Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Олексієнко М.М., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві про зобов'язання вчинити певні дії,-

У липні 2011 року УПФУ Октябрського району в м.Полтаві звернулося до суду з позовом про відшкодування суми витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги за період з січня-червень 2011 року в розмірі 403028,15 грн., витрат на виплату допомоги на поховання в розмірі 1540,07 грн., витрат на виплату і доставку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва в розмірі 2997,42 грн. та державної адресної допомоги в розмірі 7543,38 грн. (всього 10540,80 грн.) за період з січня-червень 2011 року, що виплачувались ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 р., позовні вимоги задоволено частково, стягнуто суму витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва за січень-червень 2011 року в розмірі 2997,42 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

13.03.1992 р. між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав (в тому числі Російською Федерацією і Україною) підписано Угоду про гарантії прав громадян у сфері пенсійного забезпечення (997_107) , в преамбулі якої визначено, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 Угоди про гарантії передбачено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення

В ході розгляду справи судами встановлено, що відповідачем не було прийнято до заліку витрати понесені позивачем на виплату та доставку державної адресної допомоги, допомоги на поховання та пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва.

Також судами встановлено, що позивачем на підставі актів про нещасний випадок на виробництві призначені та виплачувались пенсії по інвалідності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які отримали трудові каліцтва на території колишнього СРСР.

Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування позивачу суми витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що згідно статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пункту 3 розділу ХІ Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) та положень Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. (997_107) страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодовувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування витрат на виплату і доставку адресної допомоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що згідно положень статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статей 21, 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" державна адресна допомога, передбачена постановою КМ України № 265, не відноситься до страхових виплат, передбачених загальнообов'язковим державним страхуванням від нещасних випадків, а тому не повинна виплачуватись за рахунок коштів відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування витрат на виплату допомоги на поховання, суди виходили з того, що в ході розгляду справи не надано доказів на підтвердження причинного зв'язку смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а тому відсутні підстави для відшкодування відповідачем позивачу спірних витрат.

З такими висновками судів колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки згідно положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) та Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. (997_107) витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою пенсії особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а тому суди обгрунтовано прийняли рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Полтаві відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 р. у даній справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .