Постанова Іменем України

13 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 310/5016/18 провадження № 51-206км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т.В.,

суддів Голубицького С.С., Стефанів Н.С., за участю: секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Браїла І.Г.,

засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

захисника Армана В.М. (у режимі відеоконференції),

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Запорізького апеляційного суду від 19 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080130001862, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця і жителя

АДРЕСА_1 ),

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 серпня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки 6 місяців та покладено на нього певні обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

Вироком Запорізького апеляційного суду від 19 грудня 2018 року скасовано вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та призначено ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

У решті вирок місцевого суду залишено без змін.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 21 червня 2018 року приблизно о 2:00 через незачинені вхідні двері проник до кімнати АДРЕСА_2, де повторно, таємно викрав мобільний телефон "Samsung Galaxy" моделі SM-J320H із сім-картками мобільних операторів, на рахунку одного з яких були кошти, заподіявши потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 3175 грн.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засудженийОСОБА_1 ставить вимогу про скасування вироку апеляційного суду щодо нього та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Посилаючись на порушення судом вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі, вказує, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства, а тому необґрунтовано скасував вирок місцевого суду, яким його було звільнено від відбування призначеного покарання. Вважає, що поза увагою суду залишилися обставини, які пом`якшують покарання та які, на переконання засудженого, є підставами для звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений і захисник підтримали касаційну скаргу.

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи засудженого про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано скасував вирок суду першої інстанції, яким його було звільнено від відбування покарання на підставі ст. 75 КК, внаслідок чого неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність та обрав покарання, якене відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, є безпідставними.

З матеріалів кримінального провадження видно, що вирок суду першої інстанції, за яким ОСОБА_1 було звільнено від відбування покарання з випробуванням, прокурор оскаржив в апеляційному порядку. При цьому в апеляційній скарзі висував вимогу про скасування цього вироку на підставах необґрунтованого застосування положень ст. 75 КК, що потягло призначення засудженому несправедливого покарання через м`якість, та просив ухвалити новий вирок.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задовольнити апеляційну скаргу прокурора таухвалив новий вирок, обґрунтувавши своє рішення належним чином.

Приймаючи рішення, апеляційний суд звернув увагу на обставини, які свідчать про те, що звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням не сприятиме його виправленню та попередженню вчинення ним нових злочинів. Зокрема, правильно зазначив, що суд першої інстанції, застосовуючи щодо ОСОБА_1 ст. 75 КК, не врахував повною мірою, що засуджений, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за тяжкі корисливі злочини, за які був засуджений та відбував покарання в місцях позбавлення волі, у тому числі звільнявся від відбування покарання умовно-достроково, не зробив для себе належних висновків та не став на шлях виправлення і знову вчинив аналогічне кримінальне правопорушення. Наведені обставини свідчать про відсутність підстав вважати можливим виправлення засудженого в разі його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, а отже і про безпідставність рішення суду першої інстанції щодо його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Крім того, необхідно звернути увагу, що покарання, обране ОСОБА_1 апеляційним судом, у виді позбавлення волі на строк 3 роки, не є більш суворим, ніж те, на призначенні якого прокурор наполягав в апеляційній скарзі, а тому підстав вважати, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі касаційних вимог прокурора, немає.

На переконання суду касаційної інстанції, покарання, призначене засудженому вироком апеляційного суду, відповідає вимогам статей 50, 65 КК, воно є необхідним для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Скасовуючи вирок місцевого суду та ухвалюючи свій вирок щодо ОСОБА_1, апеляційний суд навів переконливі мотиви для прийняття такого рішення. Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ).

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування або зміни вироку апеляційного суду, перевіркою кримінального провадження не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженого судом касаційної інстанції немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Запорізького апеляційного суду від 19 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Шевченко С.С. Голубицький Н.С. Стефанів