219/5721/17 Про умисне вбивство військовослужбовця, скоєне іншим військовослужбовцем у стані алкогольного сп'яніння із табельної зброї - 20.02.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Косинського В.І. на ухвалу Донецького апеляційного суду від 16 травня 2019 року стосовно

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Завалійки Волочиського району

Хмельницької області, який мешкає за адресою:

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2018 року, залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного суду від 16 травня 2019 року, ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він, будучи військовослужбовцем, ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 00.30, знаходячись у бліндажі № 2 на території базового табору танкового батальйону військової частини В 2970, розташованого у лісопосадці поблизу с. Парасковіївка Бахмутського району Донецької області, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, із ввіреної йому для службового користування вогнепальної зброї -автомата АКС-74 № НОМЕР_1 вчинив умисне вбивство молодшого лейтенанта ОСОБА_3 .

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційної скарги захисник Косинський В.І., не погоджуючись із постановленим стосовно ОСОБА_2 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги захисник мотивує тим, що:

- не доведено умислу ОСОБА_2 на вчинення вбивства;

- суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки діям загиблого ОСОБА_3, висновку службового розслідування, показанням судово-медичного експерта;

- суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив і не дослідив викладених в апеляційній скарзі доводів, зокрема, в частині обґрунтованості призначеного покарання, й постановив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Від прокурора надійшли заперечення, в яких він просить касаційну скаргу захисника Косинського В.І. залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_4 - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.

Прокурори й потерпілий заперечили проти задоволення касаційної скарги захисника, просили залишити без зміни постановлену стосовно ОСОБА_2 ухвалу суду апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Положенням ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі статтею 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався; при залишенні апеляційної скарги без задоволення мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

У поданій касаційній скарзі сторона захисту порушує питання щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність судом апеляційної інстанції.

Проте Суд уважає ці доводи необґрунтованими з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, доводи засудженого ОСОБА_2 і його захисника Косинського В.І. щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування кримінального закону України, невідповідності призначеного судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, були перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи їхні апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції, проаналізував їх, зазначивши в ухвалі підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

При цьому суд апеляційної інстанції підтвердив правильність висновків суду першої інстанції, який здійснив ретельне дослідження доказів і надав ґрунтовну оцінку доводам як сторони обвинувачення, так і сторони захисту; у своєму рішенні навів докладні мотиви його прийняття і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_2 .

За матеріалами провадження встановлено, що ОСОБА_2, будучи військовослужбовцем, маючи навички поводження та володіння зброєю, використовуючи заради розваги ввірений йому для службового користування автомат, приєднав до нього споряджений бойовими припасами магазин, відвів затворну раму в крайнє положення і відпустив, чим дослав патрон у патронник і привів автомат у бойову готовність. Після чого ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи з непрямим умислом, з мотиву хибно зрозумілих правил взаємовідносин у військовому колективі, не бажаючи, однак свідомо допускаючи можливість спричинення своїми діями шкоди здоров`ю загиблого, навів дуло автомату в напрямку голови ОСОБА_3 та натиснув на спусковий гачок, здійснивши один безприцільний постріл бойовим припасом, чим протиправно заподіяв смерть потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині є умисним вбивством.

За змістом ст. 24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.

Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Про намір на позбавлення життя свідчить умисне спричинення ушкоджень в життєво важливі органи потерпілого, в результаті чого настає його смерть.

Згідно з висновками експертів № 112 від 22 квітня 2017 року та № 112/20 від 15 вересня 2018 року смерть ОСОБА_3 наступила в результаті наскрізного кульового вогнепального поранення голови; рановий канал має напрямок спереду - назад; вхідне вогнепальне поранення округлої форми; постріл був здійснений з близької відстані.

Відповідно до зазначених висновків та показань судово-медичного експерта ОСОБА_5 визнана малоймовірною можливість отримання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень за обставин, на які вказував ОСОБА_2 під час слідчого експерименту та в судовому засіданні.

Проаналізувавши всі зібрані докази, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що ОСОБА_2, здійснюючи постріл у голову ОСОБА_3, повинен був усвідомлювати суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачати його суспільно небезпечні наслідки у вигляді у вигляді смерті іншої людини, і навіть, якщо він не бажав настання смерті іншої людини, але свідомо допускав її настання.

За таких обставин дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані саме за ч. 1 ст. 115 КК України.

Суд із таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується та вважає його достатньо вмотивованим.

Водночас суд апеляційної інстанції дав оцінку й матеріалам службового розслідування смерті ОСОБА_3, зазначивши про його неповний та формальний характер, і таким чином спростував доводи апеляційної скарги захисника Косинського В.І. щодо цих матеріалів.

Суд апеляційної інстанції перевірив і обґрунтованість призначення ОСОБА_2 покарання та погодився з його видом і розміром, урахувавши тяжкість злочину, дані про особу засудженого, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини, провокаційну поведінку потерпілого та характер його дій.

Судом встановлено, що перегляд вироку судом апеляційної інстанції за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 і захисника Косинського В.І. здійснювався з дотриманням вимог статей 404, 405, 407 КПК України, сторонам було забезпечено рівні можливості для представлення своїх доказів.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.