739/1942/19 Про умисне вбивство, скоєне у стані алкогольного сп'яніння на грунті особистих неприязних стосунків - 10.02.2021 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Костюченка В.К., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 14 липня 2020 року, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Лизунівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого в силу статті 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 12 вересня 2019 року о 18 год 00 хв, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння на подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно наніс 5 ударів ножем у області тулуба та шиї потерпілого ОСОБА_2, від яких останній помер на місці події.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 14 липня 2020 року вирок місцевого суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Костюченко В.К. не погоджується із судовими рішеннями, просить їх скасувати, а кримінальне провадження закрити з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосовування закону України про кримінальну відповідальність.

На обґрунтування своїх вимог стверджує, що вина його підзахисного у інкримінованому йому злочині не доведена судами "поза розумнім сумнівом". На переконання захисника, суди залишили поза увагою версію сторони захисту, яка підтверджується сукупністю доказів у кримінальному провадженні, про те, що у вбивстві потерпілого ОСОБА_2 винна інша особа.

Вищезазначені обставини підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_3, ОСОБА_4, висновками експертів №514 від 30 жовтня 2019 року, №№ 95-ц, 96-ц від 30 жовтня 2019 року, згідно з якими на ножі (знарядді вбивства) та під нігтьовими пластинами потерпілого і засудженого було виявлено групу крові, яка не належить останнім, що вказує на присутність на місці події не встановленої слідством особи.

Крім того, як стверджує захисник, апеляційний суд, безпідставно відмовивши у задоволенні клопотання у порядку частини 3 статті 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), надав власну оцінку доказам, викрививши їх зміст, при цьому не дослідивши таких доказів безпосередньо.

Позиції учасників судового провадження

Захисник Костюченко В.К. у судовому засіданні наполягав на задоволенні поданої касаційної скарги з підстав, викладених у ній, стверджував про незаконність судових рішень, постановлених стосовно його підзахисного.

Прокурор у судовому засіданні висловив думку щодо безпідставності, викладених у касаційній скарзі доводів, а тому просив судові рішення залишити без зміни.

Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

За встановлених фактичних обставин кримінального провадження, на підставі доказів, досліджених та оцінених з точки зору належності, допустимості та достовірності у судовому засіданні, місцевий суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК, а саме у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій особі.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в основу вищезазначеного рішення судом покладено показання свідків ОСОБА_5, який розповів про обставини вчинення злочину та зазначив, що у ході раптово виниклого конфлікту засуджений вийшов з будинку разом із потерпілим, взявши з собою кухонний ніж зі столу з чорним руків`ям, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які стверджували, що, проходячи поруч з будинком ОСОБА_2, бачили як останній лежить, а поруч з ним на землі сидить засуджений, який промовив, що все це відбулося внаслідок вживання алкогольних напоїв. Одяг засудженого та потерпілого був у крові.

Також винуватість ОСОБА_1 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, протоколами огляду місця події від 12 вересня 2019 року, речових доказів від 08 листопада 2019 року, проведення слідчих експериментів від 16 жовтня 2019 року за участі свідків ОСОБА_11, ОСОБА_5, а також висновком експерта №52 від 07 жовтня 2019 року, згідно з яким у ОСОБА_1 виявлено легкі тілесні ушкодження, які могли утворитися за обставин вчиненого ним злочину та не є характерними для самозахисту.

Належно оцінив суд і висновки експертів № 494 від 17 жовтня 2019 року та №495 від 30 жовтня 2019 року, згідно з якими у змивах з рук ОСОБА_1 та в слідах на вилученому у нього одязі (кофті, штанах) виявлено кров людини, походження якої від трупа ОСОБА_2 не виключається.

Протоколом про результати аудіо-, відеоконтролю від 22 жовтня 2019 року та доданим до нього диском, складеним за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Чернігівського апеляційного суду від 13 вересня 2019 року, зафіксовано хід розмови ОСОБА_1 у службовому кабінеті Новгород-Сіверського відділу ГУНП у Чернігівській області 13 вересня 2019 року з іншим чоловіком про обставини вчиненого ним злочину. У ході судового розгляду засуджений впізнав себе та підтвердив, що записана розмова дійсно мала місце.

Ретельно перевірено та спростовано місцевим судом версію сторони захисту про вчинення інкримінованого ОСОБА_1 злочину іншою, невстановленою органом досудового розслідування, особою.

Так, у ході експертних досліджень №№95-ц, 96-ц від 30 жовтня 2019 року, на результати яких посилається захисник у касаційній скарзі, виявлено, що при встановлені групової належності слідів крові, що містяться у зрізах нігтьових пластин, отриманих з рук потерпілого ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 відповідно, виявлена кров людини: або з групою крові АВ (IV) з супутнім, або без супутнього антигену Hза ізосерологічною системою АВО; або змішана кров осіб з групою А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В, групою В(ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А, групою АВ (ІV), групою 0(І) з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В. У разі змішання слідів крові осіб з різними груповими характеристиками, присутність слідів крові від потерпілого ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 не виключається в якості домішку.

Такі висновки підтвердила і допитана 28 квітня 2020 року у порядку статті 356 КПК в судовому засіданні експерт ОСОБА_12 .

Як встановлено висновком експерта № 493 від 02 жовтня 2019 року кров ОСОБА_1 відноситься до групи B(III) з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВО. При цьому кров потерпілого ОСОБА_2 відноситься до групи 0(І) з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В за ізосерологічною системою АВО.

Зазначені обставини спростовують твердження захисника про виявлення у зрізах нігтьових пластин трупа крові винятково іншої особи, оскільки не виключають факту змішання слідів крові, а отже і належність її слідів потерпілому ОСОБА_2 та засудженому ОСОБА_1 . При цьому, як слідує з матеріалів кримінального провадження, клопотання про проведення додаткової, повторної чи комісійної експертизи із зазначених підстав сторона захисту не заявляла ані на стадії досудового розслідування, ані на стадії судового розгляду.

Згідно з висновком експерта № 514 від 30 жовтня 2019 року вбачається, що кров у змивах з леза ножа могла походити від трупа ОСОБА_2 згідно її групової приналежності, а з руків`я - від особи з групою крові АВ (IV), або від осіб з різними групами крові, шляхом їх змішання, що підтверджено у ході допиту експертом ОСОБА_13 .

Як обґрунтовано зазначив суд, твердження захисника про участь у конфлікті, який стався 12 вересня 2019 року третьої особи є безпідставними та не спростовують висновків експерта стосовно можливості змішання крові осіб з групами А(ІІ), В(ІІІ), АВ (ІV), 0(І), і, враховуючи, що знаряддям вчинення злочину був кухонний ніж, який використовувався у повсякденному побуті, не виключають можливості попадання на нього крові заздалегідь до подій 12 вересня 2019 року, з огляду на те, що кров може бути прийнятна для експерта після тривалого часу її перебування на поверхні.

Таким чином, версія подій 12 вересня 2019 року, озвучена стороною захисту, суперечить матеріалам кримінального провадження та спростовується доказами у справі, дослідженими місцевим судом під час судового розгляду.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргоюзахисника Костюченка В.К., доводи якої,аналогічні, викладеним у його касаційній скарзі, погодився із висновками місцевого суду щодо їх необґрунтованості, належним чином вмотивувавши прийнятерішення, із зазначенням своїх висновків в ухвалі суду, яка відповідає вимогам статті 419 КПК.

Необґрунтованими є твердження захисника про те, що апеляційний суд, не провівши судового слідства та не задовольнивши клопотання сторони захисту, поданого у порядку частини 3 статті 404 КПК, дав доказам у кримінальному провадженні іншу оцінку, аніж місцевий суд.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, у апеляційній скарзі захисник Костюченко В.К. просив повторно дослідити докази у кримінальному провадженні на підтвердження невинуватості ОСОБА_1 . Вказане клопотання було предметом розгляду під час судового засідання 14 липня 2020 року, за наслідками якого у його задоволенні було відмовлено через відсутність обов`язкових умов, передбачених частиною 3 статті 404 КПК, для проведення повторного судового слідства.

При цьому, відповідаючи на доводи апеляційної скарги захисника у межах фактичних обставин, встановлених місцевим судом, апеляційний суд іншої оцінки доказам у справі, аніж суд першої інстанції, як на тому наголошує захисник, не дав, а отже порушення принципу безпосередності дослідження доказів не допустив.

За таких обставин суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника Костюченка В.К.за доводами, викладеними у ній.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Вирок Менського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 14 липня 2020 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника Костюченка Владислава Костянтиновича - без задоволення.