Постанова

іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 229/3086/16-к

провадження № 51-3608 км 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Стороженка С.О.,

суддів Бородія В.М., Єремейчука С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,

прокурорів Яцино Є.О., Сиволапа А.С.,

представника потерпілого

ОСОБА_1 - адвоката Куцоконя В.В.,

(в режимі відеоконференції)

потерпілого

(в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,

захисника - адвоката Петрусевича В.В.,

засудженого

(в режимі відеоконференції) ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну засудженого ОСОБА_2

на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 2 жовтня 2018 року

та ухвалу Донецького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12016050260000519, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Кіровка Маловисківського р-ну Кіровоградської обл., жителя

АДРЕСА_1, раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дружківського міського суду Донецької області від 2 жовтня 2018 року

ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VІІІ (838-19) ) ОСОБА_2 у строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 21 червня 2016 року до 2 жовтня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього за два дні позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для відшкодування моральної шкоди по 200 000 грн кожному і на користь державного бюджету судовий збір у сумі 1409,60 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів, зняття арешту і судових витрат

у кримінальному провадженні.

Донецький апеляційний суд ухвалою від 10 квітня 2019 року зазначений вирок залишив без зміни.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VІІІ (838-19) ) ОСОБА_2 у строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 21 червня 2016 року по 10 квітня 2019 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4

за обставин, установлених судом та детально викладених у вироку.

Згідно з вироком ОСОБА_2 22 квітня 2016 року в проміжок часу між 23:30 та 23:44 біля спостережного пункту на території взводного опорного пункту "Мостик" поблизу с. Шуми Костянтинівського району Донецької області, умисно з метою вбивства ОСОБА_4 завдав йому не менше восьми ударів кулаками і взутими ногами в обличчя, голову й інші частини тіла та не менше чотирьох ударів обухом

і робочою частиною штикової лопати по голові.

Далі з метою приховання вчиненого злочину ОСОБА_2 помістив ще живого ОСОБА_4 до багажного відділення автомобіля ВАЗ-2106, відвіз його до водойми між селами Розівка та Пантелеймонівка Ясинуватського району Донецької області, там витягнув його із багажного відділення та, продовжуючи свої злочинні дії, завдав не менше 10 ударів кулаками в обличчя, голову та інші частини тіла, а коли потерпілий від отриманих травм впав на землю, взяв дерев`яну палицю і протягом однієї хвилини із силою завдав ще не менше 10 ударів по голові потерпілому, поки потерпілий не перестав дихати. Від отриманих тілесних ушкоджень, а саме тупої травми голови з переломом основи черепа, яка ускладнилась крововиливом під м`які мозкові оболонки, в шлуночки і речовину головного мозку, набряком мозку,

що спричинило зупинку функції нервової системи, серцевої діяльності і дихання, потерпілий ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер на місці події. Смерть потерпілого настала

в результаті травматичного субарахноїдального крововиливу та відкритого перелому основ черепу.

Після цього з метою приховування злочину ОСОБА_2 скинув тіло потерпілого у водойму та з місця скоєння злочину зник.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення щодо нього у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону України

про кримінальну відповідальність, і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що він діяв із непрямим умислом і його дії мають бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК. Стверджує, що не мав наміру вбивати потерпілого, про що свідчать наявні у справі докази, зокрема, висновок судово-медичного експерта від 5 травня 2016 року № 83, якому суд при постановленні вироку дав неправильну оцінку. Зазначає, що за цим висновком смерть ОСОБА_4 настала за 4 - 5 діб до моменту дослідження трупа, труп потерпілого було виявлено 4 травня 2016 року, а подія сталася 22 квітня 2016 року. Засуджений вказує, що апеляційний суд усупереч вимогам кримінального процесуального закону належним чином

не розглянув доводів, наведених в апеляційній скарзі його захисника.

Представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Куцоконь В.В. та прокурор, подали на касаційну скаргу засудженого заперечення, в яких просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні: засуджений ОСОБА_2 та його захисник Петрусевич В.В. підтримали подану касаційну скаргу засудженого, потерпілий ОСОБА_1 та його представник Куцоконь В.В. заперечували проти задоволення касаційної скарги.

Прокурори просили касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а судові рішення щодо нього - без змін.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України

(далі - КПК (4651-17) ) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, доводи в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_2 про неправильну кваліфікацію дій за ч. 1 ст. 115 КК були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, які обґрунтовано визнали ці доводи безпідставними, оскільки вони не були підтверджені. Колегія суддів погоджується з такими висновками судових інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на всебічному, повному й неупередженому дослідженні доказів із точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд відповідно до обвинувального акта в межах висунутого обвинувачення, безпосередньо дослідивши докази та належно їх оцінивши, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості

ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4 за обставин, викладених у вироку.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного злочину підтверджується частково показаннями самого засудженого, а також показаннями потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших, даними протоколів огляду місця події, слідчого експерименту, висновків експертиз, зміст яких детально відображено у вироку.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2, не заперечуючи факту завдання ним потерпілому тілесних ушкоджень, зазначає, що наміру вбивати останнього не мав,

а тому його (засудженого) дії неправильно розцінено судовими інстанціями як умисне вбивство ОСОБА_4 .

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи" (v0002700-03) , для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого

(ч. 2 ст. 121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю. Якщо винний діяв

з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

Як убачається з матеріалів справи, спочатку ОСОБА_2 завдав ОСОБА_4 не менше восьми ударів кулаками і взутими ногами по обличчю, голові та іншим частинам тіла потерпілому і не менше чотирьох ударів обухом і робочою частиною штикової лопати по голові, після чого знову завдав йому не менше 10 ударів кулаками в обличчя, голову та в інші частини тіла, а коли ОСОБА_4 від отриманих травм впав на землю, дерев`яною палицею протягом однієї хвилини із силою завдав ще не менше 10 ударів по голові потерпілому.

Згідно з висновком експерта від 5 травня 2016 року № 83 під час експертизи трупа ОСОБА_4 виявлено такі ушкодження: синець обличчя, дві забиті рани лівої скроневої ділянки й одна забита рана потилиці, великий синець обличчя і голови, тріщина лівої скроневої ділянки склепіння черепа, відкритий перелом основи черепа, крововилив під м`які мозкові оболонки, в шлуночки і речовину головного мозку. Ці ушкодження утворились від дії тупих предметів незадовго до смерті, були оцінені в сукупності і мали ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_4 настала від травми голови з переломом основи черепа, яка ускладнилась крововиливом під м`які мозкові оболонки, в шлуночки і речовину головного мозку, набряком мозку, що спричинило зупинку функції центральної нервової системи, серцевої діяльності і дихання.

Таким чином, характер і динамічність дій ОСОБА_2, його поведінка під час вчинення злочину, знаряддя злочину - лопата і палиця, завдання ними численних цілеспрямованих ударів у життєво важливі органи потерпілого, а також поведінка засудженого після вчинення злочину (а саме те, що він потерпілому допомоги не надав, приховав сліди злочину та залишив місце події) у сукупності свідчать про те, що ОСОБА_2 у цьому випадку діяв із прямим умислом на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_4 .

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта на час вчинення інкримінованого діяння ОСОБА_2 міг усвідомлювати значення своїх дій

і керувати ними.

Усупереч доводам засудженого в касаційній скарзі протягом розгляду справи суд, з`ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння

й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину проти життя та здоров`я особи.

Відповідно до встановлених фактичних обставин кримінального провадження суд правильно кваліфікував діяння ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 115 КК.

Призначене засудженому покарання є справедливим, відповідає його меті

й загальним засадам, визначеним у статтях 50, 65 КК.

Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Апеляційний суд, належним чином перевіривши доводи в апеляційній скарзі сторони захисту, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2

у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав обґрунтованим, а правову кваліфікацію його дій - правильною. На усі доводи в апеляції захисника суд надав мотивовані відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно,

а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції в кримінальному провадженні не виявив, законних підстав для скасування постановлених щодо ОСОБА_2 судових рішень за доводами, викладеними в його касаційній скарзі, колегія суддів не убачає.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Дружківського міського суду Донецької області від 2 жовтня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С.О. Стороженко В.М. Бородій С.В. Єремейчук