Постанова
Іменем України
30 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 287/476/18-к
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4805/310/19
Провадження № 51 - 4789 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Дехтярук О.К.,
захисника засудженого ОСОБА_1 адвоката Єгорова С.О. у режимі
відеоконференції,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018060260000248 від 04 червня 2018 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Соснівка Олевського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Олевського районного суду Житомирської області від 29 березня 2018 року за ст. 289 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк
5 років без конфіскації майна, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки,
за ст. 185 ч. 3 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката
Єгорова С.О. на вирок Олевського районного суду Житомирської області від
11 лютого 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 20 червня
2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Олевського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2019 року
ОСОБА_1 засуджено за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 71 ч. 1 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Олевського районного суду Житомирської області від 29 березня 2018 року та за сукупністю вироків ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць без конфіскації майна.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з дня його затримання в порядку виконання вироку.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1144 гривні процесуальних витрат за проведення судової експертизи.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, касаційні скарги від якого та щодо якого не надходили і судові рішення щодо нього в касаційному порядку не оскаржуються.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 04 червня 2018 року о 01 годині за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3, діючи з корисливих мотивів, через горище проникли до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, належного ОСОБА_4, звідки таємно викрали електроінструменти загальною вартістю 3697 гривень
29 копійок, чим заподіяли потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 20 червня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Вінійчука Я.М. та заступника прокурора Житомирської області Гребенюка Р.В. змінено, із мотивувальної частини виключено посилання на вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою як обставину, яка обтяжує покарання, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Єгорова С.О. залишено без задоволення.
У решті вирок суду першої інтонації залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Єгоров С.О. в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1, виключити рішення суду про призначення ОСОБА_1 остаточного покарання на підставі ст. 71 ч. 1 КК України за сукупністю вироків та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. Вважає, що суд першої інстанції у порушення вимог статей 94, 370 КПК України безпідставно врахував надану стороною обвинувачення ксерокопію вироку Олевського районного суду Житомирської області від 29 березня 2018 року, яка не завірена належним чином і не міститься відомостей про набрання цим вироком законної сили, та як наслідок незаконно вказав про обставини судимості ОСОБА_1 і звільнення його від відбування покарання з випробуванням. Крім того, вважає, що наявні всі підстави для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України і звільнення його від відбування покарання з випробуванням, оскільки збитки повністю відшкодовані, потерпілий претензій не має, сам ОСОБА_1 повністю визнав вину та щиро розкаявся, суд належним чином не врахував його умов життя та виховання. Указує на те, що апеляційний суд не встановив та не усунув зазначеного порушення, а його висновки є необґрунтованими.
Заперечень на касаційну скаргу захисника Єгорова С.О. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Єгоров С.О. у судовому засіданні висловив доводи на підтримання своєї касаційної скарги і просив її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 185 ч. 3 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 71 ч. 1 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими у статтях 71, 72 КК України (ст. 78 ч. 3 КК України).
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що стороною обвинувачення до даних про особу ОСОБА_1 додано копію вироку Олевського районного суду Житомирської області від 29 березня 2018 року.
У досудовій доповіді Олевського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" у Житомирської області від 23 жовтня 2018 року вказано, що ОСОБА_1 засуджено вироком Олевського районного суду Житомирської області від 29 березня 2018 року за ст. 289 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк
5 років без конфіскації майна, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки і він перебуває на обліку в зазначеній установі, покладені на нього за вказаним вироком обов`язки не порушував.
У судовому засіданні сторона захисту не заперечувала факт засудження
ОСОБА_1 вироком Олевського районного суду Житомирської області від
29 березня 2018 року за ст. 289 ч. 2 КК України до відповідного покарання, ні ОСОБА_1, ні його захисник не повідомляли про оскарження зазначеного вироку і такі відомості в матеріалах кримінального провадження відсутні.
Крім того, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень вирок Олевського районного суду Житомирської області від 29 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 в справі № 287/353/17-к набрав законної сили 03 травня 2018 року.
Вироком суду встановлено, що крадіжку ОСОБА_1 вчинив 04 червня 2018 року, тобто в період іспитового строку, встановленого зазначеним вироком, а тому рішення суду про призначення ОСОБА_1 остаточного покарання за сукупністю вироків відповідає вимогам статей 71 та 78 КК України та належним чином мотивовано.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При призначені покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу ОСОБА_1, який вчинив новий умисний злочин в період іспитового строку, за місцем проживання характеризується негативно, за місцем навчання - позитивно, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, умови життя та виховання неповнолітнього, а також досудову доповідь уповноваженого органу з питань пробації. Обставинами, які пом`якшують покарання суд визнав щире каяття та вчинення злочину неповнолітнім.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції, передбаченої ст. 185 ч. 3 КК України, а також остаточне покарання на підставі ст. 71 ч. 1 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Олевського районного суду Житомирської області від 29 березня 2018 року та відповідно до вимог цієї статті, мотивувавши таке рішення.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника - адвоката Єгорова С.О. та прокурорів на вирок місцевого суду, перевірив доводи сторони захисту, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника Єгорова С.О., визнав їх безпідставними, зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими, належним чином мотивувавши своє рішення.
Покарання, призначене ОСОБА_1, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Даних, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо призначеного покарання, а також свідчили б про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства за матеріалами кримінального провадження не встановлено, а доводи касаційної скарги захисника щодо таких обставин є безпідставними.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника Єгорова С.О. та зміни судових рішень щодо ОСОБА_1 не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Олевського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 20 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката Єгорова С.О. - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
В.В. Наставний О.П. Марчук С.В. Яковлєва