754/2851/16-к Про таємне викрадення чужого майна - 11.09.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Кострюкова В. І. на вирок Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100030015704, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Грузії, уродженця м. Гагра (Республіка Абхазія), жителя АДРЕСА_3 раніше судимого за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 24 червня 2014 року за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 289, ч. 3 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України "Про амністію у 2014 році" у зв`язку з відбуттям 1/4 призначеного покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Деснянський районний суд м. Києва вироком від 11 травня 2016 року визнав винуватим і засудив ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього виконання обов`язків, передбачених пунктами 2 - 4 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

Цим же вироком за ч. 3 ст. 185 ККзасуджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 04 жовтня 2016 року касаційну скаргу прокурора щодо безпідставного застосування стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 положень ст. 75 КК залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) ухвалою від 21 листопада 2017 року касаційну скаргу прокурора щодо необхідності скасування зазначених вище судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв`язку з безпідставним та необґрунтованим застосуванням стосовно засуджених положень ст. 75 КК задовольнив частково, скасував ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04 жовтня 2016 року та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Київський апеляційний суд вироком від 04 лютого 2019 року задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання та звільнення від призначеного покарання, ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

У решті вирок місцевого суду залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він за обставин, детально викладених у вироку, діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, 31 грудня 2015 року приблизно о 05 год.30 хв. за допомогою спеціально пристосованих слюсарних інструментів для відмикання замків відчинили двері та незаконно проникли до квартири АДРЕСА_2, звідки таємно викрали майно ОСОБА_4 на загальну суму 2195 грн.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник Кострюков В. І., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, ставить вимогу про зміну оскарженого вироку апеляційного суду і призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК, оскільки вважає, що цей суд повною мірою не врахував даних про особу останнього, наявності обставин, які пом`якшують покарання, та відсутності обставин, які його обтяжують, а також думки потерпілих.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, кваліфікація діяння за ч. 3 ст. 185 КК у касаційній скарзі захисника сумніву не піддаються.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

Як випливає зі змісту ст. 75 КК, застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що виходячи з тяжкості злочину, даних про особу винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого є можливим без ізоляції від суспільства.

У цій справі, як видно з її матеріалів, не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_1 призначено з порушенням визначених у законі загальних засад.

Так, апеляційний суд разом із ступенем тяжкості злочину врахував особливу сукупність обставин цієї справи, зокрема те, що з метою викрадення чужого майна обвинувачені, діючи у співучасті групою осіб, проникли до помешкання потерпілого за допомогою спеціальних засобів, тобто будучи заздалегідь підготовленими до вчинення злочину, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність діяння, а також дані про особу ОСОБА_1, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, після того, як був звільнений від відбування покарання на підставі акта амністії, на шлях виправлення не став і вчинив новий злочин проти власності, віднесений законом до категорії тяжких.

Крім цього, під час апеляційного розгляду в судовому засіданні було досліджено лист начальника Деснянського РВ Філії ДУ "Центр пробації" у м. Києві та Київської області, відповідно до якого в задоволенні подання про звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку було відмовлено, оскільки 04 січня 2018 року щодо ОСОБА_1 було відрито кримінальне провадження № 12018100000000015 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.

З огляду на зазначені обставини, що не піддавалися сумніву під час апеляційного розгляду і не оспорюються в касаційній скарзі захисника Кострюкова В. І., апеляційний суд дійшов мотивованого висновку про суспільну небезпечність ОСОБА_1 та неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства, а отже і про відсутність правових підстав для застосування ст. 75 КК.

Водночас не залишилися без оцінки суду й інші дані про особу засудженого, котрий характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину та батьків, наявність обставини, що пом`якшує покарання, - щире каяття, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання, та претензій з боку потерпілої сторони.

Саме з огляду на вказані обставини апеляційний суд призначив ОСОБА_1 покарання в розмірі, наближеному до мінімальних меж санкції ч. 3 ст. 185 КК.

Правових підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість не вбачається.

Також відповідно до положень ч. 2 ст. 439 КПК судом апеляційної інстанції враховано вказівки суду касаційної інстанції, викладені в ухвалі ВССУ від 21 листопада 2017 року.

На переконання колегії суддів, покарання, яке призначив апеляційний суд ОСОБА_1, відповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципам індивідуалізації, справедливості та співмірності, є необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження нових злочинів.

Касаційна скарга захисника Кострюкова В. І. не містить переконливих доводів на обґрунтування надмірної суворості призначеного ОСОБА_1 покарання, зміни вироку апеляційного суду та наявності підстав для застосування положень ст. 75 КК, а тому ця скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 437, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Вирок Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Кострюкова В. І. - без задоволення.