Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, захисників ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на вирок апеляційного суду Донецької області від 24 червня 2010 року.

Цим вироком засуджено:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Горлівки Донецької області, мешканця АДРЕСА_1, непрацюючого, судимого вироком Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 7 липня 2006 року за ч. 2 ст. 289 КК України на п’ять років позбавлення волі зі звільненням відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки,

за п. п. 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі, ч. 3 ст. 152 КК України на вісім років позбавлення волі, ч. 2 ст. 153 КК України на чотири роки позбавлення волі, ч. 1 ст. 304 КК України на сім років позбавлення волі, ч. 4 ст. 296 КК України на п’ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів та остаточно за сукупністю вироків відповідно до ст. 71 КК України ОСОБА_6 призначено довічне позбавлення волі;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, учня Горлівського професійного ліцею, судимості не має та

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Горлівки Донецької області, мешканця смт. АДРЕСА_3, непрацюючого, судимості не має,

кожного за п. п. 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на тринадцять років позбавлення волі, ч. 3 ст. 152 КК України на сім років позбавлення волі, ч. 2 ст. 153 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_7 та ОСОБА_10 за сукупністю злочинів остаточно призначено по чотирнадцять років позбавлення волі.

Постановлено стягнути із засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 солідарно на користь потерпілої ОСОБА_11 у рахунок відшкодування моральної шкоди 500000 гривень та з кожного на користь держави по 862 грн. 50 коп. судових витрат по проведенню експертиз.

Як установив суд, 11 травня 2009 року приблизно в 22 години ОСОБА_6 разом із неповнолітніми ОСОБА_7 і ОСОБА_10 у стані алкогольного сп’яніння, познайомившись біля кафе "Сальвінія" по вул. Виноградній у смт. Пантелеймонівка Донецької області з ОСОБА_12, разом із нею легковим автомобілем ВАЗ- 2106 зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким на підставі доручення керував ОСОБА_13, направилися в район колишнього вогнетривкого заводу в смт. Пантелеймонівка Донецької області, де спільно розпивали спиртні напої.

Там же ОСОБА_6, ігноруючи загальноприйняті норми моралі й поведінки, збуджуючи у ОСОБА_7 й ОСОБА_10 негідні спонукання, повідомив, що має намір вступити з ОСОБА_12 в насильницькі статеві зносини, чим викликав у неповнолітніх прагнення стати співучасниками в посяганні ОСОБА_6 на статеву недоторканість ОСОБА_12 Приблизно в 23 години, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на зґвалтування, засуджені приїхали до залізничного мосту смт. Пантелеймонівка, де ОСОБА_6, порушуючи нормальний моральний розвиток неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_10, втягуючи їх у злочинну діяльність, запропонував ОСОБА_12 вступити з ним у статевий зв'язок. Після відмови потерпілої ОСОБА_6, не бажаючи припиняти свої злочинні дії, з метою зґвалтування вийшов із салону автомобіля, відкрив задні дверцята й, долаючи волю ОСОБА_12, яка сиділа на задньому сидінні, до опору, умисно завдав їй численні удари ногою в область обличчя й тіла, спричинивши легкі тілесні ушкодження, примусив роздягнутись і в присутності ОСОБА_7 та ОСОБА_10, діючи з ними узгоджено та в групі осіб, зґвалтував.

Утримуючи потерпілу проти її волі в салоні, засуджені автомобілем під керуванням ОСОБА_7 приїхали на вул. Сонячну смт. Пантелеймонівка, де ОСОБА_6, застосовуючи до ОСОБА_12 погрози фізичного насильства, зажадав від неї мовчати й виконувати все, що їй скаже неповнолітній ОСОБА_10

Останній, будучи втягнутим ОСОБА_6 у злочинну діяльність, використовуючи той факт, що воля потерпілої подолана внаслідок попередніх дій ОСОБА_6 по застосуванню до неї фізичного насильства та погроз, на задньому сидінні автомобіля в групі з ОСОБА_6 та ОСОБА_10, які знаходились тут же, зґвалтував ОСОБА_12

Надалі, приблизно о 1 годині 12 травня 2009 року, автомобілем, яким керував ОСОБА_7, засуджені та потерпіла приїхали на канальську дорогу в смт. Пантелеймонівна, де ОСОБА_6, продовжуючи проявляти ініціативу, виконуючи роль лідера в посяганні на статеву свободу та статеву недоторканність ОСОБА_12, шляхом вмовляння став схиляти неповнолітнього ОСОБА_7 також зґвалтувати потерпілу, а коли той відмовився, ОСОБА_6, бажаючи досягти своєї мети по втягненню неповнолітнього в активну злочинну діяльність, шляхом переконання у безкарності всіх розпочатих ними злочинних дій схилив його до задоволення з ОСОБА_12 статевої пристрасті неприродним способом, внаслідок чого ОСОБА_7 на задньому сидінні автомобіля, діючи в групі з іншими засудженими, які знаходилися тут же, усвідомлюючи, що попередньо ними в групі осіб уже вчинено зґвалтування ОСОБА_12, використовуючи раніше застосовані до неї фізичне насильство та погрози, задовольнив свою статеву пристрасть неприродним способом.

Після вчинення зазначених злочинів ОСОБА_6, побоюючись, що ОСОБА_12 заявить про них у правоохоронні органи, вирішив убити її й запропонував це зробити ОСОБА_10 та ОСОБА_7, на що ті погодились, вступивши таким чином у попередню змову на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12 з метою приховання іншого злочину.

Для досягнення спільних злочинних намірів вони приблизно в 2 години 30 хвилин перевезли ОСОБА_12 до будинку АДРЕСА_4, де остання намагалась втекти від засуджених, але ОСОБА_6 наздогнав її та завдав удари руками по обличчю й тілу. В цей час ОСОБА_10 та ОСОБА_7 у салоні автомобіля спостерігали за навколишньою обстановкою. Посадивши насильно потерпілу в автомобіль, засуджені перевезли її через міст каналу "Сіверський Донець – Донбас", розташований на перетинанні Совєтського району м. Макіївки, смт. Пантелеймонівка м. Горлівки й Єнакіївського району Донецької області, де, реалізуючи свій злочинний намір, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_7, діставши з багажника автомобіля ніж, передав його ОСОБА_6, яким останній завдав ОСОБА_12 удари в область шиї. У цей час ОСОБА_10 своєю присутністю подавляв волю потерпілої до опору й у будь-який момент був готовий надати допомогу в здійсненні єдиних намірів, спрямованих на вбивство потерпілої.

У результаті злочинних дій ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 потерпілій спричинені чотири колото-різані поранення шиї з пошкодженням правої внутрішньої сонної артерії, наскрізним пошкодженням щитовидного хряща, ушкодженням глибоких м'язів і м'яких тканин шиї, від яких вона на місці події померла, а засуджені скинули тіло убитої у воду каналу та з місця події зникли.

Окрім того, 19 грудня 2008 року приблизно в 23 години 30 хвилин на зупинці громадського транспорту по вул. Виноградна смт. Пантелеймонівка в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області ОСОБА_6 безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок із мотивів явної неповаги до суспільства, виявляючи особливу зухвалість, здійснив постріл із наявної у нього зброї невстановленого зразка в ОСОБА_14, заподіявши йому проникаюче поранення лівого крила носа з переломом лівої носової кістки, викривленням носової перегородки, частковим порушенням носового подиху, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи, ставить питання про скасування вироку й направлення справи на новий судовий розгляд через істотне порушення вимог ст. 334 КПК України, оскільки суд у мотивувальній частині вироку, визнавши засуджених винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152 та ч. 2 ст. 153 КК України, не вказав в який момент між ними виникла попередня змова на скоєння цих діянь та дії кожного по виконанню об’єктивної сторони злочинів, у тому числі ОСОБА_7 у частині зґвалтування ОСОБА_12

За змістом касаційних скарг:

захисник ОСОБА_8 стверджує, що по справі допущено неповноту, необ’єктивність та однобічність дослідження доказів, внаслідок чого висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на недопустимих доказах, зокрема, суперечливих показаннях засуджених під час досудового слідства, здобутих внаслідок застосування незаконних методів, а також доказах, зміст ряду яких у вироку перекручений. Вважає, що вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню на нове розслідування;

захисник ОСОБА_5 також посилається на необґрунтованість засудження ОСОБА_6, який під час досудового слідства під фізичним та психологічним тиском працівників міліції змушений був обмовити себе та інших засуджених у вчиненні злочинів щодо ОСОБА_12 Окрім того, суд не звернув уваги на докази, якими спростовано пред’явлене ОСОБА_6 обвинувачення в цій частині, і не дав їм належної оцінки. Указує, що під час досудового слідства не перевірені всі версії причетності до вбивства ОСОБА_12 інших осіб. Одночасно зазначає, що суд, визнавши ОСОБА_6 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КПК України, істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону, оскільки відповідно до зміненого прокурором обвинувачення таке йому в суді не пред’являлось.

З наведених підстав вважає, що вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на нове розслідування;

засуджений ОСОБА_6 покликається на неповноту та однобічність дослідження доказів як під час досудового слідства, так і при судовому розгляді справи, внаслідок чого суд обґрунтував висновки про його винуватість недостовірними доказами, здобутими з порушенням вимог закону. Окрім того зазначає про порушення його права на ознайомлення з протоколом судового засідання. Просить скасувати вирок та направити справу на нове розслідування;

захисник ОСОБА_9 указує, що доведеність винуватості ОСОБА_10 суд обґрунтував неналежними доказами, зокрема, показаннями засуджених під час досудового слідства, які є недостовірними, непослідовними та не узгоджуються з іншими об’єктивними доказами, що, на думку захисника, підтверджує їх свідчення в судовому засіданні про обмову себе внаслідок застосування досудовим слідством незаконних методів. Також стверджує, що під час досудового слідства не перевірені наявні у справі дані про причетність до вбивства ОСОБА_12 інших осіб, допущено істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону як на стадії порушення справи, так і під час досудового слідства, з огляду на що вважає, що вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на нове розслідування;

засуджений ОСОБА_7 зазначає, що злочинів, у вчиненні яких його визнав винним суд, не скоював. Докази, якими б підтверджувалась його винуватість, в матеріалах справи відсутні, а наведені у вироку його свідчення на досудовому слідстві здобуті внаслідок застосування незаконних методів. У зв’язку з неналежним дослідженням доказів та фактичних обставин справи просить вирок скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який не підтримав касаційне подання та заперечував проти задоволення касаційних скарг, захисника, яка підтримала касаційні скарги в інтересах засудженого ОСОБА_6 та частково касаційне подання прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи подання та скарг, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора задоволенню не підлягає, а касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10 у зґвалтуванні ОСОБА_12, задоволенні з нею статевої пристрасті неприродним способом групою осіб, її умисному вбивстві за попередньою змовою з метою приховати ці злочини, а ОСОБА_6 ще й у втягуванні неповнолітніх у злочинну діяльність, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які судом усебічно й повно досліджені.

Так, в явках із повинною, показаннях під час досудового слідства неповнолітні ОСОБА_7 і ОСОБА_10 визнали винуватість і вказали, що за пропозицією ОСОБА_6, який увечері 11 травня 2009 року першим, застосовуючи погрози та насильство, вступив у статеві зносини з ОСОБА_12, ОСОБА_10 також зґвалтував її, а ОСОБА_7 вчинив дії, направлені на задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Далі ОСОБА_6, заявивши, що ОСОБА_12 може повідомити в органи міліції про скоєні щодо неї злочини, запропонував її убити й на мості каналу "Сіверський Донець – Донбас", витягши потерпілу із салону автомобіля, ножем, який, як стверджував ОСОБА_10, йому з багажника дав ОСОБА_7, завдав ОСОБА_12 кілька ударів у шию, а вони, побачивши пішоходів, які слідували в їх бік, допомогли йому скинути її у воду каналу.

ОСОБА_6 у явці з повинною, поясненні від 7 червня 2009 року, та під час допиту обвинуваченим 8 червня 2009 року також визнавав, що в присутності ОСОБА_10 і ОСОБА_7 за згодою ОСОБА_12 вступив із нею в інтимні стосунки, а коли вона відмовилась зробити це ж з іншими засудженими, він, ОСОБА_6, завдав їй кілька ударів по обличчю. Далі з потерпілою на задньому сидінні автомобіля знаходились по черзі ОСОБА_10 і ОСОБА_7 Заперечуючи свою ініціативу у вчиненні вбивства ОСОБА_12, ОСОБА_6 вказував, що допоміг іншим засудженим скинути труп ОСОБА_12 у воду каналу.

Судом ретельно перевірені твердження ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 про обмову себе та один одного щодо вчинення вказаних злочинів унаслідок застосування недозволених методів і вони обґрунтовано визнані неспроможними.

Зокрема, такі заяви засуджених перевірялись прокурором за дорученням суду і у порушенні кримінальної справи щодо оперативних співробітників Совєтского РВ Макіївського МУ ГУ МВС України в Донецькій області відмовлено за відсутністю події злочину.

З матеріалів справи вбачається, що органам досудового слідства до зізнань ОСОБА_7 4 червня та ОСОБА_10 5 червня 2009 року, які вони в подальшому підтверджували під час неодноразових допитів, не були відомі обставини вчинення злочинів щодо ОСОБА_12 та мотив її вбивства.

Усі слідчі дії, під час яких засуджені визнавали винуватість, проводились з участю захисників, у тому числі обраних ними, що виключало можливість застосування слідчим незаконних методів.

Окрім того, в очній ставці між ОСОБА_7 та ОСОБА_10, де вони пояснювали про свою та інших співучасників роль у вчиненні статевих злочинів щодо ОСОБА_12 та її вбивства, брали участь не тільки захисники, а й законні представники неповнолітніх обвинувачених, які власноручно підтвердили, що показання у протоколі слідчої дії викладені зі слів їх синів.

Аналогічні вищевикладеним пояснення щодо обставин учинення інкримінованих їм діянь ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 дали і при проведенні судово-психіатричних експертиз, ознайомившись із змістом яких, вони зауважень не висловили.

Під час неодноразових допитів ОСОБА_10 та ОСОБА_7 не посилались на застосування незаконних методів слідства, а ОСОБА_6 під час допиту обвинуваченим 8 червня 2009 року, хоч і заявив про те, що явку з повинною та пояснення писав вимушено під диктовку працівників міліції, які застосували побої, однак продовжував визнавати, що в присутності інших засуджених вступав у статеві зносини з потерпілою, а в подальшому допоміг їм скинути її тіло у воду.

При проведенні судово-медичної експертизи за результатами освідування 10 червня 2009 року у ОСОБА_6 не виявлено жодних тілесних ушкоджень, які б підтверджували його заяви про характер застосованих до нього при затриманні 7 червня 2009 року незаконних методів у виді фізичного насильства з боку співробітників міліції.

Зазначене вказує про недостовірність свідчень засуджених та тверджень у касаційних скаргах про застосування під час досудового слідства незаконних методів, внаслідок чого засуджені обмовили себе та один одного у вчиненні злочинів щодо ОСОБА_12

Про відсутність незаконного впливу на засуджених під час досудового слідства свідчить і аналіз їх показань, зі змісту яких убачається, що кожен із них давав пояснення в залежності від обраної ним позицію захисту.

Одночасно, заперечуючи факт знайомства з потерпілою та причетність до злочинів, засуджені в судовому засіданні жодних пояснень щодо місця свого перебування у визначений у вироку час не надали.

З урахуванням наведеного колегія суддів Верховного Суду України погоджується з оцінкою свідчень засуджених у судовому засіданні про непричетність до злочинних дій щодо ОСОБА_12, як неправдивих і вважає, що суд обґрунтовано в основу вироку поклав вищенаведені показання ОСОБА_7 та ОСОБА_10 та частково ОСОБА_6 під час досудового слідства.

Окрім того, показання засуджених про обставини знайомства з потерпілою, характер дій щодо неї, в тому числі, пов’язаних з убивством, підтверджуються іншими наявними у справі доказами.

Так, засуджені вказували, що ОСОБА_12 сіла в їх автомобіль ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6 біля кафе "Сальвінія" за власною ініціативою, далі вони поїхали до міні-маркету АЗС "Лукойл", у якому ОСОБА_12 придбала шампанське, кілька пляшок пива та слабоалкогольних напоїв. Усі разом поїхали до вогнетривкого заводу, де спільно їх вживали.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15, яка працювала в нічну зміну в магазині біля кафе "Сальвінія", підтвердила, що 11 травня 2009 року приблизно о 22 годині до віконця вказаного магазину підходила ОСОБА_12 Поряд стояв автомобіль, в якому, як вона зрозуміла з голосів, знаходились молоді чоловіки. ОСОБА_12 звернулась до компанії, яка сиділа в автомобілі приєднатись до них, придбала їм пиво й повернулась до автомобіля, після чого дверці автомобіля хлопнули.

З показань свідка ОСОБА_16 вбачається, що у цей же день приблизно о 22 год. 30 хв. ОСОБА_12 заходила в міні-маркет АЗС "Лукойл" та придбала у неї пляшку шампанського, інші слабоалкогольні напої.

Під час відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_7 докладно пояснив про обставини скоєння злочинів, роль та дії кожного у реалізації спільних намірів щодо ОСОБА_12 та показав місця, де вони познайомились з потерпілою, разом вживали придбані нею напої, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 зґвалтували її, він задовольняв статеву пристрасть неприродним способом, а далі ОСОБА_6 її вбив й вони всі разом скинули тіло потерпілої в канал.

При цьому ОСОБА_7 на місці події в районі вогнетривкого заводу вказав на пляшку з-під шейку та банку з-під напою "Берн" із загнутими всередину гострими краями, зазначивши, що саме він загнув краї банки для зручності вживання з неї шампанського.

Також ОСОБА_7 пояснив, що після вчинення статевих злочинів вони приїхали до нічного магазину по вул. Виноградній, 22, куди ОСОБА_10 пішов за пивом, а ОСОБА_12 спробувала втекти, однак її наздогнав ОСОБА_6 та знову посадив в автомобіль.

Аналогічні свідчення і ОСОБА_10 про характер спільних дій та місце вчинення злочинних діянь щодо ОСОБА_12

З показань свідка ОСОБА_17 вбачається, що в середині травня 2009 року вночі приблизно в 2 год. 30 хв. вона зі своєї квартири по вул. Виноградній, 22 у смт. Пантелеймонівка чула жіночий крик про допомогу й бачила з балкона на проїжджій частині вулиці автомобіль темного кольору зі спойлером, звідки роздавався переляканий голос жінки про те, що у неї є дворічний син, на що чоловік грубо наказав їй замовчати. Після цього з боку магазина вийшов хлопець із пивом, сів в автомобіль і той рушив.

Указані свідчення підтверджують вищенаведені показання ОСОБА_7 про те, що після зґвалтування ОСОБА_12 вони приїжджали в смт. Пантелеймонівка на вул. Виноградну, 22, де в магазині придбали пиво, а ОСОБА_12 спробувала втекти від них.

Окрім того, по справі встановлено, що ОСОБА_12 дійсно мала сина ІНФОРМАЦІЯ_9.

Пояснюючи про вбивство ОСОБА_12, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 вказували, що після того, як ОСОБА_6 завдав удари ножем у шию потерпілої й вона впала на землю, вони помітили, що в їх сторону на деякій відстані слідують чоловік та жінка. Утрьох вони підтягнули тіло ОСОБА_12 до краю мосту й скинули у воду. ОСОБА_7 також указував, що, коли пішоходи проходили повз них, ОСОБА_6, роблячи вигляд, що у каналі хтось купається, звернувся до нього, щоб той виходив із води.

Такі свідчення засуджених узгоджуються з показаннями у судовому засіданні свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 про те, що 12 травня 2009 року вночі вони повертались з роботи додому в сторону мосту на канальській трасі. Їх обігнав автомобіль ВАЗ-2106 темно-зеленого (темного) кольору. Продовжуючи йти, через деякий час вони знову побачили цей же автомобіль на мості. Біля нього знаходились молоді хлопці. Підійшовши ближче, почули як щось важке впало у воду, а коли вони проходили повз хлопців, один із них, звертаючись до когось вниз, запитав, чи не холодно йому, й запропонував виходити з води. Це їм видалось дивним, так як ніякого плескоту води вони не чули.

При проведенні відтворень обстановки і обставин події, як ОСОБА_7, так і зазначені свідки, вказали одне й те ж місце події – міст через канал "Сіверський Донець – Донбас", розташований на перетинанні Совєтського району м. Макіївки, смт. Пантелеймонівка м. Горлівки і Єнакіївського району Донецької області.

При огляді автомобіля ВАЗ-2106, державний номер НОМЕР_1 установлено, що він має чорно-зелений колір, на кришці багажника знаходиться спойлер.

Показання ОСОБА_7 та ОСОБА_10 про характер застосованого ОСОБА_6 насильства з метою подолання опору потерпілої та вчинення статевих злочинів, а також про знаряддя та механізм її вбивства, відповідають даним висновків судово-медичних експертиз, згідно з якими при дослідженні трупа ОСОБА_12 виявлені чотири колото-різані поранення шиї, у тому числі з пошкодженням сонної артерії, від яких, ймовірно, настала її смерть, а також крововиливи в області таза справа й на правому стегні, спричинені прижиттєво.

Доводи касаційних скарг про недопустимість ряду доказів з огляду на те, що вони зібрані з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, безпідставні.

Так, не ґрунтуються на вимогах закону твердження захисника про порушення права на захист неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у зв’язку з тим, що явки з повинною та первинні пояснення вони давали у відсутність захисників та законних представників. Законом не передбачена обов’язкова участь зазначених осіб під час дій, проведених до допиту неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого. Усіх ж слідчі дії з участю вказаних неповнолітніх по справі проведені в присутності захисників.

Неспроможним є твердження захисника ОСОБА_8 про недопустимість даних протоколу відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_7 через відсутність у ньому підписів одного з понятих та інших учасників слідчої дії, оскільки згідно з матеріалами справи протокол та фототаблиці до нього підписані усіма вказаними у скарзі особами.

Спростовуються матеріалами справи й посилання в касаційних скаргах про суперечливість та непослідовність показань ОСОБА_7 та ОСОБА_10 під час досудового слідства. Аналізуючи показання, суд обґрунтовано визнав, що вони в цілому співпадають щодо обставин, які передували вчиненню злочинів щодо ОСОБА_12, місця та часу скоєння насильницьких дій, пов’язаних із посяганням на статеву недоторканість потерпілої та позбавленням її життя. Окремі неузгодженості в їх показаннях щодо характеру особистих дій свідчать про бажання зменшити ступінь своєї участі у злочинах і не ставлять під сумнів спільну участь всіх засуджених у вчиненні інкримінованих дій при викладених у вироку обставинах.

Ретельно перевірялись досудовим слідством і інші версії вбивства ОСОБА_12, зокрема, особами, вказаними у касаційних скаргах, і вони підтвердження не знайшли, про що прийнято відповідне процесуальне рішення.

Та обставина, що свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 вказували, що бачили на мості чотири чоловіки, а не три, з урахуванням свідчень всіх засуджених, які стверджували, що з ОСОБА_12 інших осіб, окрім них, протягом вечора 11 травня та ночі 12 травня 2009 року до її вбивства не було, а також наведених у вироку доказів, не спростовує висновків суду про вчинення злочинів щодо ОСОБА_12 саме ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_6

Що ж стосується виявлення телефону потерпілої у ОСОБА_20, останній дав пояснення, що знайшов його 12 травня 2009 року у парку в м. Горловка. Невстановлення досудовим слідством обставин, за яких даний телефон виявився в указаному свідком місці, не ставить під сумнів доведеність винуватості засуджених, яким дії по заволодінню телефоном потерпілої не інкримінувались, а матеріали по цьому факту виділені з кримінальної справи для додаткової перевірки.

Досудовим слідством дотримані вимоги закону при порушенні кримінальної справи. Порушення 1 червня 2009 року кримінальної справи за фактом вбивства ОСОБА_12 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, в.о. слідчого не суперечить закону.

Окрім того, постановою старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Донецькій області від 5 червня 2009 року порушено кримінальну справу щодо кожного засудженого за ознаками, злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153, п. п. 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Не допущено і судом порушення права засудженого ОСОБА_6 на ознайомлення з протоколом судового засідання, оскільки в матеріалах справи міститься його розписка про ознайомлення з цим процесуальним документом у повному обсязі.

Таким чином, досудовим слідством та судом повно й всебічно досліджені обставини, пов’язані з обвинуваченням засуджених у зґвалтуванні ОСОБА_12, задоволенні з нею статевої пристрасті неприродним способом та її вбивством. Підстав для скасування вироку в цій частині та направлення справи на нове розслідування, як про це ставиться питання в касаційних скаргах, не вбачається.

Колегія суддів Верховного Суду України не може погодитись з доводами касаційного подання прокурора про невідповідність вироку вимогам ст. 334 КПК України, оскільки за змістом його мотивувальної частини у ньому викладено дії кожного засудженого у виконанні групою осіб об’єктивної сторони інкримінованих їм діянь щодо ОСОБА_12, у тому числі за попередньою змовою її вбивства.

Окрім того, законом не встановлено обов’язковість попередньої змови на вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 152, 153 КК України.

Обґрунтовано засуджено ОСОБА_6 і за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність. Окрім показань ОСОБА_10 і ОСОБА_7 про те, що саме ОСОБА_6 запропонував їм учинити злочини, своїми вмовляннями та переконаннями у безкарності спонукав їх до участі у насильницьких діях щодо ОСОБА_12, винуватість ОСОБА_6 також підтверджується показаннями законного представника ОСОБА_10 – ОСОБА_21, з яких убачається, що ОСОБА_6 мав певний вплив на сина, та висновком судово-психологічної експертизи, яким встановлено, що в стосунках між засудженими ОСОБА_6 з урахуванням його психологічних особливостей займає лідируюче положення. Сам ОСОБА_6 не заперечував, що знав про неповнолітній вік ОСОБА_10 та ОСОБА_7, з якими спілкувався тривалий час.

Злочинні дії засуджених за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153, п. п. 9, 12 ч. 2 ст. 115, а ОСОБА_6 ще й за ч. 1 ст. 304 КК України за вказаними у вироку ознаками кваліфіковано правильно.

Як убачається з вироку, суд, призначивши ОСОБА_6 за п. п. 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України найсуворіше покарання – довічне позбавлення волі, обґрунтовано виходив із тяжкості вчиненого ним у групі з неповнолітніми цього злочину та його активної ролі у реалізації спільних намірів, даних про його особу, які свідчать про виключну небезпечність ОСОБА_6 для суспільства. Враховані судом і обставини, що обтяжують покарання: рецидив злочинів та вчинення їх у стані алкогольного сп’яніння. Підстави для пом’якшення призначеного ОСОБА_6 покарання відсутні.

Що ж стосується покарання, призначеного ОСОБА_7 та ОСОБА_10 за п. п. 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та сукупністю злочинів, колегія суддів вважає, що воно є надто суворим. Зокрема, суд установив, що як цей, так і інші злочини, вони вчинили у неповнолітньому віці, будучи втягнутими у злочинну діяльність ОСОБА_6, що знижує ступінь суспільної небезпечності злочинів та їх осіб. Саме ОСОБА_7 та ОСОБА_10 під час досудового слідства у своїх показаннях викривали як себе, так і ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, чим сприяли їх розкриттю. Зазначене дає підстави визнати ці обставини пом’якшуючими покарання. Проте, суд такою визнав лише їх неповнолітній вік.

Окрім того, призначивши їм за п. п. 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та за сукупністю злочинів однакове покарання, суд порушив принцип його індивідуалізації, не оцінивши роль кожного у виконанні злочинів. Також суд недостатньо врахував дані про їх особи, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, до скоєного характеризувались позитивно.

Наведене дає підстави вважати, що їх виправлення можливе за менш тривалий строк позбавлення волі, ніж визначено судом, у зв’язку з чим покарання підлягає пом’якшенню.

З цих же підстав колегія суддів вважає можливим при призначенні ОСОБА_7 та ОСОБА_10 покарання за сукупністю злочинів замість принципу часткового складання покарань застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Одночасно колегія суддів вважає, що вирок суду в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 296 КК України не ґрунтується на доказах, досліджених як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні.

Сам ОСОБА_6 категорично заперечував свою присутність під час конфлікту 19 грудня 2008 року та причетність до заподіяння ОСОБА_14 виявленого у нього поранення і наполягав, що у визначений у вироку час перебував удома. Такі його свідчення підтвердила під час досудового слідства співмешканка ОСОБА_22

Органи досудового слідства встановили, що очевидцями конфлікту між ОСОБА_14 та ОСОБА_23 були ОСОБА_24, ОСОБА_25 та ОСОБА_26 Однак, ОСОБА_23 вказував, що ОСОБА_6 з ним не було, а інші особи не пояснювали з впевненістю про присутність ОСОБА_6, якого вони всі знали, на місці сварки та про те, що саме він зробив постріл в ОСОБА_14

Разом із тим, суд у вироку не зовсім точно відобразив показання потерпілого, як їх викладено в протоколі судового засідання.

Так, ОСОБА_14 не стверджував, що особисто бачив ОСОБА_6 на місці події, а пояснив, що про те, що той був присутнім та стріляв у нього, йому повідомив ОСОБА_24, який про це знав із розмов у селищі.

ОСОБА_24 заявляв, що самого ОСОБА_6 на місці події не бачив, а про те, що ОСОБА_14 поранив ОСОБА_6, йому сказав ОСОБА_27 Останній також не вказував, що був очевидцем хуліганських дій ОСОБА_6, й пояснив, що про його причетність дізнався від мешканців селища, не вказавши від кого конкретно.

Показання ОСОБА_26, які суд оцінив як достовірні, вкрай суперечливі, а тому обґрунтування ними доведеності винуватості засудженого при відсутності інших прямих доказів не може бути достатнім.

За таких обставин слід визнати, що по справі не зібрано доказів, якими б безпосередньо підтверджувалось пред’явлене ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні хуліганських дій, що свідчить про порушення досудовим слідством вимог ст. 22 КПК України про повноту, всебічність та об’єктивність дослідження обставин справи. На це не звернув увагу суд першої інстанції, постановивши обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 в частині обвинувачення його за ч. 4 ст. 296 КК України не на достовірних доказах, а на припущеннях, що є порушенням вимог ст. 323 КПК України.

У зв’язку з викладеним вирок у цій частині відповідно до вимог ч. 2 ст. 398, ст. 368 КПК України підлягає скасуванню, а справа направленню на нове розслідування для усунення неповноти й однобічності дослідження обставин справи.

Разом з тим, при перевірці справи не встановлено порушення судом вимог ст. 275 КПК України, оскільки пред’явлене ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 4 ст. 296 КК України прокурором у судовому засідання не змінювалось.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 395, 396 КПК України, ч. 1 ст. 2 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання прокурора залишити без задоволення, касаційні скарги засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, захисників ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Донецької області від 24 червня 2010 року щодо ОСОБА_6 в частині його засудження за ч. 4 ст. 296 КК України скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Цей же вирок щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_10 змінити. Пом’якшити призначене за п. п. 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України покарання ОСОБА_7 до дванадцяти років позбавлення волі, ОСОБА_10 до десяти років позбавлення волі.

Замість принципу часткового складання покарань застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим і на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених п. п. 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 152 КК України, остаточно призначити покарання ОСОБА_7 дванадцять років позбавлення волі, ОСОБА_10 десять років позбавлення волі.

В решті цей вирок щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 залишити без змін.