428/3817/20 Про оскарження ухвали апеляційного суду про відмову відкрити апеляційне провадження - 02.03.2021 Прийняття

Ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 4 червня 2020 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи слідчого відділу Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та визнання її потерпілою.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 18 червня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Вимоги касаційної скарги і узагальненні доводи особи, які її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що ухвала апеляційного суду є незаконною, необгрунтованою та такою, яка не відповідає вимогам ст. ст. 24, 214, 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Рішенню Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року (va04p710-20) № 4-р(ІІ)/2020 у справі

№ 3-180/2018 (1644/18).

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Шевченко О.О. вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, прокурора Шевченко О.О. та перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

За ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, й істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно зі ст. 370 і ч. 2 ст. 418 КПК ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Доводи ОСОБА_1 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є необґрунтованими.

Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 399 КПК регламентовано дії судді-доповідача в процесі вирішення питання про прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції та зазначено підстави залишення ним апеляційної скарги без руху, її повернення або відмови у відкритті провадження.

Зокрема, в ч. 4 ст. 399 КПК зазначено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Як убачається з матеріалів провадження, апеляційний суд, керуючись положеннями ч. 3 ст. 307 КПК, якою передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, дійшов висновку, що ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність уповноваженої особи слідчого відділу Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та визнання ОСОБА_1 потерпілою не підлягає оскарженню.

З наведеним висновком судді апеляційного суду погоджується і колегія суддів касаційної інстанції з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів провадження, 11 березня 2020 року ОСОБА_1 зверталась із заявою до Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області щодо умисного невиконання окремої ухвали Луганського апеляційного суду від 21 грудня 2019 року і 4 травня 2020 року та їй була надана відповідь про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР згідно з поданою заявою. У зв`язку із цим ОСОБА_1 звернулася до слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи слідчого відділу Сєєродонецького ВП ГУНП в Луганській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та визнання її потерпілою, ухвалою якого останній було відмовлено у задоволенні скарги.

При цьому на момент постановлення слідчим суддею Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 4 червня 2020 року ухвали про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи слідчого відділу Сєєродонецького ВП ГУНП в Луганській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та визнання ОСОБА_1 потерпілою вона не підлягала апеляційному оскарженню.

Про те, що вказана ухвала слідчого судді оскарженню не підлягала, було вказано і в резолютивній частині цієї ухвали.

Вказану ухвалу ОСОБА_1, яка не була присутньою в судовому засіданні під час розгляду її скарги та оголошення ухвали, оскільки звернулась до суду із заявою, в якій просила проводити судовий розгляд без її участі у зв`язку з її самоізоляцією, отримала 11 червня 2020 року, у зв`язку з чим строк її апеляційного оскарження обчислюється для неї саме з наступного дня, тобто з 12 червня 2020 року.

16 червня 2020 року, в межах строку апеляційного оскарження, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції на вказану ухвалу слідчого судді, яку просила скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити її скаргу на бездіяльність, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та зобов`язати уповноважену особу слідчого відділу Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

17 червня 2020 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 4-р(ІІ)/2020 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень частини третьої статті 307, частини третьої статті 309 КПК, відповідно до якого визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення частини третьої статті 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.

Відповідно ж до Висновку, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19, рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України. Тобто рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, але продовжують існувати після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього.

А за загальним правилом щодо дії положень кримінального процесуального закону в часі, встановленим законодавцем, процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК (4651-17) , чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення (ч. 1 ст. 5 КПК).

А тому для вирішення питання про наявність у певної особи у кожному конкретному випадку права апеляційного оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року (va04p710-20) № 4-р(ІІ)/2020 визначальним є не час постановлення вказаної ухвали слідчого судді, а саме межі строку апеляційного оскарження такої ухвали.

Тобто у цьому випадку слід з`ясувати, чи припадають межі строку апеляційного оскарження такої ухвали на час ухвалення та набрання чинності зазначеним рішенням Конституційного Суду України, чи строк апеляційного оскарження закінчується ще до дня ухвалення цього рішення.

Відповідно ж до Висновку, який міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 лютого 2021 року у справі № 133/3337/19, оскарженню в апеляційному порядку підлягають ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, які постановлені після визнання неконституційними положень ч. 3 ст. 307 КПК, тобто з 17 червня 2020 року. Якщо така ухвала слідчого судді постановлена до 17 червня 2020 року, і на час ухвалення Рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р(ІІ)/2020 та набрання ним чинності ще не закінчився встановлений у п. 3 ч. 2 та ч. 3 ст. 395 КПК строк апеляційного оскарження певною особою ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, то в такої особи виникає право апеляційного оскарження вказаної ухвали слідчого судді.

Причому для реалізації вказаного права мають бути дотримані й інші вимоги, встановлені кримінальним процесуальним законом: належність до осіб, які за критерієм правосуб`єктності можуть оскаржити відповідну ухвалу в апеляційному порядку; подання особою апеляційної скарги на цю ухвалу без пропуску строку апеляційного оскарження або поновлення цього строку за рішенням суду; дотримання порядку подання, вимог щодо форми та змісту апеляційної скарги.

У даному провадженні, ОСОБА_1 хоча і звернулась з апеляційною скаргою 16 червня 2020 року, тобто в межах строку апеляційного оскарження, визначеного у п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК (а саме - в останній день цього строку), проте такий строк закінчується ще до дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року (va04p710-20) № 4-р(ІІ)/2020.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 4 червня 2020 року слід відмовити.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судового рішення не виявлено.

А тому касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Ухвалу Луганського апеляційного суду від 18 червня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 4 червня 2020 року залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.