Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 21 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Вінницької області на вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 22 березня 2010 року щодо ОСОБА_5,

цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця АДРЕСА_1 того ж району, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за: ч. 1 ст. 162 КК України (за епізодом проникнення до житла ОСОБА_6) до обмеження волі на строк 1 рік; ч. 1 ст. 162 КК України (за епізодом проникнення до житла ОСОБА_7) до обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць і на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання – обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він уніч з 23 на 24 листопада 2008 року зламав замок на вхідних дверях і незаконно проник у будинок ОСОБА_6, розташованої на АДРЕСА_2 Ямпільського району Вінницької області, й таким чином порушив недоторканість її володіння. Тоді ж на АДРЕСА_3 у тому ж селі незаконно проник у будинок ОСОБА_7, чим порушив недоторканність її житла.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про зміну вироку суду у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, яке полягає у тому, що два злочини, які не утворюють сукупності злочинів, суд двічі окремо кваліфікував за однією й тією ж частиною статті кримінального закону.

Заслухавши доповідача, прокурора Тилика Т.М. про задоволення касаційного подання, з наведених у ньому підстав, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні незаконного проникнення до житла ОСОБА_6, а потім ОСОБА_7 Однак, неправильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 162 КК України двічі – за кожен із епізодів проникнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 КК сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден із яких її не було засуджено.

У даному випадку суд, дійшовши висновку про вчинення

ОСОБА_5 двох тотожних злочинів, мав би кваліфікувати його дії за ч. 1 ст. 162 КК України за обома фактами проникнення до житла, а не за кожен з них окремо, оскільки такі дії підпадають під дію одного й того самого кримінального закону і подвійної кваліфікації не потребують.

З урахуванням наведеного скоєні ОСОБА_5 злочини, які суд кожен з них кваліфікував окремо за ч. 1 ст. 162 КК України, належить кваліфікувати за однією нормою кримінального закону – ч. 1 ст. 162 КК України, з виключенням з вироку рішення про застосування до ОСОБА_5 ч. 1 ст. 70 КК України.

Підстав для виключення однієї з кваліфікацій за ч. 1 ст. 162 КК України як зайвої, про що порушується у касаційному поданні прокурора, немає, оскільки зазначена кваліфікація стосується фактичних обставин одного із злочинів, поставлених у провину засудженому.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , абзацом 1 пунктом 2 розділу XIII Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Вінницької області задовольнити частково.

Вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 22 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Кваліфікувати дії ОСОБА_5 за епізодами проникнення до житла ОСОБА_6 та житла ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 162 КК України і вважати його засудженим за цією частиною статті закону до покарання, визначеного судом першої інстанції – обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць.

Виключити з вироку рішення про застосування до ОСОБА_5 ч. 1 ст. 70 КК України.

У решті вирок залишити без зміни.