1-20/2011 Про таємне викрадення чужого майна - 10.03.2021 Прийняття

Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Фомін С. Б., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Слов`яносербського районного суду Луганської області від 30 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 05 листопада 2013 року,

Вироком Слов`яносербського районного суду Луганської області від 30 липня 2013 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 364, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з правоохоронною діяльністю, строком на 2 роки, з конфіскацією Ѕ частини особисто йому належного майна.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 05 листопада 2013 року вирок першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 не погоджується із зазначеними судовими рішеннями, просить вирок Слов`яносербського районного суду Луганської області від 30 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 05 листопада 2013 року скасувати, а справу - закрити.

Також ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про застосування статтей 6, 13 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , в якій просить застосувати аналогію права в умовах військового захоплення судів. Суть заяви ОСОБА_1 зводиться до можливості прийняття його касаційної скарги без копій судових рішень, які оскаржуються. В обґрунтуванні заяви засуджений посилається на неможливість отримати належним чином завірені копії вироку Слов`яносербського районного суду Луганської області від 30 липня 2013 року та ухвали апеляційного суду Луганської області від 05 листопада 2013 року у зв`язку з відсутністю матеріалів кримінальної справи у розпорядженні Марківського районного суду Луганської області, куди вони повинні були надійти з Слов'яносербського районного суду Луганської області, який на теперішній час знаходиться на тимчасово окупованій території України.

Розглянувши зазначену вище заяву суддя касаційного суду, вважає її частково обґрунтованою з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 2 Протоколу № 7 до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція) закріплено право кожного, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесення йому вироку, яке кореспондується з положеннями частини 1 статті 6 Конвенції і які, в свою чергу, впроваджують у вітчизняне кримінально-процесуальне законодавство доступ до правосуддя як міжнародно-правовий стандарт.

Посилання ОСОБА_1 на статтю 13 Конвенції є нерелевантним.

Щодо відповідності касаційної скарги вимогам закону.

Відповідно до частини 2 статті 388 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК (4651-17) ) касаційні скарги на судові рішення передаються судді касаційного суду, який протягом 15 діб з часу їх надходження вирішує питання про витребування справи. Справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог статті 350, частини 2 статті 383, статті 384, частини 2 статті 386, частини 1 статті 398 КПК не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Згідно із статтею 350 КПК в скарзі має бути зазначена серед іншого вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування.

За змістом частини 1 статті 398 КПК підставами для скасування або зміни судом касаційної інстанції вироку, ухвали, постанови є: 1) істотне порушення кримінально-процесуального закону; 2) неправильне застосування кримінального закону; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Суд касаційної інстанції не є судом факту. З огляду на кримінально-процесуальне законодавство, яке діяло на час розгляду справи стосовно ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виступав останньою інстанцією, яка надавала можливість сторонам перевірити всебічність та повноту дізнання, досудового чи судового слідства та відповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи (частина 1 статті 367 КПК).

Зміст поданою ОСОБА_1 касаційної скарги свідчить про незгоду засудженого саме з висновками суду першої інстанції щодо встановлених у вироку обставин вчинення інкримінованого йому злочину.

Як свідчить ухвала апеляційного суду Луганської області від 05 листопада 2013 року, засуджений у своїй апеляційній скарзі просив змінити вирок Слов`яносербського районного суду від 30 липня 2013 року і застосувати до нього статтю 75 КК, а також прийняти рішення в частині виконання вироку про передачу двох золотих злитків законному володільцю - ОСОБА_2, тобто ОСОБА_1 не скористався наданим йому законом правом оспорювати в апеляційному порядку фактичні обставини справи.

Посилаючись в касаційній скарзі на порушення судами вимог статтей 323 та 324 КПК, ОСОБА_1 не зазначив суд якої інстанції допустив такі порушення і в чому саме вони виявилися з огляду на положення статтей 370 та 371 КПК.

Посилаючись в касаційній скарзі на порушення вимог статті 377 КПК, ОСОБА_1 не зазначив в чому полягає незаконність та необґрунтованість ухвали апеляційного суду з огляду на вимоги його апеляційної скарги.

Таким чином, суддя касаційного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам, передбаченим статтею 350 КПК та частиною 1 статті 398 КПК, у зв`язку з чим вона не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, а справа не підлягає витребуванню.

Згідно з частиною 2 статті 388 КПК відмова у витребовуванні справи не перешкоджає витребовуванню справи при повторному надходженні скарги за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійшла в межах строку, визначеного статтею 386 КПК, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребовуванні справи.

Керуючись статтями 350, 383- 388, 398 КПК, суддя

постановив:

Відмовити у витребовуванні кримінальної справи за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Слов`яносербського районного суду Луганської області від 30 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 05 листопада 2013 року.