Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Олексієнко М.М., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 р. у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Олешинське" до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Хмельницькій області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, -

У лютому 2011 року відкрите акціонерне товариство "Олешинське" звернулося до суду з позовом про визнання незаконними дій державного виконавця щодо відкриття виконавчих проваджень від 21.01.2011 р. про стягнення виконавчого збору та визнання нечинними і скасування зазначених постанов.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.03.2011 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 р. скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано незаконними дії державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Хмельницькій області щодо відкриття 21 січня 2011 року виконавчих проваджень ВП № 23864388, ВП № 23847328, ВП № 23847325, ВП № 23847323, ВП № 23847322, ВП № 23847321, ВП № 23847320, ВП № 23847319, ВП № 23847315, ВП № 23847316, ВП № 23847317, ВП № 23847318, ВП № 23847327, ВП № 23847326, ВП № 23847330, ВП № 23864079, ВП № 23847289, ВП № 23847291, ВП № 23847292, ВП № 23847294. Визнано протиправними та скасовано вищезазначені постанови державного виконавця.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 4-1) опротестовані нотаріусом векселі, крім векселів, опротестованих у недатуванні акцепту; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном; 8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу; 9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу; 10) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (3477-15) .

Згідно частини 1 статті 21 вказаного Закону виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років; 3) посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців; 4) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 5) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 7 статті 46 Закону України "Про виконавче провадження" у разі коли виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому цим Законом.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконанні державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Хмельницькій області перебувало зведене виконавче провадження №1 від 27 серпня 2008 року по стягненню коштів з Відкритого акціонерного товариства "Олешинське". За період з 18 липня 2009 року по 31 грудня 2010 року боржником погашено заборгованість перед стягувачами, у зв'язку з чим державним виконавцем було винесено постанови про закінчення виконавчого провадження. Постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження виділені не були.

Оскільки виконавчі документи не були виконані боржником у добровільному порядку, 21 січня 2011 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Хмельницькій області були відкриті виконавчі провадження: ВП № 23864388 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 6 жовтня 2006 року; ВП № 23847328 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 6 жовтня 2006 року; ВП № 23847325 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 20 червня 2007 року; ВП № 23847323 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 3 квітня 2007 року; ВП № 23847322 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 31 липня 2007 року; ВП № 23847321 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 31 липня 2007 року; ВП № 23847320 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 22 грудня 2006 року; ВП № 23847319 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 13 грудня 2007 року; ВП № 23847315 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 6 жовтня 2006 року; ВП № 23847316 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 6 жовтня 2006 року; ВП № 23847317 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 2 листопада 2006 року; ВП № 23847318 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 28 листопада 2006 року; ВП № 23847327 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 10 квітня 2007 року; ВП № 23847326 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 2 листопада 2006 року; ВП № 23847330 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 11 березня 2007 року; ВП № 23864079 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 3 квітня 2007 року; ВП № 23847289 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 6 жовтня 2006 року; ВП № 23847291 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 2 лютого 2007 року; ВП № 23847292 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 6 жовтня 2006 року; ВП № 23847294 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 6 жовтня 2006 року.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Законом не встановлено строків пред'явлення до виконання постанов про стягнення виконавчого збору, то відповідач відкриваючи оскаржувані виконавчі провадження діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов апеляційний суд виходив з того, що оскаржувані постанови державного виконавця прийняті з порушенням вимог ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки постанови про стягнення виконавчого збору за 2006-2007 роки були пред'явлені до виконання після спливу річного строку встановленого для їх виконання.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що в порушення ч. 7 ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" постанови про стягнення виконавчого збору не були виділені в окреме провадження і були пред'явлені до виконання після спливу строку встановленого для їх виконання, а тому суд апеляційної інстанції обгрунтовано прийняв рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 р. у даній справі - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .