Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2010 року,

Цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, неодноразово судимого, останній раз 12 березня 2010 року Совєтським районним судом АР Крим за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі,

засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначено за вироком Совєтського районного суду АР Крим від 12 березня 2010 року, більш суворим, що призначено за даним вироком, визначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь:

? ОСОБА_6 – 31 329 грн.;

? ОСОБА_7 – 2 150 грн.;

? ОСОБА_8 – 160 грн.;

? ОСОБА_9 – 21 190 грн.;

? ОСОБА_10 – 890 грн.;

? ОСОБА_11 – 500 грн.;

? ОСОБА_12 – 1 900 грн.;

? ОСОБА_13 – 370 грн.;

? ОСОБА_14 – 1 000 грн.;

? ОСОБА_15 – 25 012 грн.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що він у листопаді 2008 року придбав (знайшов) у м. Феодосії АР Крим гладкоствольну вогнепальну зброю, виготовлену саморобним способом, по типу "обріз" та став зберігати її за місцем свого проживання без передбаченого законом дозволу до 20 січня 2010 року.

Крім того, ОСОБА_5 вчинив в м. Феодосія АР Крим ряд крадіжок, поєднаних з проникненням у житло, зокрема, за викладених у вироку обставин:

- у період з 24 по 31серпня 2009 року – з домоволодіння по АДРЕСА_9 проїзду майна ОСОБА_13 на загальну суму

1 020 грн.;

- 19 вересня 2009 року – з квартири АДРЕСА_1 золотого браслета ОСОБА_14 вартістю 1 000 грн. та з домоволодіння за цією ж адресою майно ОСОБА_16 на загальну суму 6 405 грн. 20 коп.;

- 23 вересня 2009 року – з домоволодіння АДРЕСА_10 золотих та срібних виробів ОСОБА_17;

- 20 листопада 2009 року – з квартири АДРЕСА_2 майна ОСОБА_7 на загальну суму 2 150 грн., з домоволодіння по

АДРЕСА_3 грошові кошти ОСОБА_12 в сумі 19 000 грн. та з квартири АДРЕСА_4 майна ОСОБА_6 на загальну суму 31 879 грн.;

- 3 грудня 2009 року – з домоволодіння по АДРЕСА_5 майна ОСОБА_15 на загальну суму 21 512 грн.;

- 7 грудня 2009 року – з домоволодіння по АДРЕСА_6 майна ОСОБА_9 на загальну суму 28 850 грн.;

- 10 грудня 2009 року – з домоволодіння по АДРЕСА_7 майна ОСОБА_8 на загальну суму 560 грн.;

- у період з 15 по 29 грудня 2009 року – з домоволодіння по

АДРЕСА_8 майна ОСОБА_18 на загальну суму 7 000 грн.

Також ОСОБА_5 в грудні 2009 року, шляхом зламу замків в автомобілях вчинив крадіжки майна ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на 940 грн. та 500 грн., відповідно.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, порушує питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд. При цьому, ішення суду про призначення ОСОБА_5 покарання в мінімальних межах санкцій статей КК України (2341-14) , за які його засуджено, та остаточне його визначення за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого більш суворим, вважає необґрунтованим. Указує на те, що суд, приймаючи таке рішення не врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, кількість злочинних епізодів, сукупний розмір завданої шкоди, більша частина якої не відшкодована. Також звертає увагу на особу ОСОБА_5, який неодноразово засуджувався за вчинення корисливих злочинів, в тому числі особливо тяжких, та менш ніж через рік після відбуття значного строку покарання знову вчинив ряд злочинів, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Цих вимог закону суд при призначенні покарання ОСОБА_5 не дотримався. Зокрема, суд не зважив на ступінь тяжкості вчинених злочинів, кількість посягань, обставин їх скоєння, наслідки, що настали. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 вчинив 11 епізодів крадіжок чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, та 2 епізоди крадіжок з автомобілів, загальна вартість викраденого майна перевищує 100 000 грн., більша частина якого не відшкодована.

Поза увагою, по суті, залишилися й дані про особу винного – його попередні неодноразові судимості за вчинення умисних злочинів проти чужої власності, у тому числі особливо тяжких, невдовзі після повного відбуття тривалого строку покарання (7 років) знову скоїв низку крадіжок. За місцем проживання ОСОБА_5 характеризується негативно, як особа, схильна до вчинення правопорушень.

За таких обставин, покарання, наближене до мінімальної межі санкції статті Особливої частини КК України (2341-14) , призначено ОСОБА_5 усупереч вимогам ст. 65 КК України, без урахування ступеня тяжкості вчинених ним злочинів та даних про особу останнього.

Крім того, обираючи найбільш м'який з передбачених ч. 1 ст. 70 КК України принципів призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів, суд не зважив на кількість злочинів, що входять у сукупність, їх умисний характер, а також те, що вони становлять реальну сукупність.

Ураховуючи викладене, вирок щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно всебічно, повно та об’єктивно дослідити всі докази, дати їм належну оцінку та, за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, призначити ОСОБА_5 покарання, яке відповідало б вимогам ст. 65 КК України, оскільки призначене покарання за даним вироком слід вважати явно несправедливим внаслідок м'якості.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України та абз. 1 п. 2 розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України № 2453 від 7 липня 2010 року "Про судоустрій та статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.

Вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2010 року щодо ОСОБА_5 с к а с у в а т и, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.