165/2737/17 Про повторне відкрите викрадення чужого майна із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для потерпілої, скоєне із корисливих мотивів - 01.03.2021 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Рівненського апеляційного суду від 02 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030050000918, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 12 січня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням статті 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі статті 75 цього Кодексу засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ч. 1 та п. 2 ч. 2 статті 76 КК України.

За вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 19 червня 2017 року о 13:00 год., маючи умисел на заволодіння чужим майном, поруч із будинком на вул. Пирогова, 1 у м. Нововолинську повторно відкрито заволодів жіночою сумочкою, завдавши потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 702 грн.

Також 8 серпня 2017 року о 10:40 год. у загальному коридорі будинку на АДРЕСА_2 із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, яке виразилося у спрямування сильнодіючої речовини - газу подразнюючої дії в обличчя ОСОБА_3, відкрито заволодів її гаманцем, завдавши потерпілій матеріальну шкоду на суму 263 грн.

Окрім того, 15 серпня 2017 року о 09:20 год. на сходовому майданчику будинку на АДРЕСА_3 спрямував сильнодіючу речовину - газ подразнюючої дії в обличчя ОСОБА_4 та відкрито заволодів поліетиленовим пакетом з речами, завдавши збитки на суму 252 грн.

Рівненським апеляційним судом за апеляційною скаргою прокурора вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок від 02 жовтня 2020 року, яким ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 цього Кодексу засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України не спростував доводи скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до м`якості призначеного покарання. Стверджує, що апеляційний суд при звільненні ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину й дані про особу винного, який раніше судимий й із застосуванням фізичного насильства скоював злочини щодо осіб похилого віку.

Також прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції, встановивши наявність обставин, що пом`якшують покарання, визначених ст. 69-1 КК України, та відсутність обставин, які його обтяжують, призначив покарання, що перевищує дві третини максимального строку покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

У запереченні засуджений ОСОБА_1 просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду щодо нього - без зміни.

Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали заперечення на касаційну скаргу прокурора, у якому просила залишити її без задоволення

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважає, що касаційна скарга є обґрунтованою та просить її задовольнити.

Захисник та засуджений заперечували проти задоволення касаційної скарги.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватостіОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України, в касаційній скарзі прокурора не оспорюються.

Доводи касаційної скарги прокурора щодо безпідставного звільнення апеляційним судом засудженого на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання, вбачаються необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, ухвалюючи рішення щодо звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від вибування покарання з випробуванням з іспитовим строк врахував дані про особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, має постійне місце проживання.

Щире каяття, добровільне відшкодування заподіяної шкоди судом визнано обставинами, що пом`якшують покарання. Обставини, що обтяжують покарання, судом встановлені не були.

При цьому, судом апеляційної інстанції при новому апеляційному розгляду враховані обставини, які не були враховані місцевим судом, зокрема, що ОСОБА_1 працевлаштований (т. 2 а.п. 88), позитивно характеризується за місцем роботи; наявність у нього захворювання на гепатит, яке потребуває періодичного стаціонарного лікування на постійній основі та довготривалого медикаментозного лікування (т. 2 а.п. 33-35, 66). Також апеляційним судом враховано, що батько засудженого, є інвалідом II групи (т. 2 а.п. 36).

Окрім того взято до уваги, що ОСОБА_1 у період часу від дати злочинних дій, які мали місце у 2017 році, по час перегляду оскаржуваного вироку в апеляційному порядку до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, а також враховано позицію потерпілих, які звертали до суду із заявами, що завдана їм шкода відшкодована у повному обсязі та просили обвинуваченого суворо не карати і звільнити його від відбування покарання із випробуванням.

На думку колегії суддів, з урахуванням всіх зазначених вище обставини в їх сукупності суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Разом із тим, відповідно до вимог ст. 69-1 КК України за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Санкція ч. 2 ст. 186 КК України, за якою ОСОБА_1 засуджено, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.

За вироком суду ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, щиро розкаявся та добровільно відшкодував заподіяну шкоду. Також відсутні обставини, що обтяжують покарання.

У зв`язку з цим на підставі приписів ст. 69-1 КК України суд міг призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в розмірі, який не перевищує двох третин максимального розміру покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, що складає чотири роки. Однак, зазначених вимог закону про кримінальну відповідальність суд апеляційної інстанції не дотримався, на що слушно вказує прокурор у касаційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 необхідно змінити, зокрема пом`якшити розмір призначеного йому покарання за ч. 2 ст. 186 КК України до меж, встановлених ст. 69-1 КК України.

У зв`язку з цим скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Рівненського апеляційного суду від 02 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Пом`якшити ОСОБА_1 призначене вироком Рівненського апеляційного суду покарання за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі.

В решті вирок Рівненського апеляційного суду від 02 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.