Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Короля В.В.,

суддів: Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,

секретаря судового

засідання Ковтюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 та захисника Горовенка С.В. на вирок Широківського районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040610000316,

вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2016 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця м. Інгулець Дніпропетровської області, який проживає в АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 28.05.1999 року вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 81, ч. 3 ст. 142, п.п. "а", "і" ст. 93, ч. 3 ст. 222, ст. 42 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотирнадцять років з конфіскацією майна, 28.09.2010 року звільнений умовно-достроково з невідбутою частиною покарання на 2 роки 28 дні,

засуджено:

за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років шість місяців.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

Кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора Руденко О.П.,

в режимі відеоконференції

засудженого ОСОБА_2,

в режимі відеоконференції

захисника ГоровенкаС.В.,

У касаційній скарзі засуджений та захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог посилаються на відсутність достатніх доказів для доведеності винуватості ОСОБА_2 Вважають, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведений неповно та однобічно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він повторно 26 травня 2014 року о 18:00 годині з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, з корисливих мотивів скористався відсутністю потерпілого та інших очевидців шляхом вільного доступу проник на територію домоволодіння ОСОБА_4, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 звідки незаконно заволодів належним ОСОБА_4 транспортним засобом - мопедом марки "Сігма Лайн".

Після чого, ОСОБА_2 на вищевказаному мопеді марки "Сігма Лайн" з місця вчинення злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду на суму 3400 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга засудженого та захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено ч. 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачена.

Зі змісту касаційної скарги засудженого та захисника убачається, що вони, крім іншого, посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 409 та 410 КПК України, та фактично просять доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Проте, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про винність засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законним та вмотивованим.

Так, судом правильно зроблений висновок на підставі показань потерпілого ОСОБА_4 про те, що цього дня до нього двічі приходив ОСОБА_2, а згодом у нього зник мопед, який стояв у дворі і з вулиці його ніхто бачити не міг, як повідомила сусідка ОСОБА_5 вона бачила викрадача мопеда; свідка ОСОБА_5 про те, що вона бачила чоловіка схожого на обвинуваченого і вдягненого, як він, коли той їхав по вулиці від двору потерпілого на мопеді, схожому на мопед потерпілого; свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, про те, що вони були понятими при здійсненні впізнання за фотографіями в даному кримінальному провадженні і слідчим було повністю дотримано процедуру впізнання; свідка ОСОБА_8 про те, що весною 2014 року до нього на мопеді приїжджав ОСОБА_2; свідка ОСОБА_9 про те, що добре бачив з відстані 20 м, як ОСОБА_2 викочував з двору потерпілого мопед і покотив по вулиці, ОСОБА_2 знає давно; свідка ОСОБА_10 про те, що саме ОСОБА_2 продав йому мопед разом зі свідком ОСОБА_8; протоколу пред'явлення особи для впізнання від 11.11.2014 року, в ході якого свідок ОСОБА_10 впізнав в обвинуваченому особу, яка 26.05.2014 року продала йому мопед; протоколу пред'явлення особи для впізнання від 11.11.2014 року за участю потерпілого ОСОБА_4; протоколу пред'явлення особи для впізнання від 11.11.2014 року, в ході якого свідок ОСОБА_5 впізнала в обвинуваченому викрадача мопеду; протоколу проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 05.12.2014 року, згідно якого обвинувачений в присутності понятих, потерпілого показав слідчому, як він викрав з домоволодіння мопед, а потім завів його.

Зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним.

Судом об'єктивно, повно і всебічно встановлено обставини кримінального провадження. Вина ОСОБА_2 підтверджується сукупністю зібраних у провадженні доказів, безпосередньо досліджених в судовому засіданні. Оцінка доказів судом проведена згідно з вимогами процесуального законодавства, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності, доказів та їх достатності для постановлення вироку.

У вироку суду у повній відповідності до вимог ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2, які досліджені та оцінені із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладені виключно ті докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Дії засудженого ОСОБА_2 за ч.2 ст. 289 КК України кваліфіковано судом правильно.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 50, 65 КК.

Доводи захисника про те, що його не повідомили про розгляд справи на 11 серпня 2017 року є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів кримінального провадження захисник подав до суду апеляційної інстанції заяву, в якій просив останнє судове засідання провести за його відсутності, а ухвалене судом апеляційної інстанції рішення невідкладно направити на його адресу.

Крім того, відповідно до ст. 52 КПК України в даному кримінальному провадженні участь захисника не є обов'язковою, тому апеляційний розгляд кримінального провадження було закінчено у відсутності захисника, а копія ухвали після її проголошення повного тексту була невідкладно направлена на адресу останнього.

Також в матеріалах кримінального провадження є заява, яка підписана засудженим ОСОБА_2 про те, що він просить не доставляти його на оголошення повного тексту ухвали.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах засудженого та захисника доводам, в тому числі і тим на які вони посилаються у касаційній скарзі та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено.

На думку суду, в процесі судового та апеляційного розгляду кримінального провадження істотних порушень кримінального процесуального закону, не допущено.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436, 438 КПК України, суд

вирок Широківського районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 та захисника Горовенка С.В. - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.