2а-0770/4200/11 Про скасування податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 16.08.2016 Прийняття

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.05.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015, задоволено позовні вимоги: скасовано податкове повідомлення-рішення Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 18.11.2011 № 0011991502.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу, позивач просив залишити оскаржувані рішення без змін, скаргу - без задоволення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем камеральної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за вересень 2011 року, складений акт перевірки від 04.11.2011 № 1345/1502/32836226, в якому встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 200.1 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року на загальну суму 2 936 292,00 грн.; пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп.201.4, 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за серпень 2011 року в сумі 2 936292,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем 18.11.2011 було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0011991502, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 936 292,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 468 146,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. "в" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Підпунктом 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Аналогічне закріплено і в п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200. 1 ст. 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 даної статті при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Згідно абз. 6 п. 1 Порядку заповнення податкової накладної у разі надання нерезидентом послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, податкова накладна виписується зареєстрованим на території України платником податку - покупцем (отримувачем).

Відповідно до п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України, для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ "Джейбіл Сьоркіт Польща" (орендодавець) та ТОВ "Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед" (орендар) було укладено договір оренди основного засобу від 24.06.2008 з додатками до нього, а також договір оренди основних засобів від 31.07.2008 з додатками до нього. За умовами зазначених договорів, орендодавець надає у платне користування орендарю визначені в договорі одиниці обладнання, які надалі іменуються об'єктами оренди. Параграфом 3 договорів передбачено, що об'єкти оренди передаються орендарю на території підприємства орендодавця та транспортуються орендарем на територію його підприємства. Згідно з умовами укладених договорів (параграф 4) орендар здійснює наступні платежі, пов'язані з користуванням об'єктом оренди: орендна плата, розмір якої дорівнює вартості амортизаційних витрат, нарахованих на підприємстві орендодавця; комісійні орендодавця, розмір яких становить 4% від вищевказаної суми вартості амортизаційних витрат. П. 2 параграфу 5 договорів передбачено, що орендар сплачує орендні платежі на користь орендодавця щомісячно шляхом перерахування коштів через банк протягом 45 банківських днів, починаючи з кінця місяця, в якому було надано послуги з оренди. Додатком № 1 від 01.09.2008 до договору від 24.06.2008 було збільшено розмір комісійних орендодавця та встановлено їх на рівні 6,5% від вартості, вказаної у п. 1 договору.

На підтвердження виконання робіт згідно вищезазначених договорів сторонами складені та підписані акти виконаних робіт. Фактична оплата отриманих від позивача робіт підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 1871700,88 доларів США.

В подальшому, укладаючи додатки до вищезазначених договорів, сторони вирішили достроково припинити оренду частини обладнання.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що податкові накладні по вищезазначених господарських операціях були виписані Товариством з обмеженою відповідальністю "Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед" 31.08.2011 на суму податку на додану вартість 2936292,00 грн.

31.08.2011 позивач подав до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у деклараціях за попередні податкові періоди, якими було уточнено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість щодо послуг, отриманих від нерезидента за попередні податкові періоди, а саме: за березень 2009 року на суму 20914,00 грн.; за квітень 2009 року - 20914,00 грн.; за травень 2009 року - 20693,00 грн., за вересень 2009 року -170125 грн.; за жовтень 2009 року - 155729,00 грн.; за листопад 2009 року - 157992,00 грн.; за грудень 2009 року - 1925285,00 грн.; за січень 2010 року - 6490,00 грн.; за листопад 2010 року - 432841 грн.; за травень 2011 року - 25310 грн., а також нараховано штраф у розмірі 3 % у відповідності із вимогами ст. 50 Податкового кодексу України.

В декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року позивачем до складу податкового кредиту було включено наступні суми: податок на додану вартість від придбання на митній території України товарів (послуг) та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою - 1 028 725,00 грн.; податок на додану вартість, сплачений митним органом - 1 669 551,00 грн.; послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України - 3 109 792,00 грн.

В жовтні 2011 року позивачем складено та подано відповідачу декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011 року з урахуванням поданого уточнюючого розрахунку, у відповідності до якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню складає 5 778 221,00 грн., а саме: залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду - 7 391 542,00 грн.; частина залишку від'ємного значення фактично сплачено отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) - 5 778 221,00 грн.; сума, що підлягає відшкодуванню -5 778 221,00 грн.

Слід зазначити, що Державна податкова адміністрація України листом від 17.10.2005 № 20667/7/16-1517-26 роз'яснила, що починаючи з 28.07.2005 датою виникнення податкового кредиту при отриманні послуг від нерезидента є дата сплати податку по податкових зобов'язаннях (підпункт 7.5.2 пункту 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" із змінами, внесеними Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законів України"). Датою сплати податку до бюджету в такому разі згідно цих роз'яснень вважається дата подання до податкової інспекції (адміністрації) податкової декларації з податку на додану вартість, в якій сума податку на додану вартість за отримані від нерезидента послуги включена до податкових зобов'язань.

Датою сплати податку до бюджету в такому разі згідно цих роз'яснень вважається дата подання до податкової інспекції (адміністрації) податкової декларації з податку на додану вартість, в якій сума податку на додану вартість за отримані від нерезидента послуги включена до податкових зобов'язань.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, виписуючи податкові накладні 31.08.2011, у зв'язку із самостійним виявленням помилки, позивачем здійснене порушення, однак, таке порушення не обмежує право платника податку на віднесення сум податку по операціях з отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, отримання та сплата яких підтверджується належними первинними документами, до податкового кредиту.

Доводи відповідача щодо пропуску позивачем встановленого законодавством строку включення податку на додану вартість до податкового кредиту спростовується положенням п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у відповідності до якого таке право зберігається за платником податку протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у податкового органу були відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 18.11.2011 № 0011991502.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.