585/3040/13-к Про скоєння вбивства через необережність - 30.01.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 20 листопада 2018 року у кримінальному провадженні № 12013200100001691 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Суми та жителя м. Ромни Сумської області,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119 та ч. 1 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на їхню користь по 5151,25 грн матеріальної шкоди та по 500 тис. грн моральної шкоди.

Місцевий суд встановив, що ОСОБА_1 7 червня 2013 року близько 03:00 за обставин, детально викладених у вироку, в м. Ромни Сумської області вчинив вбивство ОСОБА_4 через необережність, а саме під час сварки з останнім не передбачаючи настання тяжких наслідків, хоча повинен був і міг це передбачити, вдарив ОСОБА_4 кулаком у голову, внаслідок чого той впав на спину з подальшим співударянням головою об дорожнє покриття та отримав черепно-мозкову травму від якої помер.

За обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 186 КК ОСОБА_1 виправдано через недоведеність вчинення ним цього злочину.

При перегляді цього рішення Апеляційний суд Сумської області ухвалою від 20 листопада 2018 року вирок змінив. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_1 від покарання у зв`язку із закінченням строку давності. У решті залишив рішення без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального законута неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

На думкузасудженого, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ), оскільки не містить у собі належних мотивів з яких його доводи, наведені в апеляційній скарзі, визнано необґрунтованими. Стверджує, що суд апеляційної інстанції не перевірив з достатньою повнотою його доводи у скарзі про те, що вирок постановлений без урахування всіх обставин справи, а висновок місцевого суду у ньому про доведеність його винуватості у вчиненні злочину не ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах. Вважає, що поведінка ОСОБА_4 у цій ситуації давала суду достатні підстави дійти висновку про те, що він діяв у стані необхідної оборони.

Позиція учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений підтримав касаційну скаргу.

Прокурор вважав, що касаційна скарга є безпідставною і просив відмовити у її задоволенні.

У поданих запереченнях на касаційну скаргу потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять Верховний Суд залишити цю скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає зважаючи на таке.

За правилами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтовано.

Цих вимог закону при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції повністю дотримався.

Ретельно перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в апеляційній скарзі засудженого, суд апеляційної інстанції дійшов умотивованого висновку про необхідність залишити її без задоволення виклавши у своєму рішенні докладні мотиви з яких він визнав ці доводи безпідставними.

При цьому апеляційний суд погодився з правильністю висновку суду першої інстанції у вироку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК, який був зроблений на підставі об`єктивно з`ясованих обставин підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК.

У своїй ухвалі апеляційний суд констатував, що вина ОСОБА_1 у вбивстві ОСОБА_4 через необережність підтверджується показаннями свідків, висновками експертів, протоколами слідчих дій та іншими доказами, що містяться в матеріалах справи, які досліджувалися судом першої інстанції, а саме: показаннями самого засудженого, потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, протоколом огляду трупа від 8 червня 2013 року, висновками судової медичної експертизи № 179 від 15 липня 2013 року, висновками експертів № 128/2013 та № 67/2014 від 28 березня 2013 року та 19 січня 2015 року відповідно, висновками експертів № 440 та № 441 від 23 липня 2013 року, а також протоколами слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 від 8 червня 2013 року, огляду місця події від 7 червня 2013 року та огляду предмета від 13 червня 2013 року.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги засудженого щодо оцінки місцевим судом показань свідка ОСОБА_13 . апеляційний суд в ухвалі вказав, що викладені у вироку пояснення цього свідка повністю узгоджуються з її свідченнями наданими в судовому засіданні, що підтверджується записом на технічному носії інформації в матеріалах справи.

З приводу доводів засудженого про безпідставну відмову місцевим судом у задоволенні клопотання сторони захисту про надання доручення органу досудового розслідування провести слідчий експеримент із свідком ОСОБА_13 для з`ясування механізму падіння ОСОБА_4, апеляційний суд зазначив, що таке клопотання було обґрунтовано відхилено судом першої інстанції, оскільки вказаний свідок у судовому засіданні чітко пояснила, що не може показати як саме потерпілий падав з мопеду та може лише вказати місце його падіння.

Обґрунтовано апеляційний суд відхилив і доводи апеляційної скарги засудженого про те, що після нанесення удару потерпілий впав не на асфальтове покриття, а на ґрунт, вказавши, що даний факт спростовується доказами дослідженими в суді першої інстанції, а саме протоколом огляду місця події, в якому зазначено про виявлені на місці події плями темно - бурого кольору на щебні, що має жорстке покриття з нерівностями, показаннями свідка ОСОБА_13, яка вказала на місце падіння ОСОБА_4, яким є ділянка покрита щебенем, та висновком судово - медичної експертної комісії, відповідно до якого покриття, на яке впав головою потерпілий, характерне для переважаючої асфальтної поверхні.

Надав відповідь апеляційний суд і на доводи апеляційної скарги засудженого щодо належного дослідження судом першої інстанції питання про надання своєчасної та необхідної медичної допомоги ОСОБА_4, зазначивши у ній про показання допитаних у судовому засіданні свідків, а саме завідуючого приймальним відділенням Роменської ЦРЛ ОСОБА_15 та фельдшера швидкої допомоги ОСОБА_16, які пояснили, що потерпілому на місці було надано невідкладну медичну допомогу, а після його доставки до районної лікарні та виявлення ознак черепно - мозкової травми негайно був викликаний хірург для надання кваліфікованої медичної допомоги.

Не оминув своєю увагою апеляційний суд і показання допитаного судом експерта ОСОБА_17 та висновок судово - медичної експертної комісії № 128/2013 від 28 березня 2013 року, складеного на основі матеріалів кримінального провадження та оригіналу історії хвороби потерпілого ОСОБА_4 № 3595/117 оформленої під час його перебування у хірургічному реанімаційному відділенні Роменської ЦРЛ.

З посиланням на показання ОСОБА_1 в судовому засіданні та висновок експерта № 380 від 27 червня 2013 року про відсутність на його тілі будь - яких тілесних ушкоджень апеляційний суд також умотивовано спростував і доводи засудженого в апеляційній скарзі щодо наявності у його діях ознак необхідної оборони.

Доводи засудженого у касаційній скарзі про порушення апеляційним судом принципу безпосередності є безпідставними, оскільки цей суд не надавав у своєму рішенні іншої оцінки доказам у справі ніж ту, яка була надана судом першої інстанції, а обґрунтування ним своїх висновків з посиланням на показання засудженого, потерпілих, свідків та інші докази, досліджені місцевим судом не суперечить вимогам статей 370 та 419 КПК і не є свідченням порушення цього принципу.

Як убачається з матеріалів справи, унаслідок перебування потерпілого у стані алкогольного сп`яніння та у зв`язку з цим втрати ним координації та чіткості дій і рухів, та фізичної переваги перед ним у силі та зрості ОСОБА_1, який був тверезий, дії ОСОБА_4 у даній ситуації не становили для засудженого реальної загрози життю та здоров`ю, а отже у суду немає обґрунтованих підстав стверджувати про перебування останнього у стані необхідної оборони, а відтак і про те, що вказаний злочин був вчинений ним при перевищенні її меж.

З огляду на це висновок апеляційного суду в ухвалі про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак необхідної оборони та правильність кваліфікації судом його дій за ч. 1 ст. 119 КК колегія суддів Верховного Суду вважає вірним.

Наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, викладених в оспорюваній ухвалі та не ставлять під сумнів законність цього рішення.

Ухвала апеляційного суду є належно обґрунтованою та вмотивованою і за змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, у ній зазначено відповідні підстави та положення закону, якими керувався цей суд при ухваленні судового рішення.

При її перевірці судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які можуть тягнути за собою зміну або скасування цього рішення, а тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженого колегія суддів не вбачає.