264/5559/18 Про таємне викрадення чужого майна, скоєне шляхом вільного доступу до цього майна - 21.01.2020 Прийняття

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, раніше судимого, останнього разу: 02.09.2016 Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК до позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого 13.10.2017 згідно ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.10.2017 на підставі Закону України "Про амністію в 2016 році" (1810-19) ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК, ч. 2 ст. 190 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;

- за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ч. 2 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ч.1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Як встановив суд, ОСОБА_1, 07 березня 2018 року, о 19 годині 55 хвилин, умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб з особою, матеріали досудового розслідування стосовно якого виділені в окреме провадження, у приміщенні магазину "Брусничка" на вул. Троїцькій, 77 у м. Маріуполі, шляхом вільного доступу, викрали з полиць магазину товар на загальну суму 516, 55 грн. Після чого, з викраденим товаром пішли у бік виходу з магазину, тобто виконали всі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі, оскільки ОСОБА_1 та інші особи були затримані охоронцем.

Крім того, ОСОБА_1 28 липня 2018 року, приблизно об 11-00 годині, умисно, повторно, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2, шляхом вільного доступу, зі спальної кімнати, таємно викрав ноутбук марки "Asus", вартістю 9 599,67грн, що належав потерпілому ОСОБА_2 . Після чого, з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Він же, 28 липня 2018 року, приблизно о 21-00 годині, умисно, повторно, керуючись з метою заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, знаходячись біля магазину "АТБ" на пр. Металургів, 188 у м. Маріуполі, під приводом тимчасового користування, попросив у знайомого ОСОБА_2 мобільний телефон останнього. ОСОБА_2, будучи помилково впевнений у правдивості дій ОСОБА_1, не усвідомлюючи злочинний характер дій останнього, добровільно передав йому свій мобільний телефон "Samsung J5", вартістю 2 500грн. Після чого, ОСОБА_1 залишив місце вчинення злочину, розпорядившись вказаним майном на власний розсуд.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 11 лютого 2019 року апеляційну скаргу захисника Довженка В.І. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення. У порядку ч. 2 ст. 404 КПК вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1 змінено: виключено із вступної частини вироку вказівку про наявність судимості ОСОБА_1 за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 24 квітня 2007 року. У решті вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2018 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник Довженко В.І., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зокрема, захисник вважає, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 розглянуто неповноважним складом суду, оскільки воно було передано до Іллічівського районного суду м. Маріуполя з Жовтневого районного суду м. Маріуполя з порушенням вимог ст.ст. 32, 34, 412 КПК. Крім того, захисник вважає, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 349 КПК, суд першої інстанції встановив недоцільним дослідження доказів, не роз`яснивши ОСОБА_3 належним чином наслідки такого порядку дослідження доказів; зазначає про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень через суворість та вказує на порушення вимог ст. ст. 370, 419 КПК апеляційним судом.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник Довженко В.І. підтримав свою касаційну скаргу та просив задовольнити її у повному обсязі.

У судовому засіданні прокурор частково підтримав касаційну скаргу захисника та просив скасувати судові рішення, зважаючи на допущені порушення п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК.

Мотиви Суду

Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Вимогами ст. 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

При цьому ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК (4651-17) України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності.

Перевіривши доводи касаційної скарги захисника про фактичне порушення правил підсудності, колегія суддів вважає слушними.

Так, положеннями ст. 32 КПК передбачено, що кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.

Правила про підсудність ґрунтуються на основних засадах судочинства, передбачених ст. 129 Конституції України, засадах кримінального провадження, визначених у главі 2 КПК (4651-17) , а також засадах організації судової влади.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК було направлено прокурором Маріупольської місцевої прокуратури до Жовтневого районного суду м. Маріуполя.

Втім, ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 08 листопада 2018 року було задоволено клопотання захисника Басівського В.О., а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК направлено до Іллічівського райсуду м. Маріуполя для об`єднання із кримінальним провадженням щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК. Обґрунтовуючи дане клопотання, захисник Басінський В.О. посилався на ст.ст. 217, 334 КПК, які регулюють питання об`єднань кримінальних провадження на досудовому слідстві.

Ухвалою Іллічівського райсуду м. Маріуполя від 13 листопада 2018 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК об`єднане в одне провадження із кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК, а 16 листопада 2018 року вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК, ч. 2 ст. 190 КК.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Як вбачається з матеріалів, кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК підсудне Жовтневому районному суду м. Маріуполя.

Так, статтею 34 КПК визначені відповідні підстави для направлення кримінального провадження з одного суду до іншого. Кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо:

1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності;

2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду;

3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження;

4) ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження.

До початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків, а також у разі неможливості здійснювати відповідним судом правосуддя (зокрема, надзвичайні ситуації техногенного або природного характеру, епідемії, епізоотії, режим воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції).

Таким чином, зміна підсудності з підстав, наведених у клопотанні захисника, з одного суду до іншого з метою об`єднання кримінальних проваджень, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Отже, зважаючи на наведене, підстав для зміни підсудності кримінального провадження ОСОБА_1 не було.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 34 КПК питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції, за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого, а не судом першої інстанції, у провадженні якого перебуває вказана справа.

З врахуванням цієї норми Жовтневий районний суд м. Маріуполя не мав повноважень та законних підстав для самостійного направлення провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК до Іллічівського районного суду м. Маріуполя.

Відтак, кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 розглянуте Іллічівським районним судом м. Маріуполя з фактичним порушенням правил підсудності, на що обґрунтовано посилається захисник у касаційній скарзі.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК порушення правил підсудності є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та є безумовною підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції в порядку п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК.

При перегляді провадження в апеляційному порядку, апеляційний суд не звернув уваги на порушення вимог закону, допущені судом першої інстанції, в загальних фразах вказав, що фактично погоджується з рішенням суду першої інстанції, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, як про це обґрунтовано зазначено в касаційній скарзі захисника.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року,

Касаційну скаргу захисника Довженка В.І. задовольнити частково.

Вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 11 лютого 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції.