Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 та касаційним поданням прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення.

Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 9 грудня 2009 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого, -

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього обов’язків, передбачених ч. 1 ст. 76 п. п. 3, 4 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь: ОСОБА_3 20000 грн. моральної шкоди; Броварської ЦРКЛ 2626 грн. 40 коп. витрачених на лікування ОСОБА_3

Вирішено питання про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат за проведення судових експертиз.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 лютого 2010 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 27 березня 2009 року, приблизно о 9 годині, керуючи автомобілем "УАЗ 452 Д", державний номер НОМЕР_1, що належав йому на праві власності, на під’їздній дорозі з автодороги Київ – Чернігів – Н. Яриловичи в напрямку смт. В. Димерка Київської області та під’їжджаючи до населеного пункту на відстань 135м, в порушення п.п. 2.3-б, 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , проявив неуважність та безпечність, невірно визначився з дорожньою обстановкою те невірно реагував на її зміни, при намірі здійснення розвороту проявив неуважність, не переконався в безпечності свого маневру, що це не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, при виконанні маневру розвороту ліворуч поза перехрестям, не вказав це ліхтарем повороту, не зайняв відповідне крайнє ліве положення та не надав дорогу транспортному засобу, який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого не впорався з керуванням та допустив зіткнення автомобіля під його керуванням з автомобілем "ЗАЗ – DAEWOO", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, що здійснював обгін та рухався в попутному напрямку по зустрічній полосі та не був перешкодою для руху. Внаслідок ДТП пасажиру автомобіля "ЗАЗ – DAEWOO" ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує, що перед здійсненням повороту він увімкнув ліхтар лівого повороту, зазначає, що винуватим у ДТП є водій ОСОБА_2 Зазначає, що протоколу огляду місця події складено не було, а схема ДТП складена невірно. Вважає висновок судово-медичної експертизи не об’єктивним, оскільки, на його думку потерпіла не могла отримати тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, у тому числі безпідставність відмови в призначенні додаткових судових експертиз. Просить вирок та ухвалу скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

У касаційному поданні прокурор зазначає, що обране ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає степеню тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки в ній не наведено обґрунтування щодо обраного місцевим судом виду та розміру покарання. Просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, а в задоволенні касаційної скарги просив відмовити, засудженого, який підтримав свою касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання та касаційна скарга підлягають частковому задоволенню.

Згідно вироку, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, суд зробив на підставі показань потерпілої, свідків, даних протоколів слідчих дій та висновків судових експертиз.

У своїх показаннях у судовому засіданні ОСОБА_1 стверджував, що перед поворотом автомобіля ліворуч він увімкнув лівий поворот, під’їхав ближче до дорожньої розмітки середини дороги, пропустив два автомобілі, які рухалися в зустрічному напрямку, й почав здійснювати лівий розворот. Коли передньою частиною автомобіля заїхав на узбіччя лівої частини автодороги, відчув удар у задню частину свого автомобіля.

Проте потерпілий ОСОБА_2 суду показав, що коли він побачив автомобіль УАЗ (під керуванням ОСОБА_1) за 20-30 метрів, той брав правіше до узбіччя. При цьому він (ОСОБА_2) рухався по правій смузі руху, а після того, як він обігнав "Газель", побачив, що автомобіль УАЗ почав розвертатися перед ним вліво.

Зазначені показання містять суттєві суперечності щодо розташування автомобіля УАЗ на час здійснення маневру повороту вліво, які судом не усунуті.

В постанові про призначення автотехнічної експертизи, слідчим, при наведенні вихідних даних, не було зазначено місце, з якого автомобіль УАЗ починав здійснювати маневр розвороту (а.с. 72).

А експерт у висновку автотехнічної експертизи № 606 А від 25.06.2009р., відповідаючи на поставлені слідчим запитання про те, як повинен був діяти водій автомобіля "ЗАЗ – DAEWOO" за викладених дорожніх обставин (№3), зазначив, що автомобіль УАЗ повинен був діяти відповідно до п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , тобто перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху – переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п. 10.1) та виконуючи розворот поза перехрестям не з крайнього положення на проїзній частині повинен дати дорогу попутним транспортним засобам (п. 10.4) (а.с. 76, 77).

При цьому орган досудового слідства в обвинувальному висновку та суд у вироку прийшли до висновку про порушення ОСОБА_1 п. 10.4 зазначених правил, фактично не встановивши місце розташування автомобіля УАЗ на момент початку розвороту, що свідчить про неповноту, яка вплинула на обґрунтованість судового рішення.

Крім того, з показань свідка ОСОБА_2 убачається, що перед зіткненням транспортних засобів, рухаючись 60-70км/год, він гальмував, проте, як з його показань (а.с. 296), так і з протоколу огляду місця події зі схемою до нього (а.с. 12-16) та вищезазначеного висновку експертизи вбачається, що на місці події слідів гальмування не виявлено. При цьому у висновку автотехнічної експертизи зазначено, що водій автомобіля "ЗАЗ – DAEWOO" повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , тобто у разі виникнення небезпеки негайно вжити заходів до зниження швидкості аж до зупинки.

Ця обставина також залишилася поза увагою суду.

Також слід зауважити, що вищезазначений висновок автотехнічної експертизи, не можна вважати повним, оскільки на вирішення експерту не було поставлено запитання, на яке він міг би дати відповідь про те, хто саме з водіїв допустив ті порушення Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , внаслідок яких сталася ДТП (причинно-наслідковий зв’язок).

Що стосується висновку автотехнічної експертизи № 828 А від 19.08.2009р. (а.с. 119-120), то в його дослідницькій частині зазначено: стосовно електролампи покажчика повороту лівого бокового ліхтаря, - що наявність незначної деформації нитки накалу не дозволяє експерту зробити однозначний висновок, в якому стані (під напругою чи ні) в момент удару по автомобілю знаходилась дана електролампа (горіла чи ні); стосовно електролампи покажчика повороту заднього лівого ліхтаря, - що нитка накалу зруйнована і відокремлена від нитко-утримувача, а далі зазначено, що деформація нитки накалу відсутня, що свідчить про те, що в момент удару по автомобілю вона під напругою не знаходилась (не горіла).

З огляду на це та показання свідка ОСОБА_4 про те, що вгорі (на автомобілі УАЗ) горіли ліхтарі (а.с. 299), задніх сигналів він не бачив, а на кабіні горіли (а.с. 300), суд безпідставно не поставив під сумнів викладений експертом у даному дослідженні висновок про те, що в момент удару по автомобілю УАЗ електролампи покажчика лівого повороту переднього і заднього лівих ліхтарів даного автомобіля під напругою не знаходились (не горіли).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вищенаведеним обставинам суд першої інстанції не дав належної оцінки, не усунув наявних суперечностей і прийшов до передчасного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Не звернув уваги на викладені порушення й суд апеляційної інстанції.

Тому вирок та ухвала не можуть бути чинними і підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно призначити повторну судово-автотехнічну експертизу, на розв’язання якої поставити питання, відповіді на які виключали б сумніви стосовно винуватості тієї чи іншої особи в порушенні Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , внаслідок яких сталася ДТП, за необхідності, допитати експертів, крім того більш ретельно допитати ОСОБА_4 (єдиного незацікавленого, з установлених слідством, свідка) та на підставі сукупності здобутих доказів постановити законне та обґрунтоване рішення.

Що стосується викладених у касаційному поданні доводів стосовно м’якості призначеного ОСОБА_1 покарання, то, за умови визнання судом його винним у вчинені інкримінованого злочину, колегія суддів вважає їх слушними лише в частині призначеного строку додаткового покарання.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України і ч. 1 п. 2 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 9 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17 лютого 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.