Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора

Автономної Республіки Крим на вирок Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 24 березня 2010 року,

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Залісся Хмельницької області,

жителя АДРЕСА_1,

громадянина України, судимого 25 серпня 2009 року за ст. 128 КК України на 1 рік обмеження волі,

на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим

строком 1 рік,

засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі

1 700 гривень.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 18 листопада 2009 року близько 1 години 30 хвилин за місцем свого проживання в

АДРЕСА_1, будучи в стані алкогольного сп’яніння, під час сварки на ґрунті неприязних відносин спричинив своєму неповнолітньому сину ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні, з урахуванням внесених до нього змін прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону ставить питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд. Вказує на те, що суд призначив ОСОБА_1 штраф у розмірі, що перевищує максимальну межу санкції ч. 1 ст. 125 КК України. Крім того зазначає, що оскільки засуджений вчинив злочин у період іспитового строку, суд мав призначити йому остаточне покарання із застосуванням ст. 71 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КК України підставою для скасування вироку є неправильне застосування кримінального закону.

Як убачається з матеріалів справи, призначаючи покарання ОСОБА_1 суд не врахував ряд положень кримінального закону, які мають значення для прийняття правильного та обґрунтованого рішення.

Так, вироком Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2009 року ОСОБА_1 було засуджено за ст. 128 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, від відбування якого звільнено на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. При постановлені вироку судом не ураховано, що інкримінований злочин ОСОБА_1 вчинив у період іспитового строку. Отже, остаточне покарання засудженому слід було призначити за правилами, передбаченими ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, що не було зроблено судом.

Крім того, санкцією ч. 1 ст. 125 КК України серед інших передбачено покарання у виді штрафу в розмірі до п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 22 Закону України № 889-IV від 22 травня 2003 року "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень.

Тобто розмір штрафу за ч. 1 ст. 125 КК України не може перевищувати 850 гривень. Призначивши ОСОБА_1 штраф в розмірі 1 700 гривень, суд також неправильно застосував кримінальний закон.

Враховуючи викладене та погоджуючись з доводами касаційного подання, колегія суддів вважає, що вирок суду через неправильне застосування кримінального закону підлягає скасуванню, а кримінальна справа – направленню на новий судовий розгляд.

Якщо за наслідками нового судового розгляду справи суд дійде висновку про винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, то при визначенні нового покарання суду слід враховувати положення статей 65, 71 КК України

Керуючись статтями 395- 396 КПК України та абз. 1 п. 2 розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України № 2453 від 7 липня 2010 року "Про судоустрій та статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 24 березня 2010 року щодо ОСОБА_1 с к а с у в а т и, а справу направити на новий судовий розгляд.