709/1211/13-к Про визнання особи невинуватим та виправдання за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України - 08.02.2021 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 грудня 2016 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Малі Будища Зіньківського району Полтавської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 грудня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК.

Органом досудового розслідування, ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, перебуваючи на посаді голови Оржицького районного суду Полтавської області, будучи службовою особою, маючи на розгляді кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 263 КК, вирішив одержати хабара у розмірі 4000 грн, що є значним розміром, за призначення засудженому покарання не пов`язаного з позбавленням волі.

Реалізуючи свій умисел, 18 вересня 2012 року о 10 год 10 хв ОСОБА_1, перебуваючи у кімнаті для арештованих Оржицького районного суду Полтавської області на вулиці Леніна, 74 у селищі Оржиця, умисно з корисливих мотивів одержав від ОСОБА_2 частину обумовленої раніше суми хабара у розмірі 2000 грн, та, виконуючи раніше досягнуту домовленість, 03 жовтня 2012 року постановив обвинувальний вирок, яким засудив ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 263 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн.

Після цього 02 листопада 2012 року о 13 год 08 хв, ОСОБА_1, продовжуючи свою злочинну діяльність, перебуваючи біля магазину "Оптовичок", дав вказівку ОСОБА_2 покласти другу частину обумовлених грошових коштів у сумі 2000 грн у відділення для рукавичок салону автомобіля ЗАЗ-968М (державний номерний знак НОМЕР_1 ), що належить помічнику голови Оржицького районного суду Полтавської області ОСОБА_3 . Внаслідок чого ОСОБА_2 виконав вищезазначену вказівку, передавши таким чином другу частину хабара.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року вирок місцевого суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор не погоджується із судовими рішеннями, постановленими стосовно ОСОБА_1, просить їх скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосовування закону України про кримінальну відповідальність.

Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор стверджує, що при ухваленні виправдувального вироку місцевим судом не враховано належними чином доказів, наданих стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_1 у інкримінованому йому злочині.

Зокрема, не врахував місцевий суд висновку експерта № 12036, яким підтверджено відсутність монтажу на флеш картах розмов, які відбувалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ідентифіковано виправданого як особу яка була учасником обговорення процесу отримання хабара. Не погоджується скаржник із неврахуванням судом першої інстанції показань свідка ОСОБА_3, та вважає безпідставними висновки суду стосовно тиску на нього працівників правоохоронного органу шляхом відкриття кримінального провадження стосовно нього.

Вищезазначені обставини залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції та належним чином перевірені не були, всупереч посилання на них прокурором у апеляційній скарзі.

До того ж, за викладених обставин апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні у порядку частини 3 статті 404 КПК.

У запереченні на касаційну скаргу виправданий ОСОБА_1 стверджує про безпідставність доводів, викладених у ній, та наполягає на законності судових рішень у кримінальному провадженні. На думку виправданого, всі твердження прокурора, наведені ним на обґрунтування його винуватості, були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій, належним чином перевірені та спростовані.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Кузнецов С.М. у судовому засіданні подану касаційну скаргу підтримав частково. Зазначив, що не вбачає підстав, передбачених статтею 415 КПК, для направлення кримінального провадження на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому зазначив про порушення апеляційним судом вимог статей 404, 419 КПК, а тому ухвала цього суду, на його переконання, підлягає скасуванню.

Виправданий ОСОБА_4 наполягав на відмові у задоволенні касаційної скарги сторони обвинувачення, наполягав на тому, що всі доводи, висловлені прокурором, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, та належним чином спростовані, а отже відсутні підстави для скасування судових рішень, постановлених стосовно нього.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, виправданого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з приписами частини 1 статті 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; 3) у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 284 цього Кодексу.

З огляду на положення статті 62 Конституції України, статті 17 КПК, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За встановлених фактичних обставин кримінального провадження, на підставі доказів, досліджених та оцінених з точки зору належності, допустимості та достовірності у судовому засіданні, місцевий суд дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_4 у одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище хабара за виконання в інтересах того хто дає хабар дій, пов`язаних з використанням наданої влади та службового становища, поєднаного з вимаганням хабара.

Так у ході судового слідства місцевим судом встановлено, що частина доказів, зібраних стороною обвинувачення є недопустимими та недостовірними, а сукупність інших - недостатньою для встановлення винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Зокрема, належно оцінив суд показання ОСОБА_3, який у судовому засіданні розповів про події, що відбувалися 02 листопада 2012 року, пов`язані з передачею другої частини грошових коштів, та дійшов висновку, що вони не підтверджують факту отримання виправданим хабара ані 18 вересня, ані 02 листопада 2012 року.

З матеріалів кримінального провадження слідує, що 02 жовтня 2013 року стосовно ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за частиною 1 статті 190 КК за фактом вчинення ним шахрайських дій, пов`язаних із отриманням від ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 2000 грн та від ОСОБА_5 - 3 000 грн. На момент судового розгляду в місцевому суді жодних рішень у цій справі не приймалося, що підтверджено прокурором у судовому засіданні. При цьому неодноразові звернення суду у квітні та липні 2016 року до Оржицького відділу поліції Лубенського відділу НПУ у Полтавській області із вимогою підтвердити чи спростувати зазначений факт та повідомити причини зволікання у прийнятті рішення у справі залишені без належного реагування одержувачем.

За викладених обставин, місцевий суд критично поставився до показань свідка ОСОБА_3, враховуючи, що його свідчення як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового розгляду надавалися ним під тягарем переслідування правоохоронними органами через відкриту стосовно нього кримінальну справу, а відтак існують обґрунтовані сумніви у достовірності його показів.

Матеріали справи містять розсекречений у передбаченому законом порядку протокол проведення оперативно технічних заходів від 18 вересня 2012 року із додатками до нього, наданий стороною обвинувачення, яким зафіксовано хід розмов між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Проте, згідно з висновком експерта № 12036 від 28 лютого 2013 року, встановити чи належить голос на наявному носії інформації виправданому виявилося неможливим через неякісний мовний матеріал, наданий органом досудового розслідування.

За клопотанням сторони захисту у кримінальному провадженні було проведено комплексну додаткову судово-криміналістичну експертизу відео-, звукозапису, комп`ютерно - технічну та товарознавчу експертизу на предмет чи мають носії інформації ознаки зовнішнього втручання (тобто монтажу, вирізання, вставляння тощо). У ході експертного дослідження спростувати порушені захистом питання не вдалося, через не встановлення оригінальності даних відеограм та відсутністю технічних засобів, яким здійснювалася фіксація. Таким чином суд дійшов висновку про неможливість врахування вищезазначених доказів внаслідок сумнівів у їх достовірності.

Також належно оцінено у судовому засіданні протокол від 02 листопада 2012 року із додатками до нього, яким зафіксовано обшук, проведений в помешканні, де проживає ОСОБА_4, у ході якого було виявлено та вилучено із кармана сорочки купюру номіналом 200 грн, яка, як наполягає сторона обвинувачення, є частиною обумовлених грошових коштів, отриманих виправданим 18 вересня 2012 року. Проте, як встановив місцевий суд, протокол слідчої дії не містить посилань на номер та серію вилученої грошової купюри, не містить згаданої інформації і відеозапис, яким фіксувався обшук, а тому підтвердження того, що саме ця банкнота була вручена ОСОБА_2 згідно з протоколом від 18 вересня 2012 року для передачі першої частини обумовленого хабара відсутні. При цьому, огляд вищезазначеної купюри було проведено 18 березня 2013 року, тобто через 4 місяці з дня проведення обшуку без участі виправданого та його захисника. Враховуючи наведені обставини, місцевий суд дійшов обґрунтованих висновків про недопустимість вищезазначеного доказу, в силу порушення процедури його вилучення під час проведення слідчої дії.

Інші докази, надані стороною обвинувачення, не доводять винуватості ОСОБА_1 у інкримінованому йому злочині та не підтверджують вимагання виправданим хабара від ОСОБА_2 і отримання хоча б його частини, при цьому деякі з них свідчать лише про отримання грошових коштів ОСОБА_3, про що вмотивовано зазначено судом.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою сторони обвинувачення за доводами, аналогічними викладеним у касаційній скарзі прокурора, погодився з висновками, наведеними місцевим судом щодо недоведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК, належними чином вмотивув прийняте рішення, яке відповідає вимогам статті 419 КПК.

Необґрунтованими є твердження прокурора про безпідставну відмову апеляційного суду у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів у порядку частини 3 статті 404 КПК. Вказане клопотання було предметом обговорення суду апеляційної інстанції, за наслідками якого у задоволенні було відмовлено у зв`язку із не наведенням скаржником належного обґрунтування необхідності проведення повторного судового слідства, з огляду на встановлені частиною 3 статті 404 КПК обов`язкові умови, необхідні для прийняття відповідного процесуального рішення, про що в ухвалі суду наведено докладні мотиви.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора за доводами, викладеними у ній.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 грудня 2016 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, - без задоволення.

С.Б. Фомін	О.Л. Булейко	Ю.М. Луганський