766/1458/16-к Про умисне заподіяння смерті потерпілій, скоєне у стані алкогольного сп'яніння - 28.01.2021 Прийняття

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Дніпропетровськ, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Нижньогірського районного суду АР Крим від 16 березня 2007 року за ч. 3 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, вироком Нижньогірського районного суду АР Крим від 13 вересня 2007 року за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого з місць позбавлення волі 7 листопада 2014 року у зв`язку з відбуттям покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України,

за касаційною скаргою захисника Шадманова К.Ш. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Херсонського апеляційного суду від 23 червня 2020 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 22 листопада 2019 року ОСОБА_1 засуджено за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з 27 лютого 2016 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року (838-19) зараховано ОСОБА_1 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 27 лютого 2016 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою.

Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.

Вироком Херсонського апеляційного суду від 23 червня 2020 року вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 22 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_1 за п.13 ч.2 ст. 115 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ухвалено рахувати з 27 лютого 2016 року.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 24 лютого 2016 року, в період часу з 23 год.00 хв. до 24 год. 00 хв., знаходячись в кв. АДРЕСА_2, в ході раптово виниклого побутового конфлікту, пов'язаного з особистими неприязними відносинами, на ґрунті спільного вживання спиртних напоїв з власницею квартири ОСОБА_2, переслідуючи прямий умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, наніс хаотичні удари ножем в область грудної клітки та верхніх кінцівок ОСОБА_2, в результаті чого їй були спричинені, по критерію небезпеки для життя, тяжкі та легкі тілесні ушкодження, що виникли за 1-2 доби до настання смерті.

Смерть ОСОБА_2 настала в результаті проникаючих в грудну порожнину колото-різаних ран з пошкодженням лівої легені, проникаючого в грудну та черевну порожнини колото-різаного поранення з пошкодженням діафрагми, селезінки, що ускладнились розвитком рясної крововтрати.

Судом дії ОСОБА_1 кваліфіковані за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що умислу позбавляти життя потерпілої у засудженого не було. Вказує на те, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляції засудженого щодо кваліфікації його дій саме за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, переконливих відповідей не надав. Зазначає, що в матеріалах справи відсутній протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 26 лютого 2016 року, а судами необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту про її допит. Вирок апеляційного суду вважає необґрунтованим та невмотивованим.

Позиції учасників судового провадження

Захисник Шадманов К.Ш. підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Засуджений ОСОБА_1 погодився з доводами касаційної скарги захисника та підтримав їх у повному обсязі.

Прокурор Гошовська Ю.М. заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника, просила вирок апеляційного суду залишити без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Згідно з вимогами ст. 370 КПКУкраїни судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а вирок апеляційного суду має також відповідати приписам статей 374, 420 КПК України. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України (4651-17) . Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом ст. 404 цього Кодексу апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам кримінального провадження й дослідженим у судовому засіданні доказам.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 420 КПК України вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

З урахуванням наведених законодавчих положень та вимог ст. 419 КПК України апеляційний суд зобов`язаний проаналізувати і співставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідний матеріальний чи процесуальний закон. При залишенні апеляційних вимог без задоволення чи частковому їх задоволенні суд має навести обґрунтування своєї позиції, яка не може бути суперечливою та такою, що ставить під сумнів прийняте остаточне рішення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вирок місцевого суду оскаржили в апеляційному порядку обвинувачений ОСОБА_1 та прокурор. Зокрема, у поданій апеляційній скарзі обвинувачений вказував на незаконність вироку суду першої інстанції через недоведеність висунутого йому обвинувачення, просив його скасувати. Вказував на те, що у справі не було проведено експертизу щодо його особистих речей, не було допитано в судовому засіданні свідка ОСОБА_3, але він наполягав на її допиті, просив її допитати, прослухати аудіо- та відеозапис судового розгляду.Зокрема, у поданих доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений вказував на неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, вказував на те, що його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України.

Натомість прокурор, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, у своїй скарзі наполягав на явній несправедливості заходу примусу через м`якість та просив призначити обвинуваченому за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі.

Як вбачається з мотивувальної частини вироку апеляційного суду, колегія суддів апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 з доповненнями залишила без задоволення.

Однак свого рішення щодо необґрунтованості доводів апеляційної скарги обвинуваченого апеляційний суд належним чином не мотивував.

Так, за наслідками здійснення апеляційного провадження суд не перевірив належним чином та не надав вичерпних відповідей на апеляційні доводи щодо недоведеності висунутого ОСОБА_1 обвинувачення за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, не перевірив належним чином чи був умисел в останнього на заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_2, не зіставив їх із даними, наявними у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України). Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України), повинні ретельно досліджуватися докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Склад злочину, передбачений частиною другою статті 121 КК України, належить до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті, тому що за своєю суттю, природою речей заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних ушкоджень. Умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК України) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.

Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи. Для відмежовування умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від убивства суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного.

Як вбачається із матеріалів справи, в суді обвинувачений ОСОБА_1 вказував, що 24 лютого 2016 року перебував за місцем проживання ОСОБА_2, куди він прийшов на запрошення її подруги ОСОБА_3, де вони розпивали спиртні напої. В ході виниклого конфлікту із ОСОБА_2, пов`язаного з особистими неприязними відносинами, яка почала його ображати, він, в свою чергу, наніс удари ножем в грудну клітину та живіт потерпілої. Зазначав, що наступного дня вранці вона була жива, просила в нього попити води. При цьому стверджував, що наміру вбивати ОСОБА_2 він не мав, хотів лише полякати її ножем, щоб вона заспокоїлась.

Зазначене підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 254 від 16 березня 2016 року, яким встановлено, що у потерпілої виявлені наступні тілесні ушкодження, що виникли від колото-ріжучої дії гострого предмета, проникаючі в грудну порожнину колото-різане поранення з пошкодженням лівої легені, проникаюче в грудну та черевну порожнини колото-різане поранення з пошкодженням діафрагми, селезінки, що виникли за 1-2 доби до настання смерті, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя та перебувають в прямому причинному зв'язку із настанням смерті.

Смерть ОСОБА_2 настала в результаті проникаючих в грудну порожнину колото-різаних ран з пошкодженням лівої легені, проникаючого грудну та черевну порожнини колото-різаного поранення з пошкодженням діафрагми, селезінки, що ускладнились розвитком рясної крововтрати.

Як встановив суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, характер тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_2 в області грудної клітини, їх локалізація, механізм утворення, спосіб і знаряддя злочину - ніж, кількість нанесених ударів в область життєво важливих органів грудної клітини, свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_1 діяв з прямим умислом на позбавлення життя потерпілої.

Разом з тим, в порушення вимог ст. 419 КПКУкраїни, переглядаючи вирок місцевого суду, суд апеляційної інстанції не проаналізував належним чином всі обставини вчинення злочину та не перевірив належним чином всі докази по справі, поведінку ОСОБА_1 після вчинення злочину та суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій, які б свідчили про те, що він вчинив всі необхідні дії, які залежали від його волі для доведення злочину до кінця. Натомість, мотивуючи незгоду з позицією захисту, вказав на те, що усі обставини кримінального провадження місцевим судом досліджені всебічно, повно, об`єктивно, зібраним доказам у їх сукупності дана належна оцінка, на підставі яких суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, за який він засуджений, та правильно кваліфікував його дії за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

На думку колегії суддів, у контексті зазначеного, апеляційний суд дійшов до непереконливого висновку про безпідставність доводів апеляції обвинуваченого щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, який не ґрунтується на аналізі всіх обставин справи, а тому постановлений вирок не можна вважати законним, обґрунтованим та вмотивованим і він підлягає скасуванню на підставах, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПКУкраїни.

За таких обставин, касаційна скарга захисника підлягає задоволенню, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити всі доводи, наведені в апеляційних скаргах, дати на них вичерпну відповідь, за необхідності дослідити докази в порядку ст. 404 КПК України й ухвалити справедливе рішення, яке відповідає вимогам статей 419, 370 вказаного Кодексу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження та судових рішень, до набрання вироком законної сили місцевий суд залишив ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У зв`язку з тим, що вирок апеляційного суду скасовується з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, беручи до уваги вимоги закону про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, з метою попередження ризику переховування ОСОБА_1 від суду, враховуючи тяжкість злочину, а також те, що ОСОБА_1 раніше був судимий, необхідність попередження ризику переховування ОСОБА_1 від суду під тиском тягаря можливого відбування покарання, з метою запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.