Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

cправа № 648/2995/17

провадження № 51-3862 км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Чистика А. О.,

суддів Бородія В. М., Ковтуновича М. І.,

за участю:

секретаря судового засідання Черниш А. І.,

прокурора Гошовської Ю. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Дубкова Василя Івановича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 15 квітня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 16 липня 2019 року у кримінальному провадженні № 12017230080001259 стосовно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Херсон, який згідно матеріалів кримінального провадження проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 Кримінального кодексу України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 15 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч.1 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців. Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислено з моменту його затримання. В строк відбування покарання зараховано період його перебування під вартою з 24 серпня 2017 року по 25 серпня 2017 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

Згідно з цим вироком, 24 серпня 2017 року близько 04-00 години ОСОБА_1 умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи в автомобілі DEO Nekciya, який рухався з м. Херсона у напрямку с. Чорнобаївка, здійснив напад на ОСОБА_2, погрожуючи застосуванням зброї, що сприймалось потерпілим як реальна небезпека для його життя та здоров`я, під час якого вчиняв дії на відшукування матеріальних цінностей в автомобілі, після чого знаходячись вже на території автозаправної станції "Аміс" розташованої на 8 км Миколаївського шосе заволодів належним потерпілому планшетом вартістю 1097 грн. 78 коп., чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

Херсонський апеляційний суд ухвалою від 16 липня 2019 року апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Дубкова В. І. залишив без задоволення, а вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 15 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і закрити кримінальне провадження відносно засудженого у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Вказує на те, що у порушення вимог ст. 94, ч. 3 ст. 370 КПК України суд першої інстанції належним чином не надав оцінки показанням засудженого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Зазначає, що показання засудженого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яким судом першої інстанції у порушення вимог ст. 94, ч. 3 ст. 370 КПК України також не надано належної оцінки. Зазначає, що судом першої інстанції також не надано належної оцінки показанням потерпілого ОСОБА_2 . Посилається на те, що у своєму вироку суд першої інстанції у порушення вимог ст. 94, частин 3 та 4 ст. 370 КПК України належним чином не надав оцінки письмовим доказам та не навів належних і достатніх мотивів щодо допустимості ряду письмових доказів, а також речових доказів. Повідомив, що судом не враховано усіх даних про особу засудженого. Вказав, що суд апеляційної інстанції при перевірці вироку суду першої інстанції у порушення вимог статей 7, 404, 419 КПК України не перевірив всі доводи, які викладені в апеляційній скарзі, а також аргументи, наведені стороною захисту під час апеляційного провадження і не надав у своїй ухвалі вичерпну відповідь на них, а також не вказав підстави необґрунтованості даних доводів.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Гошовська Ю. М. вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Таким чином, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Переглядаючи судові рішення, касаційний суд виходить із установлених судовими інстанціями фактичних обставин справи.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом положень ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК України судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368- 380 КПК України. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Переглядаючи вирок щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку, вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, захисник, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 187 ККУкраїни, подав апеляційну скаргу. Свою позицію захисник мотивував невідповідністю висновків суду першої інстанції щодо визнання винуватості ОСОБА_1 фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки вони були зроблені внаслідок неповного, однобічного дослідження доказів, наявних в матеріалах кримінального провадження, обвинувального ухилу та невірного сприйняття викладених у вироку суду показань свідків, потерпілого та самого ОСОБА_1 . Стверджував в апеляційній скарзі, що ряд доказів сторони обвинувачення є неналежними, у тому числі, оспорював питання щодо допустимості ряду доказів із наведенням їх переліку в апеляційній скарзі, а також пневматичного пістолету, який був добровільно переданий працівникам поліції і в подальшому постановою слідчого від 24 серпня 2017 року визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні. Вказував на те, що висновки суду щодо відеозапису з камери відеоспостереження АЗС "Аміс" за період з 03-00 год. по 04-30 год. 24 серпня 2017 року не відповідають дійсності, належним чином не мотивовані та є лише припущенням суду. Крім того, посилався на те, що медичні документи, на які посилається експерт у висновку судово-медичної експертизи № 986 від 30.08.2017 року, в порушення вимог КПК України (4651-17) слідчим оглянуті не були та не були долучені до кримінального провадження у якості речових доказів. Вони також не були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України. Також в апеляційній скарзі посилався на те, що при призначенні покарання судом було зазначено, що ОСОБА_1 є особою, яка раніше притягалася до кримінальної відповідальності за злочин проти життя та здоров`я особи, а також що він посередньо характеризується за місцем проживання, що не відповідає дійсності, оскільки він має позитивну характеристику. В апеляційній скарзі захисник посилався також на те, що суд першої інстанції у вироку не зазначив мотиви прийнятого рішення про часткове задоволення позовних вимог. З цих підстав захисник просив скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого злочину.

Переглядаючи кримінальне провадження в межах, встановлених ст. 404 КПКУкраїни, та порядку, визначеному ст. 405 КПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника є безпідставною, а вирок суду першої інстанції - законним та обґрунтованим.

Разом з тим апеляційний суд, посилаючись на безпідставність зазначених в апеляційній скарзі доводів, не повністю вказав їх, а навів в ухвалі лише висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, послався на докази наведені у вироку і висновки суду щодо цих доказів, а також вказав формальні мотиви, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому у постановленій ухвалі навів лише одну фразу стосовно того, що вказані докази відповідають вимогам закону, оскільки судом першої інстанції вони були досліджені і їм суд дав належну оцінку. При цьому з ухвали неможливо зрозуміти, на спростування яких саме доводів апеляційної скарги захисника були наведені вказані мотиви.

При цьому, суд апеляційної інстанції взагалі не надав оцінки доводам апеляційної скарги захисника в частині незгоди з викладеними у вироку суду першої інстанції висновками щодо часткового задоволення цивільного позову потерпілого.

Також суд апеляційної інстанції надаючи оцінку призначеному судом першої інстанції покаранню послався на те, що суд першої інстанції, серед іншого, врахував дані про особу обвинуваченого, який характеризується посередньо, як особа, яка раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за злочин проти життя та здоров`я особи, та призначив покарання, яке на думку апеляційного суду, є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. При цьому, взагалі не надав оцінку доводам апеляційної скарги про те, що матеріали кримінального провадження містять позитивну, а не посередню характеристику ОСОБА_1, а також доводам апеляційної скарги захисника про неприпустимість посилання у вироку суду при визначенні покарання на те, що ОСОБА_1 є особою, яка раніше притягалася до кримінальної відповідальності за злочин проти життя та здоров`я особи, оскільки він є особою, яка не має судимості згідно ст. 89 КК України.

Отже, апеляційний суд не проаналізував наявні у кримінальному провадженні докази у контексті з конкретними доводами апеляційної скарги захисника. Також апеляційний суд не навів в ухвалі обґрунтованих мотивів залишення апеляційної скарги захисника без задоволення, так само як і спростування численних обставин, на які він посилався.

Ухвала апеляційного суду не відповідає положенням статей 404, 419 КПК України та постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі "Едуард Шабалін проти Росії" від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та в контексті цього кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1, з метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, ураховуючи особливості касаційного розгляду, визначені главою 32 КПК (4651-17) , та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду і вирішення цього питання в межах процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_1 під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом апеляційної інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника Дубкова Василя Івановича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Херсонського апеляційного суду від 16 липня 2019 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 187 КК України -скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обвинуваченого ОСОБА_1, до вирішення питання Херсонським апеляційним судом щодо обрання запобіжного заходу, залишити під вартою, але на строк не більше ніж 60 днів.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

А. О. Чистик В. М. Бородій М. І. Ковтунович