Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 21 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 7 квітня 2010 року щодо ОСОБА_6,

вироком Оболонського районного суду м. Києва від 25 січня 2010 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до обмеження волі на строк два роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком один рік.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік з покладенням обов’язків повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 7 квітня 2010 року вирок щодо ОСОБА_6 змінено й за ч. 1 ст. 286 КК України визначено покарання штраф у розмірі 8 500 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами. У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 20 жовтня 2009 року приблизно о 20 год. 30 хв., керуючи автомобілем "Тойота Ленд Крузер" пр. Героїв Сталінграду зі сторони вул. Героїв Дніпра в напрямку вул. Північна в м. Києві, навпроти будинку № 54 порушив п. 18.4 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) – не зменшив швидкість, не переконався у відсутності пішоходів на регульованому пішохідному переході під час зупинки іншого автомобіля на сусідній лівій смузі, внаслідок чого наїхав на пішохода ОСОБА_7, який знаходився на нерегульованому пішохідному переході, і заподіяв йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий апеляційний розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. На думку прокурора, апеляційний суд безпідставно призначив засудженому покарання у виді штрафу, чим фактично погіршив його становище.

Заслухавши доповідача, прокурора Саленка І.В. та потерпілого ОСОБА_7 про скасування ухвали апеляційного суду із наведених у касаційному поданні підстав, засудженого ОСОБА_6, який просив залишити подання прокурора без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 373 КПК України апеляційний суд змінює вирок у випадках: пом’якшення призначеного покарання, коли визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого; зміни кваліфікації злочину і застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин; зменшення сум, які підлягають стягненню або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і кваліфікацію злочину; та в інших випадках, коли зміна вироку не погіршує становища засудженого.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу й полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Згідно із ст.ст. 51, 53 КК України штраф є одним із видів покарання і зводиться до накладення на засудженого грошового стягнення у випадках і межах, встановлених в Особливій частині КК України (2341-14) .

Відповідно до ст. 74 КК України засуджений може бути звільнений від відбування призначеного йому покарання у випадках, передбачених КК України (2341-14) . Таке звільнення є однією з форм реалізації кримінальної відповідальності, завдяки якій виправлення і попередження нових злочинів досягається без реального застосування до засудженого обмежень його прав і свобод, але в умовах контролю за його поведінкою.

Виходячи із положень ст. 75 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням можливе лише від покарань, передбачених даною нормою закону. Штраф до переліку покарань, зазначених у цій нормі, не входить і, у разі його призначення, належить виконувати реально.

У даній справі, як убачається з її матеріалів, апеляційний суд за наслідками розгляду апеляції засудженого фактично скасував звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням і призначив інше, хоча й більш м’якше, але покарання, яке належить виконувати реально. Таким рішенням апеляційний суд погіршив становище засудженого. Крім того, ухвалив його усупереч ч. 2 ст. 378 КПК України за відсутності касаційного подання чи касаційної скарги потерпілого.

Наведені обставини вказують на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував кримінальний закон у частині призначення покарання засудженому, у зв’язку з чим ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового апеляційного розгляду необхідно усунути зазначені порушення та постановити судове рішення з дотриманням вимог кримінального закону. Крім того, необхідно перевірити доводи касаційного подання прокурора щодо необґрунтованого виключення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, пунктом 2 розділу XIII Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 7 квітня 2010 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд до того ж суду.