є така практика, коли представники компаній просять 10-15 % від повної суми виплати грошових коштів. На початку 2015 року в ході зустрічі з представником страхової компанії ОСОБА_1 останній йому повідомив, що він хоче зараз отримати страхове відшкодування, йому необхідно віддати 50 % від суми відшкодування. При цьому ОСОБА_1 запропонував дати наперед 20 тис. грн, щоб це було гарантією виплати страхового відшкодування, а після цього страхова компанія перерахує на банківську карту всю суму. Обурюючись таким ставленням від представника страхової компанії, він звернувся до правоохоронних органів із заявою про вимагання у нього хабаря. Працівники правоохоронного органу дали йому гроші, які він потім частинами передавав ОСОБА_1 . У квітні 2015 року у автомобілі ОСОБА_1 він поклав у бардачок приблизно 20 тис. грн, які були в конверті. Оскільки дуже хвилювався в момент передачі грошових коштів, швидко вийшов з автомобіля, а ОСОБА_1 було затримано. Крім того, свідок повідомив, що в момент передачі грошей, страхова виплата в сумі майже 50 тис. грн вже надійшла на картковий рахунок ОСОБА_2 . Також свідок зазначав, що ОСОБА_1 йому представився як спеціаліст з інспектування і дав свою візитку СК "Нова". Документи, які б посвідчували, яку посаду займає ОСОБА_1 у СК "Нова", він не бачив та не просив надавати.
Свідок ОСОБА_7 показав, що раніше працював ыз ОСОБА_1 в СК "Нова". Будь яких дій він чи ОСОБА_12 у страховій справі "Шевченко" не вчиняли. У страховій компанії був проведений обшук їхнього офісу, під час якого слідчі нічого не вилучали, а керівництво потім добровільно надало копії матеріалів страхової справи "Шевченко".
Свідок ОСОБА_5 дав показання, що будь-які обставини щодо дій ОСОБА_1 йому не відомі, він був лише понятим у ході обшуку приміщення (якого саме та де саме, не пам`ятає), під час якого були вилучені лише документи. Після цього він разом зі слідчим поїхали до Оболонського РУГУ МВС в м. Києві, де в кабінеті слідчого із сумки ОСОБА_1 були вилучені грошові кошти в сумі 17 тис. або 10 тис. грн, ОСОБА_1 про походження коштів не повідомляв.
Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у своїх показаннях надали інформацію виключно з підтвердження факту колишнього працевлаштування обвинуваченого ОСОБА_1 в СК "Нова", а тому суд виключив їх із числа доказів.
Суд також дослідив такі докази: заяву ОСОБА_3 від 06 квітня 2015 року; розписку ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 від 18 травня 2014 року; довіреність ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 від 18 травня 2014 року; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо будинку АДРЕСА_3 ; дані з витягу ФОП відповідно до якого, ОСОБА_1 24 жовтня 2014 року зареєстрований як фізична особа-підприємець з метою здійснення діяльності, пов`язаної з оцінювання ризиків та завданої шкоди; протокол огляду та вручення речей від 08 квітня 2015 року; протокол обшуку від 15 квітня 2015 року; копію договору про надання послуг від 13 листопада 2014 року, укладеного між СК "Нова" та ФОП ОСОБА_1 ; копію страхового акта № 401 від 09 квітня 2015 року; копія поліса № АС/6762629 про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; копію заяви ОСОБА_2 від 20 травня 2014 року про виплату страхового відшкодування; копію відомостей № 9388148 про дорожньо-транспортну пригоду в м. Вишневому Києво-Святошинського району Київської області від 18 травня 2014 року; копію постанови Святошинського районного суду м. Києва від 27 січня 2015 року; копію повідомлення потерпілого про страховий випадок від 19 травня 2014 року; копію довідки про отримані механічні пошкодження автомобілем "Мерседес Бенц"; копію звіту № 78/12 про оцінку транспортного засобу від 12 червня 2014 року; заяву ОСОБА_1 від 15 квітня 2015 року; протокол огляду місця події від 15 квітня 2015 року; протокол освідування особи від 15 квітня 2015 року; висновок експерта № 295хс від 29 травня 2015 року; належним чином завірену копію сертифіката № 17210/14 від 21 листопада 2014 року; належним чином завірену копію кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ № 247 від 04 жовтня 2014 року.
Крім того суд дослідив клопотання про отримання дозволу на проведення аудіо-відео контролю особи № 52/1433т; клопотання про отримання дозволу на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж № 52/1434т; ухвалу Апеляційного суду м. Києва за № 01-3598т; ухвалу Апеляційного суду м. Києва № 01-3597т, які визнав недопустимими доказами з підстав, що вони всупереч вимогам ст. 290 КПК не були відкриті ОСОБА_1 під час досудового розслідування та фактично під час судового розгляду.
Також суд послався на протокол про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 07 квітня 2015 року; протокол за результатами проведення контролю за вчиненням злочину та протокол огляду і помітки грошових коштів за результатами проведення НСРД; протокол про результати проведення контролю за вчиненням злочину від 27 квітня 2015 року; протоколи за результатами проведення НСРД від 27 квітня 2015 року із СД-дисками.
Оцінивши ці докази, суд першої інстанції правильно зазначив, що вони не доводять винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому злочині. Визнання деяких з цих доказів помилково неналежними не впливає на правильність ухваленого рішення.
Доводи прокурора про те, що показання ОСОБА_1 спростовуються даними протоколів НСРД не є слушними, оскільки суд визнав ці докази недопустимими. Натомість прокурор у скарзі не зазначає, які порушення, передбачені кримінальним процесуальним законом, допустив суд першої інстанції, надаючи таку оцінку цим доказам.
За встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження, а також з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів суд дійшов правильного висновку, що поза розумним сумнівом допустимими та достатніми доказами не доведено того, що в діях ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, і виправдав його за цією підставою.
Як зазначено в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" (v0010700-09) , обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.
Натомість, як встановив суд, ОСОБА_3 стверджував, що в нього з ОСОБА_1 виникли домовленості про надання допомоги в отриманні страхового відшкодування і він розцінював їх як вимагання неправомірної вигоди. При цьому ОСОБА_3 не вважав, що ОСОБА_1 вводить його в оману, оскільки він сам розумів, що надає грошові кошти саме за надання допомоги у вирішенні власних питань, а ОСОБА_1 у свою чергу не повідомляв ОСОБА_3 неправдивої інформації щодо свого положення в СК "Нова" чи інші відомості, які б склали в останнього хибне сприйняття інформації чи викликали довіру. Треба зазначити, що при шахрайстві саме введення в оману потерпілого спонукає його добровільно передати своє майно злочинцю. В цьому ж випадку таких обставин встановлено не було. При цьому ОСОБА_3 не давав пояснень про те, що передавав гроші ОСОБА_1 саме тому, що вважав, що той має трудові відносини із СК "Нова". Для нього мало значення тільки те, чи може він допомогти у прискоренні страхових виплат і саме для цього передавав гроші. Той факт, що ОСОБА_1 на момент вчинення інкримінованого йому діяння не був у штаті СК "Нова", а виконував обов`язки експерта-оцінювача на підставі договору із цією страховою компанією не впливав на рішення ОСОБА_3 про передачу грошей ОСОБА_1 .
Крім того, з показань свідка ОСОБА_3 вбачається, щов момент передавання грошей, страхова виплата в сумі майже 50 тис. грн уже надійшла на картковий рахунок ОСОБА_2 .
Також суд правильно зазначив, що стороною обвинувачення не вказано, яка майнова шкода та кому була заподіяна. Оскільки шахрайство є злочином проти власності з матеріальним складом, то встановлення цих обставин є обов'язковим для висновку про наявність або відсутність складу зазначеного кримінального правопорушення.
Довід прокурора про те, що після зміни обвинувачення суд безпідставно відмовив у повторному допиті свідка ОСОБА_3, перевірявся судом апеляційної інстанції та визнаний безпідставним.
Відповідно до ч. 14 ст. 352 КПК свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному судовому засіданні за його клопотанням, за клопотанням сторони кримінального провадження або за ініціативою суду, зокрема, якщо під час судового розгляду з`ясувалося, що свідок може надати показання стосовно обставин, щодо яких він не допитувався. Під час дослідження інших доказів свідкам можуть ставити запитання учасники судового провадження, експерт, а також суд.
Із матеріалів кримінального провадження видно, що прокурор просила провести одночасний допит свідка ОСОБА_3 та обвинуваченого, однак вона не зазначила, стосовно яких обставин свідок може повторно надати показання (звукозапис судового засідання від 28 листопада 2018 року). В суді апеляційної інстанції прокурор не заявляв клопотання в порядку ч. 3 ст. 404 КПК про повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, якщо вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушеннями, чи про дослідження доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції.
При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд відповідно до вимог ст. 419 КПК ретельно перевірив доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, і дав на них мотивовані відповіді. Вказав, на яких підставах зазначену апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставою для скасування судових рішень, про що йдеться в касаційній скарзі прокурора, у результаті перевірки кримінального провадження не встановлено.
За таких обставин касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
Т.В. Шевченко Н.О. Антонюк А.П. Бущенко