317/2827/15-к Про таємне викрадення чужого майна (крадіжка), скоєне за попередньою змовою групою осіб з проникненням до приміщення будинку - 06.02.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 09 липня 2019 року стосовно

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Запоріжжя, який мешкає за

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця м. Токмак Запорізької області,

який мешкає за адресою:

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 21 грудня 2018 року:

- ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць; на підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України;

- ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнано винуватими в тому, що вони в період з квітня до середини липня 2015 року за попередньою змовою, з території покинутого складу консервного цеху ПП "Агрофірма "Росія" за адресою: вул. Українська, 1-д, с. Мар`ївка Запорізького району Запорізької області, повторно, таємно викрали металевий ящик, який є складовою частиною "Електрощитової", спричинивши таким чином потерпілому ПП "Агрофірма "Росія" матеріальних збитків на суму 480 грн.

Запорізький апеляційний суд 09 липня 2019 року скасував вищезазначений вирок суду першої інстанції, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_3 - закрив за недоведеністю складу кримінального правопорушення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, безпосередньо не дослідивши наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, дав їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, та дійшов хибного висновку про відсутність у діях обвинувачених складу кримінального правопорушення. При цьому суд апеляційної інстанції постановив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник Герасимчук О.М., ОСОБА_1 та його законний представник ОСОБА_2 заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями частин 1, 2 статті 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

У своїй касаційній скарзі прокурор покликається на безпідставне закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_1 та постановлення судом апеляційної інстанції судового рішення, яке не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Колегія суддів частково погоджується з такими доводами прокурора, а саме з тим, що суд апеляційної інстанції, не провівши безпосереднього дослідження доказів, дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження за відсутністю в діях ОСОБА_3, ОСОБА_1 інкримінованого злочину за ч. 2 ст. 185 КК України.

Проте в даному конкретному провадженні зазначена обставина не вплинула на правильність та об`єктивність рішення суду апеляційної інстанції по суті.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 419 КПК України при скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження (ст. 417 КПК України).

Пунктом 2 частини 1 статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Відповідно до змісту статті 92 КПК України обов`язок доказування покладений на сторону обвинувачення, яка повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції на підставі зібраних і перевірених у судовому порядку доказів дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3, ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначив їм відповідне покарання.

Не погоджуючись із вказаним вироком, законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій поставила питання про закриття кримінального провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого злочину.

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи перевірку доводів апеляційної скарги законного представника в порядку апеляційної процедури, проаналізував докази, на які послався суд першої інстанції в обґрунтування винуватості ОСОБА_3, ОСОБА_1, та зробив висновок про те, що надані стороною обвинувачення докази не доводять поза розумним сумнівом їхню винуватість у вчиненні інкримінованого злочину.

Аналізуючи в цілому матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_1, Судом встановлено, що, починаючи з 2015 року, сторона обвинувачення так і не змогла довести поза розумним сумнівом винуватість обвинувачених у вчиненні інкримінованого злочину: спочатку ОСОБА_3, ОСОБА_1 пред`являлось обвинувачення за більш тяжкими злочинами - ч. 1 ст. 304, ч. 3 ст. 185 КК України, в подальшому обвинувачення прокурором двічі змінювалось, зменшувався його обсяг і правова кваліфікація.

Однак достатніх доказів наявності в діях ОСОБА_3, ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, пов`язаного з викраденням металевого ящика - складової частини "Електрощитової", сторона обвинувачення так і не надала, про що обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, з чим погоджується й Суд.

Крім того, пунктом 6 частини 2 статті 242 КПК України в редакції Закону України від 13 травня 2014 року № 1261-VIIпередбачено, що слідчий або прокурор зобов`язані звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру, зокрема, матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.

Зазначене положення спрямовано насамперед на забезпечення: правильності кваліфікації кримінального правопорушення (за умови, що розмір шкоди є ознакою складу злочину або кваліфікуючою ознакою); повноти досудового розслідування (оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є елементом предмета доказування); достовірності інформації, яка відображається в підсумкових рішеннях стадії досудового розслідування (згідно з п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням).

Всупереч вказаним вимогам закону сторона обвинувачення не провела судово-товарознавчої експертизи, не встановила в передбаченому законом порядку розміру завданих потерпілому матеріальних збитків, хоча у даному кримінальному провадженні була необхідність такої експертизи для вірної кваліфікації злочину.

Таким чином, приймаючи рішення про скасування обвинувального вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції в цілому дотримався вказаних вимог закону та достатньо переконливо мотивував свої висновки.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Запорізького апеляційного суду від 09 липня 2019 року стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_3 - без зміни.