236/2408/16-к Про умисне вбивство - 06.02.2020 Прийняття

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_1 та касаційну скаргу його захисника Клечановської Юлії Іванівни на вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 листопада 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 22 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050420000692, стосовно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Ямпіль Краснолиманського району Донецької області, жителя АДРЕСА_1 ), засудженого за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ).

1. Вимоги касаційних скарг, у тому числі з доповненнями, узагальнені доводи осіб, які їх подали

Засуджений у касаційній скарзі виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування судових рішень у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.

Стверджує, що судом безпідставно не взято до уваги його показання щодо відсутності наміру, бажання та мотиву на вбивство ОСОБА_2 за обставин неусвідомлення своїх дій та неможливості керувати ними на ґрунті сімейних ревнощів та у зв`язку з ймовірною загрозою, натомість обвинувачення ґрунтується на недопустимих доказах, у тому числі й недостовірних даних судової психолого-психіатричної експертизи та неправильно відображених у судових рішеннях показаннях свідків.

Також зазначає, що судами не враховано його посткримінальна поведінка, а саме намагання надати потерпілій першу медичну допомогу шляхом зупинення кровотечі, а тому викладення судом механізму його дій не відповідає фактичним обставинам, установленим судом. Посилаючись на неправильне застосування судами кримінального закону, вказує на те, що його дії необхідно кваліфікувати за ст. 116 КК України.

У доповненнях до касаційної скарги засуджений зазначав про необґрунтованість судових рішень, формальне відношення суду до заявлених клопотань, у тому числі про відвід прокурору, призначення експертизи щодо знаряддя злочину, а також неврахування при призначенні покарання всіх обставин, які пом`якшують покарання, просив змінити судові рішення, пом`якшивши призначене покарання.

Захисник Клечановська Ю.І. в інтересах засудженого виклала вимоги до Суду про скасування оскаржуваних судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що у свою чергу призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а суд апеляційної інстанції проігнорував допущені судом першої інстанції порушення кримінального закону та не виконав вимог, передбачених статтями 409, 411, 412 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України (4651-17) ), а також, безпідставно не задовольнив вимоги апеляційної скарги про визначення правильної кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 116 КК України.

У запереченні на касаційні скарги прокурор, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних стороною захисту судових рішень, у зв`язку з чим касаційні скарги не підлягають задоволенню.

2. Зміст оскаржуваних судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк десять років.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою.

Строк відбування покарання визначено рахувати з часу його фактичного затримання, тобто з 09 липня 2016 року та зараховано йому в строк відбування призначеного покарання строк попереднього ув`язнення з 09 липня 2016 року по дату набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за двадні позбавлення волі.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів.

2.2 Суд апеляційної інстанції (ухвала якого оскаржується)

За ухвалою Донецького апеляційного суду від 22 січня 2019 року постановлено апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника Клечановської Ю. І. залишити без задоволення, а вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області

від 08 листопада 2018 року - без зміни.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015року (838-19) ) зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 09 липня 2016 року по 22 січня 2019 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

08 липня 2016 року приблизно о 23:00 у приміщенні літньої кухні домоволодіння

АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин відбулася сварка, під час якої ОСОБА_1 з метою умисного протиправного позбавлення життя останньої, усвідомлюючи можливість настання її смерті від своїх протиправних дій, перебуваючи в безпосередній близькості від неї, на відстані витягнутої руки, ножем завдав одного удару зверху вниз та справа наліво в ділянку шиї потерпілої, заподіявши таким чином одну колото-різану рану шиї зліва з ушкодженням зовнішньої та внутрішньої сонних артерій, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечна для життя, що ускладнилася розвитком зовнішньої та внутрішньої кровотечі, малокрів`ям внутрішніх органів, набряком головного мозку та від якої настала смерть потерпілої.

3. Доводи інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг сторони захисту та вважав, що оскаржувані рішення слід залишити без зміни.

Засуджений та його захисник касаційні скарги підтримали та просили задовольнити їх в повному обсязі.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний кодекс України (2341-14)

4.1.1 Стаття 24. Умисел і його види

Частина 2. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

4.1.2 Стаття 50. Поняття покарання та його мета

Частина 2. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

4.1.3 Стаття 65. Загальні засади призначення покарання

Частина 2. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України (4651-17)

4.2.1 Стаття 23. Безпосередність дослідження показань, речей і документів

Частина 1. Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

4.2.2 Стаття 94. Оцінка доказів

Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

4.2.3 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

4.2.4 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 1. Ухвала суду апеляційної інстанції складається з:

2) мотивувальної частини із зазначенням:

мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

4.2.5 Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції

Частина 1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Межі касаційного перегляду

З урахуванням меж перегляду Судом оскаржуваних судових рішень, встановлених КПК (4651-17) України, розгляд провадження здійснено в частині перевірки доводів викладених у касаційних скаргах засудженого та його захисника, та в доповненнях до касаційної скарги засудженого, щодо дотримання судами вимог кримінального процесуального закону в частині обґрунтованості та вмотивованості вироку суду та ухвали суду апеляційної інстанції, правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації дій засудженого та відповідності призначеного строку покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі останнього через суворість [4.2.5].

Доводи ОСОБА_3 щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду встановленим фактичним обставинам кримінального провадження не перевіряються, натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи оскаржені судові рішення, Суд виходить із установлених фактичних обставин кримінального провадження.

5.2 Щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність

Що стосується доводів касаційних скарг про необхідність кваліфікації протиправного діяння засудженого за ст. 116 КК України та невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України, то Суд зазначає таке.

Виконуючи вимоги кримінального процесуального закону, суд першої інстанції допитав ОСОБА_1 і з`ясував його позицію щодо пред`явленого обвинувачення, відповідно до якої останній стверджував, що ножом заподіяв потерпілій смертельне тілесне ушкодження, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, при цьому не оспорюючи факту події злочину та її наслідків, а саме того, що завдавши потерпілій удару ножом в ділянку шиї, заподіяв одну колото-різану рану шиї зліва з ушкодженнями зовнішньої та внутрішньої сонних артерій, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечна для життя.

З`ясувавши позицію ОСОБА_4, на підставі безпосередньо досліджених та належно оцінених доказів з точки зору належності, допустимості, зокрема показань матері засудженого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6,

ОСОБА_7, які були послідовними, логічними та узгодженими між собою; даними, що містяться у протоколах за наслідками проведення слідчих дій: протоколі огляду місця події та трупу від 09 липня 2016 року (т. 1, а. п. 119-135), протоколах проведення слідчого експерименту з участю підозрюваного, свідка ОСОБА_5 від 09 липня 2016 року (т. 1, а. п. 167-173, 177-179), протоколі огляду домоволодіння від 03 серпня 2016 року (т. 1, а. п. 182-184), а також даними висновків судово-медичних експертиз: № 57 від 09 липня 2016 року, № 760

від 20 липня 2016 року (т. 1, а. п. 207-209, 214-220), суд дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України [4.2.1].

Так, судом правильно зазначено у вироку, що згідно зі встановленими фактичними обставинами у кримінальному провадженні про наявність прямого умислу засудженого на вчинення умисного вбивства свідчили дії останнього, а саме розташування та відстань між ним та потерпілою, оскільки згідно з даними висновку судово-медичної експертизи № 57 від 09 липня 2016 року під час завдання удару ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували обличчями один до одного, а також сила та потужність удару в життєво важливий орган - шию, якої були такими, що ніж пошкодив ротову порожнину потерпілої.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи" (v0002700-03) , суб`єктивна сторона вбивства або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, відповідальність за які передбачено статтями 116 і 123 КК, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного за зазначеними статтями є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого.

Верховний Суд України у правовому висновку, викладеному у постанові

від 22 січня 2015 року у справі № 5-39кс14 щодо обов`язковості умови вбивства у стані сильного душевного хвилювання, зазначив, що дії, які вчиняються в афектованому стані, мають особливий характер і їх специфіка полягає в тому, що вони обмежені в часі ? тривалості стану фізіологічного афекту.

Судом взято до уваги, зокрема, дані висновків судової психолого-психіатричної експертиз № 760 від 20 липня 2016 року та судово-психіатричної експертизи № 154

від 30 серпня 2018 року, згідно яких індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_1 істотно не вплинули на його свідомість і поведінку в досліджуваній ситуації, відповідно до якої останній у стані фізіологічного афекту або іншому стані емоційної напруги, що істотно вплинув на його свідомість і поведінку, не перебував, у період здійснення інкримінованого діяння за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Ураховуючи зазначене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність даних про перебування ОСОБА_1 у стані сильного душевного хвилювання.

Безпідставними є твердження в касаційній скарзі про те, що не було встановлено мотиву вбивства, оскільки суд у вироку прямо зазначив, що вчиненню вбивства потерпілої слугували раптово виниклі в день події злочину неприязні відносини на ґрунті ревнощів, про це засуджений неодноразово наголошував у судовому засіданні.

Крім того, про наявність у ОСОБА_1 прямого умислу на вбивство

потерпілої також свідчило і те, що засуджений після завдання удару ножом у життєво важливу ділянку тіла останньої, не вжив жодних заходів на відвернення настання шкідливих наслідків у вигляді смерті, а саме не намагався викликати швидку медичну допомогу, а зробила це його мати, коли через дві години після події повернулася додому. Натомість засуджений прибрав місце злочину з метою приховання слідів, задля чого помив тіло вбитої, заховав її одяг, намагався вимити приміщення, що підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 .

Показання засудженого про те, що він намагався робити штучне дихання ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно оцінив як спосіб створити ілюзію надання допомоги потерпілій та уникнути покарання.

Таким чином, апеляційний суд повною мірою перевіривши доводи, викладені в апеляційних скаргах засудженого та його захисника, визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а правову кваліфікацію його дій за ч.1 ст. 115 КК України - правильною.

5.3 Щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону

Відповіднодо вимог кримінального процесуального закону судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви й підстави для його ухвалення [4.2.2, 4.2.3].

Доводи касаційних скарг щодо невідповідності змісту судових рішень вимогам КПК (4651-17) України, їх необґрунтованість, формальне вирішення судом клопотань, зокрема про відвід прокурору, призначення експертизи знаряддя злочину були предметом детальної перевірки суду апеляційної інстанції, який надав на них умотивовані та вичерпні відповіді. Так, апеляційний суд відповідно до вимог статей 370, 419 КПК України, навів у своєму рішенні суть доводів апеляційних скарг захисника та засудженого, які аналогічні доводам касаційних скарг, всебічно їх перевірив і дав переконливу відповідь на кожен із них, докладно мотивувавши своє рішення, з чим погоджується і Суд. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України[4.2.4].

Істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які були би безумовною підставою для скасування оскаржених вироку та ухвали, судом касаційної інстанції під час розгляду кримінального провадження не встановлено.

5.4 Щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість

Суд першої інстанції згідно з вимогами статей 50, 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК Українивідноситься до особливо тяжких злочинів, спосіб його вчинення, особу обвинуваченого, який перебуває на диспансерному обліку в лікаря-нарколога з лютого 2009 року, перебував на обліку в лікаря-психіатра з приводу легкої розумової відсталості, у 1994 році знятий з обліку, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, негативно характеризується за місцем проживання, офіційно не працевлаштований, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, не одружений, має постійне місце проживання, за відсутності обставин, що пом`якшують покарання, та за наявності обставини, яка обтяжує покарання, - рецидив злочину, з урахуванням загальних засад призначення покарання, у тому числі його індивідуалізації, дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 лише в умовах ізоляції від суспільства і призначив йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк десять років,

яке Суд вважає справедливим і достатнім для виправлення засудженого, а також необхідним для запобігання вчиненню нових злочинів [4.1.2, 4.1.3].

5.5 Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Ураховуючи вищезазначене, оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість Судом не встановлено, тому підстави для задоволення вимог касаційної скарги засудженого з доповненнями та касаційної скарги його захисника відсутні.