Постанова
Іменем України
6 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 753/14193/16-к
Провадження № 51-4837 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Ємця О.П., Остапука В.І.,
при секретарі Матушевській Л.О.,
за участю прокурора Рибачук Г.А.,
виправданої ОСОБА_1,
захисника Міненко І.Г.,
потерпілої ОСОБА_2,
представника потерпілої
адвоката Коржук І.О.,
представника цивільного відповідача Асипенко Т.О.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013110020001669 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилась у м. Житомир, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України,
за касаційною скаргою потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Цивільний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та Київської міської клінічної лікарні № 1 - залишено без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 липня 2019 року цей вирок. залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалась у тому, що вона, працюючи на посаді лікаря акушер-гінеколога пологового відділення Київської міської клінічної лікарні № 1, що по вул. Харківське шосе, 121 в м. Києві, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебуваючи на чергуванні, відповідно до п. 3.9 "Посадової інструкції лікаря акушера-гінеколога акушерського відділення Київського центру репродуктивного здоров`я КМКЛ", затвердженої 2 січня 2008 року, та відповідно до п. 2.3 Методичних рекомендацій щодо організації надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги, затверджених Наказом МОЗ України № 620 від 29 грудня 2003 року (зі змінами), провела загальний огляд вагітної ОСОБА_2, яку було переведено із палати патології вагітності 2-го акушерського відділення КМКЛ № 1 родильного залу ІНФОРМАЦІЯ_3.
В ході огляду ОСОБА_1, всупереч вимогам п. 2.3. вищезазначених Методичних рекомендацій, неналежно виконуючи свої професійні обов`язки, не вжила заходів до передбаченого в наказах всебічного обстеження вагітної, а саме не провела обов`язковий замір розмірів тазу вагітної, прийняла не вірний план ведення пологів у ОСОБА_2 - через природні родові шляхи. ІНФОРМАЦІЯ_3 о 23 год. 20 хв. у ОСОБА_2 народився хлопчик ОСОБА_5, який внаслідок невірного ведення ОСОБА_1 пологів, отримав пологову черепно-мозкову травму у вигляді двобічних кефалогематом тім`яних кісток з переломом правої, з крововиливом під оболонки та в речовину головного мозку, від якої ІНФОРМАЦІЯ_4 помер.
Отримані новонародженим тілесні ушкодження, наслідком яких стала смерть останнього, знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із невстановленням діагнозу вузького тазу ОСОБА_2 та прийняття ОСОБА_1 невірного плану ведення пологів, через неналежне виконання професійних обов`язків внаслідок несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки.
Орган досудового розслідування кваліфікував такі дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 140 КК України, як неналежне виконання своїх професійних обов`язків внаслідок несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.
Виправдовуючи ОСОБА_1 суд послався на те, що в судовому засіданні об`єктивно не було встановлено причинного зв`язку з діями ОСОБА_1 та настанням смерті новонародженої дитини і таким чином не було доведено наявність в діях обвинуваченої складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілі, посилаючись на незаконність судових рішень, ставлять питання про їх скасування та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вказують на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну оцінку доказів, взяття до уваги одних доказів та без належного вмотивування невзяття інших. Стверджують, що в основу вироку покладено висновки експертиз та спеціалістів, які не були відкриті стороні обвинувачення та потерпілим. Наголошують, що окремі висновки спеціалістів отримані з порушенням прав і свобод людини, оскільки порушено охоронювану законом лікарську таємницю. Наголошують на безпідставній відмові у задоволенні ряду клопотань потерпілих, в тому числі щодо проведення експертизи. Повідомляють про відсутність звукозапису судового засідання на якому проголошено вирок суду. Вважають, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляцій, відповідей на них не надав, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.
У надісланих запереченнях виправдана ОСОБА_1 судові рішення вважає законними і обґрунтованими і просить залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілих - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Потерпіла ОСОБА_2 та її представник адвокат Коржук І.О. підтримали доводи, викладені у касаційній скарзі, просили скасувати постановлені судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Прокурор частково підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі, зазначив, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Виправдана ОСОБА_1 та її захисник просили судові рішення залишити без зміни - а касаційну скаргу потерпілих - без задоволення.
Мотиви Суду
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Окрім додержання цих вимог, в судовому рішенні слід проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції при перегляді вироку в апеляційному порядку не дотримався.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що з апеляційними скаргами на вирок суду звернулися потерпілі та прокурор.
Не погоджуючись з вироком місцевого суду, в апеляціях потерпілі та прокурор просили вирок скасувати та постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України та призначити покарання за даним законом. При цьому посилались на однобічність і неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну оцінку доказів, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. На обґрунтування своїх апеляційних вимог, крім іншого, вказували, що зібраними в справі доказами підтверджується винуватість ОСОБА_1 повідомляли, що суд не дослідив докази сторони обвинувачення. Стверджували, що в основу виправдувального вироку покладено висновки експертиз та спеціалістів, які не були відкриті стороні обвинувачення та потерпілим, чим порушено вимоги ст. 290 КПК України. Наголошували, що окремі висновки спеціалістів отримані з порушенням прав і свобод людини, оскільки порушено охоронювану законом лікарську таємницю. Вказували на безпідставній відмові у задоволенні клопотання про проведення повторної експертизи, оскільки в справі наявні дві експертизи протилежні за своїми висновками. Зазначали, що будь-якими доказами у справі не підтверджується наявність інфекційного процесу у потерпілої та внутрішньоутробної інфекції плоду, а тому висновки повторної комісійної судово-медичної експертизи зроблені на припущеннях.
Тобто, на обґрунтування своїх апеляційних вимог прокурор та потерпілі навели конкретні доводи, які мали бути ретельно перевірені апеляційним судом.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційних скарг формально стисло виклав апеляційні доводи, однак з достатньою повнотою їх не перевірив, відповіді на них не дав. Перевіряючи доводи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, апеляційний суд хоча повторно і дослідив докази, разом із тим доводи апеляцій належним чином не перевірив, формально зазначив, що судом першої інстанції перевірено усі надані стороною обвинувачення докази та надано їм належну оцінку.
Апеляційний суд в своїй ухвалі не дав аналізу досліджених доказів, не виклав власних висновків щодо доводів апеляцій про наявність двох суперечливих між собою висновків експертиз, та допущених районним судом порушень кримінального процесуального закону при дослідженні і оцінці доказів, не зважив, що жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Суд апеляційної інстанції не дав обґрунтованих відповідей на доводи апеляцій про те, що висновки спеціалістів, які покладені в основу виправдувального вироку, отримані з порушенням прав і свобод людини, оскільки порушено охоронювану законом лікарську таємницю.
Не спростував апеляційний суд і доводів скаржників про порушення вимог ст. 290 КПК України, оскільки ряд доказів, які надані під час судового розгляду, зібрані з порушенням вимог КПК України (4651-17) і не були відкриті стороні обвинувачення та потерпілим.
Доводи апеляцій про те, що будь-якими доказами у справі не підтверджується наявність інфекційного процесу у потерпілої та внутрішньоутробної інфекції плоду, а тому висновки повторної комісійної судово-медичної експертизи зроблені на припущеннях, залишилися поза увагою апеляційного суду.
З достатньою повнотою не перевірено та не наведено апеляційним судом ґрунтовних відповідей на спростування доводів потерпілих про необхідність проведення повторної експертизи, оскільки в матеріалах провадження наявні дві експертизи, які містять зовсім протилежні висновки.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду, не погодившись із поданими апеляціями, зосередилась виключно на висновках, викладених у вироку, достатньо обґрунтованих мотивів залишення апеляцій без задоволення в ухвалі не навела, а обмежилась формальним переліченням доказів, показань свідків та документів, які наведені у вироку суду першої інстанції. В своїй ухвалі, апеляційний суд по суті виклав зміст вироку, відображені в ньому докази та висновки місцевого суду попри те, що вони оспорювалися.
Наведене є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке перешкодило апеляційному суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю її вимогам ст. 419 КПК України з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
При новому апеляційному розгляді необхідно усунути зазначені порушення, ретельно дослідити всі докази у провадженні, з урахуванням того, що потерпілі та прокурор просили їх оцінити по іншому, перевірити усі доводи апеляційних скарг та в залежності від встановленого, постановити законне і обґрунтоване рішення з викладенням в ньому аналізу доказів і ґрунтовних мотивів його прийняття.
Керуючись ст. ст. 434, 436, 438 КПК України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 29 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
С.І.Кравченко О.П.Ємець В.І.Остапук