265/7479/19 Про умисне заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості - 17.03.2021 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Донецького апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019050770001435, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Саханка Новоазовського району Донецької області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого,

У вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 квітня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 05 вересня 2019 року, о 00:00 годин, знаходячись на зупинці громадського транспорту "Ринок Денис" в Лівобережному районі міста Маріуполя, в ході сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків з раніш малознайомою ОСОБА_2, умисно завдав їй один удар правою ногою в область лівого плеча, чим спричинив ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Донецьким апеляційним судом за апеляцією прокурора вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок від 26 жовтня 2020 року, яким ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1,посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду змінити та звільнити його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Зазначає, що апеляційний суд при призначенні йому покарання належним чином не врахував окремі обставин, які пом`якшують покарання, і дані про його особу та безпідставного скасував вирок місцевого суду в частині його звільнення на підставі положень ст. 75 КК України.

У запереченні на касаційну скаргу прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а подану касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та просить її відхилити.

Засуджений у касаційній скарзі просив розглянути провадження без його участі.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 122 КК України в поданій касаційній скарзі не оспорюється.

Що стосується доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого через суворість, то, на думку колегії суддів, вони є необґрунтованими.

Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, що призвело до м`якості призначеного покарання, та просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання, яке потрібно відбувати реально.

Відповідно до положень ст. 50 КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з вимогами ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.

Зокрема, судом апеляційної інстанції враховано, що вчинене кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України (в редакції на час вчинення інкримінованого діяння) віднесено до категорії середньої тяжкості; дані про особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких та середньої тяжкості злочинів, задовільно характеризувався за місцем проживання. Окрім того, апеляційним судом узято до уваги думку потерпілої, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, урахувавши всі обставини вчинення злочину, дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі санкції ч. 1 ст. 122 КК України, мотивувавши належним чином своє рішення, та із наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнав неможливим звільнення ОСОБА_1 на підставі положень ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів убачає, що покарання засудженому призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Підстав для зміни вироку апеляційного суду, як про це йдеться в касаційній скарзі засудженого, не убачається.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги засудженого не убачає.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

Вирок Донецького апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.