Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора

м. Києва на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 21 серпня 2009 року,

Цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Назарове Красноярського краю

Російської Федерації, жителя м. Києва,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності строком на 2 роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_5 визнано винним та засуджений за те, що він, обіймаючи посаду директора ТОВ "ТРАВТРЕВЕЛСОТ", вчинив пособництво невстановленим особам в умисному ухиленні від сплати податку на додану вартість в особливо великих розмірах за наступних обставин.

У червні 2008 року в м. Києві ОСОБА_5 вступив у злочинну змову з невстановленою слідством особою щодо реєстрації на його ім’я в органах державної влади суб’єкта підприємницької діяльності з метою пособництва невстановленим особам в скоєнні ними в подальшому умисного ухилення від сплати податків в особливо великому розмірі. ОСОБА_5 передав невстановленій слідством особі паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, підписав установчі та реєстраційні документи ТОВ "ТРАВТРЕВЕЛСОТ", на підставі яких здійснена державна реєстрація підприємства, згідно з якими він являвся директором цього товариства. Також він передав банківські документи, після чого самоусунувся від виконання повноважень директора та передав управління підприємством невстановленим особам. Діючи від імені ОСОБА_5, невстановлені особи склали неправдиві податкові декларації з податку на додану вартість за період з 1 грудня 2008 року по 29 грудня 2009 року, неправомірно занизили податкові зобов’язання з податку на додану вартість, що призвело до фактичної несплати підприємством за вказаний звітний період податку на додану вартість на загальну суму 1 439 694 грн.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, ставить питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд. При цьому посилається на те, що суд безпідставно розглянув справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, оскільки ОСОБА_5 фактично визнав себе винним у вчиненні іншого злочину, ніж той, що йому інкримінувався. Вважає, що в діях засудженого вбачаються ознаки фіктивного підприємництва, яке передбачено ч. 1 ст. 205 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтями 398, 370 КПК України підставою для скасування судових рішень, зокрема, може бути істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, тобто таке порушення вимог цього Кодексу, яке перешкодило чи могло перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне й обґрунтоване рішення.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, визначаючи обсяг доказів, що підлягають дослідженню, обговоривши це питання з учасниками судового розгляду, погодився з пропозицією прокурора про недоцільність дослідження доказів, зокрема, щодо тих обставин, які стосувалися пред’явленого ОСОБА_5 обвинувачення за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України спрощений порядок судового слідства може мати місце тільки у випадку, коли фактичні обставини справи ніким не оспорюються.

Проте, як убачається зі змісту показань засудженого у судовому засіданні, він фактично не визнав своєї вини у пособництві в ухиленні від сплати податків.

За таких обставин, після допиту підсудного, суду належало ще раз обговорити питання щодо обсягу доказів, що підлягають дослідженню і, з урахуванням позиції підсудного, прийняти рішення у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону, чого зроблено не було.

Отже, вирок суду як постановлений з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд.

Що стосується доводів прокурора про наявність в діях засудженого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, то, оскільки суд не досліджував доказів стосовно фактичних обставин справи, то касаційна інстанція позбавлена можливості перевірити правильність застосування судом кримінального закону, але ці доводи прокурора мають бути ретельно перевірені судом під час нового розгляду справи.

Керуючись статтями 395, 396, КПК України (1001-05) та абз. 1 п. 2 розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України № 2453 від 7 липня 2010 року "Про судоустрій та статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 21 серпня 2010 року щодо ОСОБА_5 с к а с у в а т и, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.