165/312/17 Про умисне вбивство неповнолітньої, скоєне за попередньою змовою двома особами на грунті особистих неприязних стосунків - 02.03.2021 Прийняття

За вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винуватими в тому, що вони в період часу з 00:30 по 02:00 02 серпня 2016 року, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи значення та суспільно небезпечний характер власних дій, керуючись метою умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, знаходячись на верхівці терикону шахти № 3, що на вул. Островського у м. Нововолинську Волинської області, діючи на ґрунті довготривалих особистих неприязних відносин, із особливою жорстокістю, невстановленими тупими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею спільно нанесли в голову неповнолітньої ОСОБА_5 не менше 8 ударів (з ознаками повторної травматизації), спричинивши їй тяжких тілесних ушкоджень, відчуття нестерпного фізичного болю та страждань, від яких потерпіла померла. Після чого, з метою приховання злочину ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перенесли тіло ОСОБА_5 в інше місце на вказаному териконі, де було його виявлено 11 серпня 2016 року.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У спільній касаційній скарзі захисники Дягель В.М. та Ковальов С.В. в інтересах засудженого ОСОБА_4, не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги захисники мотивують тим, що:

- ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України;

- не спростовані доводи про відсутність неприязних стосунків ОСОБА_4 з потерпілою;

- не доведено мотиву ОСОБА_4 на вбивство ОСОБА_5 ;

- порушено ст. 29 КПК України - ознайомлення їхнього підзахисного із матеріалами кримінального провадження без участі перекладача;

- не вручено ОСОБА_4 копію обвинувального акту стосовно ОСОБА_3 ;

- не правильно кваліфіковано дії ОСОБА_4 за ознакою вчинення вбивства з особливою жорстокістю.

Захисник Шостак В.В. та законний представник засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 у спільній касаційній скарзі, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, просять скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги захисник та законний представник мотивують тим, що:

- обвинувальний акт не відповідає вимогам кримінального процесуального закону;

- вирок суду ґрунтується на недопустимих доказах - протоколах обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 та огляду за місцем проживання потерпілої, висновку медико-криміналістичної експертизи;

- порушено право ОСОБА_3 на захист, а саме, законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 обмежено в побаченнях;

- не встановлено мотиву вчинення злочину;

- призначене ОСОБА_3 покарання є надмірно суворим;

- судами не доведено попередньої змови засуджених на вчинення вбивства потерпілої з особливою жорстокістю;

- суд першої інстанції, встановивши знаряддя злочину - биту, вийшов за межі обвинувачення;

- суд апеляційної інстанції не спростував доводів апеляційної скарги та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

На касаційні скарги прокурором та представником потерпілої ОСОБА_6 -адвокатом Волощуком О.Ф. подано письмові заперечення, в яких вони просять подані скарги залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Захисники Дягель В.М., Ковальов С.В., Шостак В.В. та Полячук С.І. підтримали подані скарги, просили їх задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Прокурор, потерпілий та представники потерпілої ОСОБА_6 - адвокати Волощук О.Ф., Бордюженко Е.Р., заперечили проти касаційних скарг, просили їх залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 438 КПК України передбачено, що неповнота досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, перегляду в касаційному порядку не підлягають, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів касаційного суду виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

Тобто доводи касаційної скарги захисника Шостака В.В. та законного представника ОСОБА_2 про неповновноту досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, не є предметом касаційної перевірки.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

У поданих касаційних скаргах захисники та законний представник зазначають про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та безпідставне засудження ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за вчинення злочину, передбаченого пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Проте вказані доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального і кримінального процесуального законів з огляду на таке.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та кваліфікацію їхніх дій за даними нормами кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.

Той факт, що засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб із особливою жорстокістю вчинили умисне вбивство ОСОБА_5, підтверджується показаннями засудженого ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, даними, що містяться в протоколах огляду місця події, слідчих експериментів, висновках експертів, речовими доказами.

Так, засуджений ОСОБА_4 показав, що він познайомився з ОСОБА_5 у літньому таборі. ОСОБА_15 мешкала у м. Нововолинськ, тому спілкувався з нею, коли приїжджав у гості до свого діда та двоюрідного брата ОСОБА_3 . Коли був у Словенії, де він проживає, - спілкування було через інтернет. 01 серпня 2016 року він був м. Нововолинську, запропонував ОСОБА_15 зустрітись о 23 год, на що остання погодилась. Вони зустрілись та пішли на терикон шахти № 3, куди згодом прийшов ОСОБА_3 та наказав йому йти додому. Він відійшов, але потім вирішив повернутись. Коли прийшов на те місце, де залишились ОСОБА_15 та ОСОБА_16, то побачив ОСОБА_5, яка лежала на землі, у неї було закривавлене обличчя, а ОСОБА_3 ховав у рюкзак бейсбольну биту. Він хотів утекти, але ОСОБА_3 його зупинив та наказав допомогти перенести тіло потерпілої. Вони разом перенесли тіло.

Потерпілий ОСОБА_1 показав, що його дочка ОСОБА_5 була знайома із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 02 серпня 2016 року він вранці прийшов до дочки, яка через сімейні обставини на той час проживала у бабусі, проте її там не було. Бабуся повідомила, що ОСОБА_15 пішла гуляти зі ОСОБА_11 . Він телефонував дочці, проте жоден із її телефонів не відповідав. При зустрічі зі ОСОБА_11 останній повідомив, що ввечері він провів ОСОБА_15 додому. Він знав, що ОСОБА_15 мала намір зустрітись із ОСОБА_4, щоб закінчити з ним стосунки, який постійно їй надзвонював та просив про зустріч. Зрозумівши, що його дочки ніде немає, він викликав поліцію та продовжував її розшукувати. 11 серпня 2016 року під час пошуків ОСОБА_15 він виявив її тіло на териконі шахти № 3.

Потерпіла ОСОБА_6 показала, що її дочка - ОСОБА_5 була знайома зі ОСОБА_3 з 2010 року. Вони дружили, останній пропонував їй зустрічатись, але дочка відмовила йому. У 2013 році у літньому таборі ОСОБА_15 познайомилась із братом ОСОБА_16 - ОСОБА_17, який їй сподобався, проте він виїхав за кордон, і тому вони спілкувались через інтернет. У 2016 році її дочка познайомилась із ОСОБА_18, в інтернеті виставила їхню спільну фотографію. У січні 2016 року ОСОБА_15 розповідала їй, що фото, які вона надсилала ОСОБА_19, потрапили в інтернет та що це зробив ОСОБА_20 . У школі з цього приводу виник скандал, вона дуже хвилювалась. 02 серпня 2016 року вона знаходилась на заробітках у Польщі, по скайп-зв`язку їй повідомили, що зникла ОСОБА_15 . Вона приїхала в Україну, приймала участь у пошуках доньки. Згодом ОСОБА_1 на териконі шахти № 3 знайшов тіло її доньки.

Свідок ОСОБА_7 показала, що ОСОБА_5 є її онукою, яка проживала останнім часом у неї. У день зникнення ОСОБА_15 вона її бачила, спілкувалась із нею та знала, що остання мала зустріч із ОСОБА_21 . Коли ОСОБА_15 почали розшукувати, то з`ясувалось, що вона не з ОСОБА_21, її телефони не відповідали. Увечері викликали поліцію.

Свідок ОСОБА_8 показав, що він є дядьком ОСОБА_5, проживали в одному будинку. Востаннє бачив ОСОБА_15 01 серпня 2016 року, а наступного дня його мати ОСОБА_7 повідомила йому, що племінниця зникла. Він телефонував ОСОБА_15, коли прийшов ОСОБА_21, то повідомив, що не може з нею зв`язатися і потрібно повідомити поліції. У його присутності до приїзду поліції ОСОБА_21 дивився переписку ОСОБА_15 у комп`ютері. Про те, де та коли знайшли ОСОБА_15, йому повідомила його сестра ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_9 показала, що 02 серпня 2016 року вона прийшла у гості до ОСОБА_8 додому, де їй повідомили, що зникла ОСОБА_5 . У її присутності ОСОБА_11 розповідав, що у телефоні ОСОБА_15 бачив її переписку з ОСОБА_4 про те, що у ніч 01 на 02 серпня 2016 року вони мали зустрітись. Згодом вони зателефонували матері ОСОБА_15 - ОСОБА_6 та повідомили про зникнення доньки, викликали поліцію.

Свідок ОСОБА_10 показав, що з ОСОБА_5 навчався разом в одному класі, вони були найкращими друзями. 02 серпня 2016 року йому зателефонував ОСОБА_11 та повідомив про зникнення ОСОБА_15 . Він допомагав у пошуках ОСОБА_15 . Разом зі ОСОБА_11 шукали в комп`ютері Каті відомості про її можливе місце перебування, ходили до ОСОБА_3 додому.

Свідок ОСОБА_11 показав, що з ОСОБА_5 він познайомився на Новий 2016 рік, між ними були хороші відносини. ОСОБА_15 востаннє бачив 01 серпня 2016 року. В цей день увечері вони гуляли, постійно на телефон ОСОБА_22 надходили дзвінки та смс-повідомлення від ОСОБА_4, які вона йому показувала. Коли він її провів додому, то ОСОБА_15 сказала, що піде на зустріч з ОСОБА_23, щоб віддати йому усі речі. Він бачив, як ОСОБА_15 пішла до будинку. 02 серпня 2016 року він зателефонував ОСОБА_15, однак ніхто не відповідав, згодом - її бабусі, яка повідомила, що останньої немає, оскільки думала, що вона ночує у нього. Потім зателефонував ОСОБА_10, який також повідомив, що ОСОБА_15 у нього немає. Після чого він разом із ОСОБА_10 почав шукати ОСОБА_15, вони дивились на її комп`ютері сторінки соціальних соцмереж, ходили додому до ОСОБА_3 з`ясувати, де ОСОБА_4, з яким вона повинна була зустрітись. Зазначив, що він знав про те, що у ОСОБА_15 зі ОСОБА_3 були не дуже добрі відносини.

Свідок ОСОБА_12 показала, що вона працює на Нововолинській швейній фабриці. 01 серпня 2016 року вона працювала на другій зміні, тому закінчила свій робочий день о 23:20. Коли вийшла на вулицю, то почула голоси, згодом побачила три особи - попереду ОСОБА_3, за ним - ОСОБА_5 та позаду них - ОСОБА_24, які пройшли повз неї у напрямку терикону шахти № 3.

Свідок ОСОБА_14 показав, що його будинок розташований неподалік терикону шахти № 3. У ніч з 01 на 02 серпня 2016 року він вийшов на вулицю і почув зі сторони терикону шахти № 3 страшний, несамовитий, протяжний жіночий крик, який тривав приблизно 2 секунди.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 90 від 04 жовтня 2016 року на тілі ОСОБА_5 виявлено 2 групи тілесних ушкоджень:

1 група: пошкодження м`яких тканин голови, м`яких тканин і органів шиї, верхньої половини грудної клітки, ампутація лівої верхньої кінцівки на рівні середньої третини передпліччя, що є посмертними і у причинному зв`язку з настанням смерті не перебувають;

2 група: розтрощення голови у вигляді багатофрагментарних переломів кісток склепіння, основи і лицевої частини черепа. Ці тілесні ушкодження виникли від багаторазової дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, є прижиттєвими і виникли незадовго до моменту настання смерті, або в момент її настання. При таких множинних пошкодженнях черепа смерть настає, як правило, в момент отримання травми. Враховуючи морфологічні ознаки переломів кісток черепа, їх локалізацію і взаєморозташування, що були виявлені під час розтину і в ході медико-криміналістичної експертизи після реставрації черепа (висновок експерта № 45 - МК від 30.09.16 р.), встановлено, що було не менше 8 контактів тупих предметів (предмету) з головою ОСОБА_5, а саме: не менше 2-х контактів з ділянкою обличчя (підборіддя дещо зліва, ділянка правої вилиці); не менше 2-х контактів з правою скроневою ділянкою; не менше 2-х контактів з тім`яною ділянкою більше справа; не менше 2-х контактів з правою потиличною ділянкою. Множинність переломів саме з ознаками повторної травматизації, у даному випадку, не дають можливості конкретизувати форму травмуючої поверхні предметів (предмета), якими було заподіяно тілесні ушкодження, а також встановити їх послідовність. Виявлене розтрощення голови (багатофрагментарні переломи кісток склепіння, основи і лицевої частини черепа) - є тілесним ушкодженням, небезпечним для життя в момент його спричинення стосовно живої людини, і за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент спричинення, а в даному випадку - стало причиною смерті. Смерть ОСОБА_5 настала за 10-12 діб до моменту розтину трупа (ІНФОРМАЦІЯ_3.). Тілесних ушкоджень, що свідчили б про захист ОСОБА_5 в момент отримання травми голови, не виявлено. Враховуючи множинність, поліморфізм і місце розташування переломів кісток черепа, положення потерпілої в момент отримання тілесних ушкоджень та взаєморозташування потерпілої і знаряддя (нападника) могли змінюватись. Здійснення будь-яких активних цілеспрямованих дій після отримання такої травми неможливе. Тілесних ушкоджень, що вказували б на волочіння тіла ОСОБА_5, не виявлено. Поза трупа (верхні кінцівки розведені в сторони і зігнуті в ліктьових суглобах до голови, а нижні кінцівки - дещо розведені в сторони, зігнуті в колінних суглобах, стопами до середини) та згорнутість (зміщення) нижніх країв верхніх частин одягу (накидка, топік, бюстгальтер), що були зафіксовані під час огляду місця події, при відсутності тілесних ушкоджень від волочіння, можуть, як зазначено, вказувати на те, що на дану ділянку місцевості тіло потерпілої ОСОБА_5 принесено двома особами.

На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_25 та ОСОБА_26 у вчиненні інкримінованого їм злочину належним чином обґрунтовані та вмотивовані.

Вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_24 відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85- 87, 89, 94, 95 КПК України.

Суд уважає, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 22, ч. 1 ст. 337 КПК України щодо змагальності сторін, рівності прав на збирання та подання доказів і судового розгляду в межах висунутого обвинувачення, а тому посилання захисників ОСОБА_3 у касаційній скарзі на те, що суд вийшов за межі пред`явленого обвинувачення, є безпідставними.

Доводи захисників ОСОБА_3 про невідповідність обвинувального акту вимогам кримінального процесуального закону не є предметом касаційного перегляду, оскільки оцінка обвинувального акту відповідно до ст. 314 КПК України відноситься до повноважень суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 115 КК України, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання та наявність обставини, що пом`якшує покарання - вчинення злочину неповнолітніми, а також дані про їхні особи, зокрема, те, що вони раніше не судимі.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, зокрема, за апеляційними скаргами захисників Дягеля В.М., Ковальова С.В., Шостака В.В., доводи яких аналогічні доводам касаційних скарг, з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412- 414 КПК України перевірив зазначені в них доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які залишив їхні скарги без задоволення, при цьому належним чином умотивував своє рішення.

За змістом ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з матеріалами кримінального провадження під час апеляційного провадження учасники судового розгляду, маючи право клопотати перед судом про повторне дослідження доказів, своїм правом не скористались.

Під час апеляційного перегляду були спростовані доводи сторони захисту щодо недоведеності наявності неприязних стосунків, відсутності єдиного мотиву у діях засуджених на вчинення вбивства потерпілої та вчинення злочину з особливою жорстокістю, з чим погоджується й колегія суддів.

Так, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що тривалі неприязні відносини між засудженими та потерпілою виразились у поширенні ОСОБА_3 фото ОСОБА_5 без надання останньої на те згоди, ревнощі ОСОБА_4 через відносини потерпілої з іншим хлопцем. Кількість ударів та характер тілесних ушкоджень, яких отримала ОСОБА_5, свідчить про вияв агресії та неприязнь у діях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Умисним убивством, вчиненим за попереднім зговором групою осіб, є таке вбивство, в якому брали участь як співвиконавці принаймні дві особи, які попередньо домовились про його спільне здійснення.

Частина 1 ст. 29 КК України передбачає, що виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинений ним злочин.

Показання ОСОБА_4 в суді першої інстанції про те, що удари бейсбольною битою ОСОБА_5 наносив ОСОБА_3, він запросив потерпілу прогулятись на терикон шахти № 3 та допоміг перенести її тіло в інше місце, свідчать, що хоча дії ОСОБА_4 не полягали в заподіянні потерпілій тілесних ушкоджень, однак він брав фактичну участь у підготовці до вчинення злочину та його процесі, що свідчить про його безпосередню участь. Крім того, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 90 від 04 жовтня 2016 року тілесних ушкоджень, що вказували б на волочіння тіла ОСОБА_5, не виявлено; поза трупа та згорнутість (зміщення) нижніх країв верхніх частин одягу, що були зафіксовані під час огляду місця події, при відсутності тілесних ушкоджень від волочіння, можуть вказувати на те, що на дану ділянку місцевості тіло потерпілої ОСОБА_5 принесено двома особами.

До особливо жорстоких можуть бути віднесені випадки, коли винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.

При цьому особливою жорстокістю слід уважати умисну дію (або бездіяльність), що супроводжує або наступає за насильницьким злочином, є необов`язковою для його вчинення і настання звичайних для злочину наслідків, що полягає в заподіянні потерпілому або його близьким додаткового, як правило, тяжкого фізичного або психічного страждання, тобто винний усвідомлює, що він вчиняє діяння, які є надмірними для досягнення злочинного наслідку та обирає спосіб вчинення злочину, який охоплює діяння зайві (надмірні) для позбавлення життя потерпілого.

Суд апеляційної інстанції, на думку Суду, правильно погодився з кваліфікуючою ознакою "особлива жорстокість", врахувавши показання ОСОБА_14 про страшний, несамовитий, протяжний жіночий крик зі сторони терикону, та висновок судово-медичної експертизи № 90 від 04 жовтня 2016 року, згідно з яким "в область голови потерпілої завдано не менше 8-ми ударів тупим предметом, які були завдані прижиттєво і виникли незадовго до настання її смерті".

Також суд апеляційної інстанції спростував доводи апеляційної скарги захисника Шостака В.В. про те, що вирок суду ґрунтується на недопустимих доказах, та вказав про те, що місцевий суд, врахувавши позиції учасників провадження, під час ухвалення вироку відповідно до положень ч. 2 ст. 374 КПК України надав юридичну оцінку клопотанням захисника Шостака В.В. про визнання протоколів обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 та огляду за місцем проживання потерпілої, висновку медико-криміналістичної експертизи недопустимими доказами, та з урахуванням положень ст. 94 КПК України дійшов обґрунтованого висновку про допустимість цих доказів.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи захисників Дягеля В.М. та Ковальова С.В. про порушення вимог ст. 29 КПК України, а саме ознайомлення їхнього підзахисного із матеріалами кримінального провадження без участі перекладача.

Відповідно до положень ст. 29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою. Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_4 ознайомлювався з матеріалами кримінального провадження разом зі своїми захисником та законним представником, жодних клопотань про участь перекладача під час ознайомлення ні ним, ні його захисником чи законним представником заявлено не було. Під час судового розгляду ОСОБА_4 був забезпечений послугами перекладача.

У своєму рішенні Європейський суд з прав людини у справі "Камазінскі проти Австрії" від 19 грудня 1989 року вказав, що допомога перекладача має бути такою, щоб забезпечити розуміння підсудним справи проти нього і ведення захисту, зокрема, завдяки тому, що через перекладача він може висунути свою версію події.

Тобто ОСОБА_4 мав можливість реалізувати своє право на захист та повідомити суду свою версію події, користуючись послугами перекладача.

Також суд апеляційної інстанції проаналізував доводи захисників Терлецького М.Е. щодо невручення останньому копії обвинувального акту стосовно ОСОБА_3 та обґрунтовано визнав їх неспроможними.

Так, за матеріалами кримінального провадження ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 01 серпня 2018 року об`єднані в одне кримінальне провадження матеріали кримінальних проваджень № 12017030000000013 стосовно ОСОБА_4 за пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та № 12016030050001039 стосовно ОСОБА_3 за пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Після чого 06 листопада 2018 року судом першої інстанції було вручено ОСОБА_4 та його захисникам копію обвинувального акту. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачувались у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, за одних і тих самих обставин.

Доводи захисників ОСОБА_3 щодо порушення права їхнього підзахисного на захист, а саме ненадання побачень законному представнику ОСОБА_2, не ґрунтуються на вимогах закону.

Постановою прокурора у кримінальному провадженні від 22 серпня 2016 року відмовлено в задоволенні клопотання законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_2 щодо систематичних побачень без обмеження їх кількості та тривалості в межах Луцького слідчого ізолятора. Таке рішення прокурор прийняв з урахуванням положень ст. 42 КПК України, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про попереднє ув`язнення", відповідно до яких особа, взята під варту, має право на побачення наодинці, без обмеження кількості побачень та їх тривалості, у вільний від виконання слідчих дій час, лише із захисником, яким згідно з вимогами ст. 45 КПК України може бути тільки адвокат.