Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Ланченко Л.В., Острович С.Е.,

при секретарі Загородньому А.А.

та за участю представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Павлік І.П.,

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - Інспкеція) та публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (далі - Товариство)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015

у справі № 826/6091/15

за позовом Інспекції

до Товариства

про стягнення заборгованості.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

У квітні 2015 року Інспекція звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просила стягнути з Товариства грошові кошти у загальній сумі 724 950 грн. на погашення податкового боргу відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2015 позов задоволено частково; з відповідача стягнуто податковий борг у сумі 502 962 грн.; у задоволенні решти позову відмовлено. Постанову мотивовано тим, що в силу невиконання платником податкового обов'язку зі сплати задекларованих сум грошових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин відповідна сума податкового боргу підлягає стягненню в примусовому порядку. Водночас суд зазначив, що грошові зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями є неузгодженими до моменту спливу 1095-денного строку для їх оскарження; добровільне погашення платником розстрочених грошових зобов'язань виключає правомірність їх стягнення в судовому порядку; позивачем не подано розрахунку нарахованої пені у сумі 79 060,97 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015 названу постанову суду першої інстанції скасовано в частині стягнення податкового боргу в сумі 95170,04 грн.; у цій частині позову задоволено з тих мотивів, що оскільки платник у 10-денний строк з дня одержання податкових повідомлень-рішень їх не оскаржив, донараховані за такими рішеннями грошові зобов'язання набули узгодженого характеру, а їх сплата забезпечується у тому числі й у примусовому порядку. В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції по суті спору.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Інспекція просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та повністю задовольнити позов. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що оспорювану суму пені було нараховано платникові на суму розстроченої заборгованості відповідно до пункту 100.1 статті 100 та пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Товариство також скористалося правом на касаційне оскарження судових рішень зі спору, подавши касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові акти зі спору в частині задоволення позовних вимог та повністю відмовити у задоволенні цього позову. На обґрунтування касаційних вимог відповідач посилається на відсутність доказів існування у Товариства податкової заборгованості в оспорюваній сумі та на неправомірне стягнення з платника неузгоджених грошових зобов'язань, донарахованих контролюючим органом за податковими повідомленнями-рішеннями.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційних скарг, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що заявлена Інспекцією до стягнення за цим позовом сума податкового боргу платника складається з:

податкової заборгованості з плати за користування надрами для видобування корисних копалин у сумі 502 962,11 грн., що виникла у зв'язку з несплатою відповідачем самостійно задекларованих грошових зобов'язань з цього платежу за 1-4 квартали 2014 року (з урахуванням поданого уточнюючого розрахунку);

заборгованості у сумі 95170,04 грн., що утворилася внаслідок непогашення платником грошових зобов'язань, донарахованих Інспекцією за податковими повідомленнями-рішеннями від 05.06.2014 № 0007371501/345/1454, від 05.06.2014 № 0007381501/345/1455, від 20.11.2014 № 0024731501/3824/554 та від 24.12.2014 № 0027831501/1315/84;

пені у сумі 79060,97 грн., нарахованої Інспекцією на суму розстроченої платникові заборгованості перед бюджетом в розмірі 511 006,90 грн.;

заборгованості у сумі 29905,42 грн., що утворилася внаслідок порушення платником установленого судовим рішеннями графіку погашення розстрочених платежів;

нарахованої пені у сумі 17852,43 грн. на підставі підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК за порушення строків погашення зазначених грошових зобов'язань.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.2 цієї ж статті ПК (2755-17) податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

В силу пункту 36.3 статті 36 ПК податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

За змістом статей 37, 38 ПК податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку та припиняється, зокрема, у зв'язку з його виконанням шляхом сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, набуває статусу податкового боргу у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Керуючись наведеною нормою Закону, суди, встановивши факт декларування платником грошових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин у сумі 502 962,11 грн. та їх несплати Товариством в установлений строк, цілком правомірно стягнули з відповідача зазначені кошти у примусовому порядку, як це передбачено пунктом 95.3 статті 95 ПК.

Також слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про узгоджений статус грошових зобов'язань, нарахованих платникові за податковими повідомленнями-рішеннями від 05.06.2014 № 0007371501/345/1454, від 05.06.2014 № 0007381501/345/1455, від 20.11.2014 № 0024731501/3824/554 та від 24.12.2014 № 0027831501/1315/84.

Адже згідно з пунктом 56.2 статті 56 ПК у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

За правилами пункту 56.3 цієї ж статті ПК (2755-17) скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно з пунктом 56.17 статті 56 ПК процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк (підпункт 56.17.1).

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, зазначені податкові повідомлення-рішення протягом 10 календарних днів з дня їх одержання платником не оскаржувалися ані в адміністративному, ані в судовому порядку; доказів на підтвердження зворотного відповідачем не подано.

Власне ж існування у відповідача потенційної можливості оскаржити зазначені податкові повідомлення-рішення протягом строку давності, установленого статтею 102 ПК, не впливає на порядок узгодження грошових зобов'язань за цими податковими повідомленнями-рішеннями. Більш того, у випадку набуття грошовим зобов'язанням ознак узгодженого звернення платника з позовом до суду про оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення поза межами строку сплати зобов'язання, але в межах 1095-денного строку давності, не змінює узгодженого статусу такого зобов'язання; таке податкове зобов'язання перетворюється на податковий борг платника, щодо якого застосовуються процедури примусового стягнення.

Також суди з огляду на установлений ними факт сплати відповідачем розстроченого грошового зобов'язання у сумі 29905,42 грн. обґрунтовано зазначили про безпідставність позовних вимог Інспекції у цій частині.

У той же час Вищий адміністративний суд України вважає передчасними висновки судів про безпідставність нарахування відповідачеві пені у сумі 79060,97 грн. на суму розстроченої платникові заборгованості перед бюджетом в розмірі 511 006,90 грн., а також пені у сумі 17852,43 грн. на підставі підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК за порушення строків погашення зазначених грошових зобов'язань.

Відмовляючи у задоволенні цих позовних вимог, суди послалися на неподання Інспекцією розрахунків пені у вказаних сумах.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Витім суди, встановивши факт порушення платником строків сплати як самостійно визначених платником грошових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин у сумі 502 962,11 грн., так і донарахованих Інспекцією за названими податковими повідомленнями-рішеннями, не визначили термін такого прострочення та не перевірили правильність обчислення позивачем суми пені у відповідності з пунктом 129.4 статті 129 ПК.

Також суди залишили поза увагою аргументи позивача щодо порушення платником строків сплати розстрочених грошових зобов'язань, не перевірили пояснення Інспекції щодо тривалості та суми прострочення.

Оскільки прийняття правильного по суті спору рішення вимагає з даного спору вимагає додаткового встановлення обставин даної справи, тоді як визначені частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають касаційному суду права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не було встановлені у судовому рішенні, оскаржувані судові акти підлягають частковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд у відповідній частині до суду першої інстанції для усунення відповідних недоліків.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційні скарги державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області та публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015 у справі № 826/6091/15 скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення з публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" податкової заборгованості з пені у сумах 79060,97 грн. та 17852,43 грн.

У цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2015 у справі № 826/6091/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.