744/304/17 Про порушення Правил дорожнього руху, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер - 12.02.2020 Прийняття

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

Головуючого Анісімова Г.М.,

суддів Булейко О.Л., Іваненка І.В.

секретаря судового засідання Мойсюка Є.М.

прокурора Матюшевої О.В.,

захисника Маляренка С.В.

розглянуву відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене

до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015270000000465

за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

та жителя АДРЕСА_1, раніше

не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційними скаргами захисника Маляренка Сергія Володимировича в інтересах засудженого ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 22 червня 2017 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої

та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Семенівського районного суду Чернігівської області від 22 червня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину,

передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на строк 3 роки.

Вирішено питання щодо цивільного позову, процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він

28 листопада 2015 року близько 05 години 00 хвилин, керуючи в стані алкогольного сп`яніння автомобілем марки "ВАЗ" моделі "21070", номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Прямій у місті Семенівка Чернігівської області

з перевищенням максимально допустимої швидкості руху в населених пунктах, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, при виникненні перешкоди для руху негайно не вжив заходів для зменшення швидкості

аж до зупинки транспортного засобу, чим порушив вимоги пп. б) п. 2.3, пп. а) п. 2.9, п. 12.3, п. 12.4 Правил дорожнього руху України, в результаті чого допустив наїзд

на пішохода ОСОБА_4, який рухався в попутному напрямку руху в смузі руху автомобіля. У результаті дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_4 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер на місці події.

Вироком апеляційного суду Чернігівської області від 08 вересня 2017 року вирок суду першої інстанції скасовано в частині призначеного покарання

та ухвалено свій, яким призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК

у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на 3 роки. В решті вирок залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року скасовано вирок апеляційного суду і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

За результатами нового розгляду кримінального провадження Чернігівським апеляційним судом постановлено ухвалу від 12 квітня 2019 року, якою вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 22 червня 2017 року залишено без змін.

Вимоги, викладені у касаційних скаргах та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник Маляренко С.В. просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а кримінальне провадження закрити

у зв`язку з недоведеністю вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284, ст. 433 КПК з причини відсутності належним чином висунутого обвинувачення. Зазначає, що обвинувальний

акт щодо ОСОБА_1 не містить формулювання обвинувачення та правової кваліфікації його дій, судами першої та апеляційної інстанцій належним чином

не були перевірені доводи сторони захисту щодо недопустимості ряду доказів,

що є грубим порушенням права на захист засудженого. Апеляційним судом не було задоволено клопотання про повторне дослідження доказів, а також не враховано та не зазначено в оскаржуваному рішенні, що засуджений ОСОБА_1

був звільнений місць позбавлення волі, фактично відбувши покарання -

1 рік 1 місяць 11 днів, що є грубим порушенням процесуальних норм

та конституційних прав засудженого.

Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у поданих касаційних скаргах,

які є ідентичними за своїм змістом, просять вирок суду першої інстанції

та ухвалу апеляційного суду в частині обраного засудженому ОСОБА_1 покарання змінити та призначити йому максимальну міру покарання, передбачену санкцією ч. 2 ст. 286 КК, у виді 8 років позбавлення волі. Зазначають,

що призначене засудженому покарання за своїм розміром є явно несправедливим через м`якість, враховуючи обставини справи, поведінку засудженого

під час досудового слідства, відсутність обставин, які пом`якшують покарання

та наявність обставин, які обтяжують покарання, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, заподіяння злочином тяжких наслідків (смерть потерпілого), ухилення засудженим від відповідальності шляхом дачі неправдивих показів.

Позиції учасників судового провадження

В засіданні суду касаційної інстанції прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг захисника та потерпілих. Захисник просив подану ним касаційну скаргу задовольнити, касаційні скарги потерпілих - залишити без задоволення.

Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено

про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони

не з`явилися.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені

в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того

чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим

є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин,

які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду

та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Згідно з приписами статей 370, 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права

з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК (4651-17) .

При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені

в апеляційній скарзі та дати на них мотивовані відповіді. Недотримання

цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно ст. 438 КПК тягне за собою скасування судового рішення.

Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження

й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.

У певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Проте, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_1 за апеляційними скаргами прокурора, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисника Козлова В.В.

в інтересах засудженого ОСОБА_1, апеляційний суд зазначених вимог кримінального процесуального закону не дотримався зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 439 КПК після скасування вироку або ухвали судом касаційної інстанції суд першої або апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно із загальними вимогами, передбаченими цим Кодексом, в іншому складі суду.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів провадження убачається, що оскаржене рішення суду першої інстанції було предметом перегляду апеляційного та касаційного суду.

Вирок суду був оскаржений в апеляційному порядку прокурором та потерпілими

у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, а захисником засудженого - з підстав відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК та порушення судом вимог закону щодо оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості та достовірності.

В апеляційній скарзі захисник також просив дослідити зазначені ним докази.

Постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року скасовано вирок апеляційного суду Чернігівської області від 08 вересня 2017 року щодо

ОСОБА_1 і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції

у зв`язку з недотриманням апеляційним судом вимог ч. 2 ст. 420 КПК

та необґрунтованістю висновків щодо явної несправедливості призначеного ОСОБА_1 судом першої інстанції покарання.

Під час нового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 після перегляду його Верховним Судом, апеляційний суд, відхиляючи доводи прокурора, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисника Козлова В.В., зазначив,

що постанова Верховного Суду не містить вказівки про винуватість, доведеність обвинувачення та кваліфікації діяння, а тому відповідно до приписів ст. 439 КПК переглянув вирок суду лише в частині відповідності призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому, апеляційний суд зазначив, що погоджується з наданою судом першої інстанції оцінкою фактичним обставинам справи, та винуватості ОСОБА_1

у скоєному, кваліфікації його дій, та визнав твердження сторони захисту

про недоведеність вини засудженого у вчиненні злочину безпідставними.

Тобто, апеляційний суд зосередився виключно на перегляді вироку суду в частині відповідності призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, не дослідив докази

у провадженні, незважаючи на наявність відповідного клопотання захисника, належним чином не перевірив доводів апеляційних скарг, відповідей на доводи апеляційної скарги захисника про відсутність належних та допустимих доказів

на підтвердження вини засудженого у вчиненні злочину суд не надав та дійшов передчасного висновку про залишення вироку місцевого суду щодо

ОСОБА_1 без зміни.

Відповідно до ч. 3 ст. 403 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази,

які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання

під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Враховуючи, що апеляційним судом належним чином не перевірено доводів апеляційної скарги захисника щодо ненадання місцевим судом оцінки дослідженим доказам, висновок суду апеляційної інстанції про відмову

у задоволенні клопотання захисника про визнання доказів сторони обвинувачення недопустимими є передчасним.

Допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Інші доводи, викладені у касаційній скарзі захисника, колегія суддів убачає такими, що можуть бути перевірені під час нового апеляційного розгляду. Вирішення питання про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, про що йдеться

в касаційних скаргах потерпілих, також можливе лише після усунення апеляційним судом наведених у даній постанові порушень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду постановлено з порушенням вимог кримінального процесуального закону, передбачених статей 374, 419 КПК, а тому касаційні скарги захисника та потерпілих підлягають частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню

на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді суду належить перевірити всі доводи, наведені в апеляційних скаргах, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку,

з урахуванням усіх обставин прийняти законне й обґрунтоване рішення,

яке відповідатиме положенням статей 370, 419 КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

Касаційні скарги потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисника Маляренка Сергія Володимировича в інтересах засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.