Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 23 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_1 на вирок Тетіївського районного суду Київської області від 5 лютого 2009 року, яким засуджено до позбавлення волі

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

судимого 21.02.2006 р. за ч.3 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі, а з урахуванням змін внесених апеляційним судом Житомирської області на 3 роки позбавлення волі та скороченням цього строку Указом президента України від 21.06.2007 р. до 2 років позбавлення волі та звільненим умовно-достроково 23.07.2007 р. на 3 місяці 21 день;

- за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

не судимого;

- за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

судимого 20.02.2008 року за ч.1 ст. 191 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з матеріальною відповідальністю строком на 1 рік, а на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік;

- за ч.1 ст. 396 КК України на 1 рік обмеження волі, а на підставі ст. 71 КК України частково приєднано 6 місяців невідбутого покарання за попереднім вироком і остаточно на 1 рік 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з матеріальною відповідальністю строком на 1 рік.

Постановлено в солідарному порядку стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1275 грн. матеріальних збитків та 10 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 15 квітня 2009 року вирок залишено без зміни.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_5 та ОСОБА_2 засуджено за те, що вони 14 листопада 2008 року близько 23 год. в с. Кашперівка Тетіївського району Київської області, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, рухаючись на автомобілі ВАЗ-2106 д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, за попередньою змовою, під’їхали до потерпілого, неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, де із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, відкрито заволоділи мобільним телефоном останнього, загальною вартістю 548 грн. Після чого зникнули з місця пригоди на зазначеному автомобілі під керуванням ОСОБА_3

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_1 вказують на однобічність і неповноту досудового і судового слідства, стверджують, що засуджені не перебували у стані алкогольного сп’яніння і у них не було умислу та попередньої домовленості на заволодіння майном потерпілого. Просять судові рішення скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.

Засудженими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вирок у касаційному порядку не оскаржено та на нього не принесено касаційне подання прокурором.

Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечив проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення за таких підстав.

Висновок суду щодо винності ОСОБА_5 у вчиненні злочинних дій, вчинених ним за обставин викладених у вироку, доведений зібраними по справі доказами і такими доказами є показання самого засудженого, який, як під час досудового слідства так і в судовому засіданні не заперечував того факту, що він та ОСОБА_2 на автомобілі під керуванням ОСОБА_3 під’їхали до ОСОБА_4, після чого разом з ОСОБА_2 вийшли з автомобіля, підійшли до потерпілого ОСОБА_4, завдали йому декілька ударів руками й ногами в голову, після чого він забрав мобільний телефон потерпілого і на автомобілі під керуванням ОСОБА_3 вони зникли з місця вчинення злочину (а.с. 32, 99).

Вказані показання з уточненням обставин скоєння злочинних дій ОСОБА_5 підтвердив в ході очної ставки з ОСОБА_4 (а.с. 84-85).

Засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_4 дали аналогічні показання (а.с. 39, 46, 50-51, 107, 121).

Із висновку судово-медичної експертизи вбачається, що у потерпілого ОСОБА_4 виявлено тілесне ушкодження у вигляді садна з епітелізованою поверхнею в лівій вісково-тім’яній області голови, яке виникло від дії тупих предметів і відноситься до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості (т.1, а.с. 67-68).

Вказані висновки судово-медичної експертизи підтверджують показання засудженого ОСОБА_5 про завдання потерпілому ударів в голову.

Аналізуючи в сукупності показання засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_2 і встановлюючи роль кожного засудженого у спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень, суд виходив з їх показань, в яких вони викривали як себе, так і один одного, щодо застосованого кожним насильства, в результаті якого вони заволоділи мобільним телефоном потерпілого. Оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_2 діяли спільно та узгоджено, суд обгрунтовано визнав, що між ними мала місце попередня змова на вчинення відкритого викрадення майна потерпілого.

Про наявність у засуджених умислу на вчинення грабежу, свідчить те, що вони на автомобілі під’їхали до незнайомого їм хлопця, почали завдавати йому удари в голову, від яких він впав на землю, а заволодівши мобільним телефоном потерпілого вони припинили побиття і зникли з місця вчинення злочину.

Таким чином, по справі з достатньою повнотою зібрані та досліджені обставини злочину та докази, сукупністю яких підтверджується винуватість ОСОБА_5 в грабежі, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а тому доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_1 про те, що у них не було умислу та попередньої домовленості на заволодіння майном потерпілого, є необгрунтованими.

Крім того, під час судового розгляду, засуджений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, а тому суд, з’ясувавши думку учасників судового розгляду і роз’яснивши положення ст. 299 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.

Що стосується покарання, то воно ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

В судовому засіданні були допитані всі особи по справі, свідчення яких мали істотне значення для правильного вирішення справи, повно досліджено всі зібрані під час досудового та судового слідства докази, всім їм дана оцінка, а тому доводи, викладені у скарзі засудженого та захисника про однобічність та неповноту досудового і судового слідства безпідставні.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Тетіївського районного суду Київської області від 5 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 квітня 2009 року щодо ОСОБА_5 без зміни.