Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління", про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, в якому просив скасувати постанову № 33 від 26.02.2015 року адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КпАП України; справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити за відсутністю у його діях складу такого правопорушення.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 25.09.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову. Постанову Адміністравної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 26.02.2015 року № 33 в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КпАП України щодо ОСОБА_3 скасовано. Провадження в справі про адміністративне правопорушення передбачене ст. 152 КпАП України щодо ОСОБА_3 закрито.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено, 30.12.2014 року КП "Адміністративно-технічне управління" складено протокол № 1-0035 про адміністративне правопорушення, у якому зазначено, що ОСОБА_3, який працює на посаді директора ТзОВ "Фієста-Фантастика", здійснив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 152 КУпАП, а саме самочинно встановив літній майданчик на АДРЕСА_3 (термін дії дозволу до 01.11.2014 року), що є порушенням п.1.24 розділу 20 Правил благоустрою м. Львова. ОСОБА_3 для спільного обстеження не прибув. Протокол підписано двома свідками - ОСОБА_4 та ОСОБА_5

ОСОБА_6 про неявку для участі у спільному обстеженні від 30.12.2014 року, складеного інженером відділу нагляду за станом благоустрою КП "Адміністративно-технічне управління" ОСОБА_7, представниками Галицької районної адміністрації ОСОБА_8 та ОСОБА_5, директор ТОВ "Фієста-Фантастика" ОСОБА_3 для спільного обстеження в зв'язку із виявленими порушеннями п.1.24 розділу 20 Правил благоустрою АДРЕСА_3 на запрошення № 1.14-870 від 23.12.2014 року не з'явився.

26 лютого 2015 року Адміністративною комісією Галицької районної адміністрації Львівської міської ради було винесено постанову № 33 про накладення на ОСОБА_3, що працює на посаді директора ТОВ "Фієста-Фантастика", штрафу у розмірі 1700,00 грн. за порушення правил благоустрою території населених пунктів, а саме п. 20.1.24 Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 року № 376, самочинно встановлено літній майданчик на АДРЕСА_3.

Відповідно до ст. 152 КУпАП порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ОСОБА_6 Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011 року, а саме п.20.1.24 передбачено відповідальність громадян та юридичних осіб за самочинне встановлення літніх майданчиків, відгороджень, постійних і тимчасових огорож, риштувань, дорожніх знаків, кіосків, яток стаціонарних, спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та несвоєчасна їх перереєстрація, самовільне паркування автомобілів у межах зони паркування.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив з того, що відповідач належним та допустимими доказами довів факт правомірності винесення постанови № 33 від 26.02.2015 року Адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_3 не повідомлено належним чином про час і місце розгляду Адміністративною комісією Галицької районної адміністрації Львівської міської ради справи про адміністративне правопорушення.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій у цій справі передчасними та необґрунтованими.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує в тому числі питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи про час і місце її розгляду.

У повістці № 1 від 20.02.2015 року про необхідність гр. ОСОБА_3 з'явитись на засідання адміністративної комісії Галицької РДА, яке відбудеться 26.02.2015 року о 10.00 для розгляду протоколу, який надійшов від КП "Адміністративно-технічне управління" за ст. 152 КУпАП, місце проживання ОСОБА_3 вказано: АДРЕСА_1, замість належного АДРЕСА_1.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції не врахував, що у матеріалах справи наявні заперечення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_9, подані 26.02.2015 року до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, що свідчить про обізнаність із наявним протоколом про адміністративне правопорушення, датою, часом та місцем розгляду такого. Так, у запереченнях вказано, що ОСОБА_3 повідомив своєму представнику - ОСОБА_9 про те, що він отримав повістку № 1 від 20.02.2015 року про необхідність з'явитись на засідання адміністративної комісії Галицької РДА, яке відбудеться 26.02.2015 року о 10.00. ОСОБА_6 з довіреністю від 21.02.2015 року, яка була додана до заперечень у справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_9 на представництво його інтересів, зокрема, в адміністративних комісіях районних адміністрацій, з правом підписання всіх документів, необхідних для виконання наданих повноважень.

Натомість, суд першої інстанції визнав встановленим факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_3, не перевіривши його доводів відносно того, що наглядовим (контролюючим) органом порушено пп. 19.2.2 Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011 року, згідно якого якщо під час перевірки виявлено порушення вимог цих Правил, посадова особа наглядового (контролюючого) органу у межах наданих повноважень, з врахування пункту 19.3 цих Правил, зобов'язана скласти: документи реагування на усунення порушення (припис, вимога тощо) та є обов'язковими для виконання у визначений термін особами, відповідальними за утримання об'єктів благоустрою; протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Судами попередніх інстанцій не було враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити частково, постанову Галицького районного суду м. Львова від 25.09.2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 року у цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.