Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі № 2а-1413/10/0470 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" (далі - Товариство) про стягнення штрафу, -

ДПІ звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення штрафних (фінансових) санкцій за порушення Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" (1334-17) у сумі 5200000 грн. та конфіскацію грального обладнання (12 гральних столів та 5 гральних рулеток).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 11.09.2009 співробітниками Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області було здійснено перевірку грального закладу, що належить відповідачу та виявлено факт здійснення діяльності з організації та проведення азартних ігор з метою отримання прибутку.

Під час проведення перевірки було надано пояснення від ОСОБА_2, яка зазначила, що ТОВ "Шанс" орендує приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ вул. Набережна, Леніна, 33-а, де знаходилось обладнання для грального бізнесу (покерні столи, рулетки).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 11.09.2009 в приміщенні зали грального закладу (розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 39) знаходилось 12 гральних столів та 5 гральних рулеток, які перебували в працюючому стані.

При огляді приміщення було встановлено порушення відповідачем вимог Закону України від 15 травня 2009 року № 1334-VI "Про заборону грального бізнесу в Україні" (1334-17) (далі - Закон № 1334-VI (1334-17) ) щодо заборони грального бізнесу та участі в азартних іграх.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суди виходили з того, що факт порушення відповідачем вимог Закону № 1334-VI (1334-17) не був підтверджений.

Товариство користувалося приміщенням у м. Дніпропетровську (вул. Набережна Леніна, 33а) на підставі договору оренди від 01.10.2007, що підтверджується договором оренди від 01.04.2009 з ПП "Мішел", а також гральним обладнанням.

Відповідно до статті 2 Закону № 1334-VI в Україні заборонений гральний бізнес та участь в азартних іграх.

Частиною 1 статті 3 Закону № 1334-VI передбачено, що до суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 1 Закону № 1334-VI гральним бізнесом є діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино, на гральних автоматах, у букмекерських конторах та в електронному (віртуальному) казино, що здійснюють організатори азартних ігор з метою отримання прибутку; азартною грою є будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш (приз), і результат якої повністю або частково залежить від випадковості.

Таким чином, для кваліфікації діяльності суб'єкта підприємницької діяльності як грального бізнесу необхідна наявність одночасно трьох обов'язкових умов, а саме - діяльності з організації та проведення азартних ігор; здійснення такої діяльності організаторами азартних ігор-суб'єктами підприємницької діяльності; мети такої діяльності - отримання прибутку.

За змістом статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов'язаний вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суди попередніх інстанцій не з'ясували обставини щодо фактичної організації та проведення відповідачем азартних ігор, не встановили джерела та підстави отримання виручки від азартних ігор.

Крім того, для повного та всебічного дослідження обставин у справі судом першої інстанції були викликані свідки - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які у судове засідання не з'явились та не були допитані, але суд постановив рішення у адміністративній справі обмежившись лише письмовими доказами.

Також, слід враховувати, що санкція у вигляді конфіскації грального обладнання полягає в примусовому позбавленні суб'єкта правопорушення права власності на таке обладнання.

А відтак, за правопорушення, вчинене однією особою, не може притягатись до відповідальності інша особа. Відповідно, конфіскованим може бути лише те гральне обладнання, яке належить на праві власності суб'єкту правопорушення.

Враховуючи наведене, не підлягає конфіскації на підставі частини 1 статті 3 Закону № 1334-VI гральне обладнання, яке, хоча і використане суб'єктом господарської діяльності під час вчинення ним порушення заборони на ведення грального бізнесу в Україні, але при цьому належить на праві власності іншій особі.

Отже, для правильного вирішення питання щодо конфіскації грального обладнання необхідно перевірити належність відповідного обладнання на праві власності саме Товариству, а не іншим особам.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин у справі, порушень норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а адміністративна справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді адміністративної справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку і в залежності від встановлених обставин правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року скасувати.

Адміністративну справу № 2а-1413/10/0470 направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.