5-3181км10 Про одержання хабара членом підкомісії по розгляду питань про надання державної соціальної допомоги лікарсько-консультативної комісії обласної дитячої клінічної лікарні - 21.12.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 21 грудня 2010 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, на постанову Замостянського районного суду міста Вінниці від 16 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 09 квітня 2010 року,

слідчий Вінницької міжрайонної природоохоронної прокуратури (далі – слідчий) постановою від 03 лютого 2010 року порушив кримінальну справу відносно завідуючої офтальмологічним відділенням Вінницької обласної клінічної лікарні ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.

Приводом до порушення справи стали матеріали за зверненням ОСОБА_3, а підставами – достатні дані, суть яких зводилася до того, що ОСОБА_2 як член підкомісії по розгляду питань про надання державної соціальної допомоги лікарсько-консультативної комісії Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні за належне і своєчасне оформлення документів, необхідних для того, щоб продовжувати отримувати державну соціальну допомогу на неповнолітню ОСОБА_4, одержала від ОСОБА_3 хабара в сумі 2 500 гривень.

Замостянський районний суд міста Вінниці за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 погодився з її доводами й своєю постановою від 16 березня 2010 року скасував постанову слідчого.

Апеляційний суд Вінницької області ухвалою від 09 квітня 2010 року постанову суду залишив без зміни.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про те, щоб скасувати судові рішення та повернути справу на новий судовий розгляд. Посилається на те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій установлені з порушенням вимог кримінально-процесуального закону і не відповідають матеріалам дослідчої перевірки, які містять достатньо даних для того, щоб розпочати процедуру кримінального провадження з метою встановлення і доведення наявності в діях ОСОБА_2 злочину, за ознаками якого було порушено кримінальну справу. Зазначає, що суд першої інстанції не направив прокурору постанову про відкриття провадження по скарзі, а вручив її копію лише після прийняття постанови по суті скарги.

Заслухавши доповідача, прокурора Парусова А.М., який з посиланням на зазначені в поданні доводи просив скасувати судові рішення, пояснення захисника ОСОБА_1 та скаржниці ОСОБА_2 про залишення судових рішень без зміни, обговоривши доводи касаційного подання та перевіривши матеріали справи, колегія суддів уважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з огляду на таке.

Зі змісту постанови слідчого убачається, що підставами до порушення кримінальної справи стали дані про те, що ОСОБА_3 мала намір оформити документи для продовження виплат соціальної допомоги її неповнолітній дочці ОСОБА_4, а ОСОБА_2, усвідомлюючи зацікавленість ОСОБА_3 в отриманні необхідного висновку лікувально-консультативної комісії, як і те, що вирішення цього питання залежить від наданих їй повноважень голови цієї комісії, погодилася і видала його після того, як ОСОБА_3 дала хабара в розмірі 2 500 гривень.

Обставини, які слугували підставами до порушення справи, зафіксовані у заяві та поясненнях ОСОБА_3, явці з повинною ОСОБА_2 та документах, що підтверджують її посадовий статус, інших матеріалах.

Відповідно до ст.ст. 94- 97, 2368 КПК України суд першої інстанції, здійснюючи судовий контроль за законністю порушення кримінальної справи, перш за все зобов’язаний перевірити, чи є приводи та підстави, які вказують на ознаки злочину, чи достатньо даних для того, щоб розпочати процедуру досудового слідства та чи немає обставин, передбачених ст. 6 КПК України, які виключають провадження в кримінальній справі. Але при цьому не повинен розглядати та вирішувати заздалегідь ті питання, які мають вирішуватися при розгляді кримінальної справи по суті.

У даній справі зазначені приписи закону були порушені. Як убачається зі змісту оскарженої постанови, суд, замість того, щоб перевірити достатність зазначених даних для відкриття процедури кримінального провадження, по суті оцінив їх як докази і визнав такими, що вказують на відсутність ознак складу злочину. Такі дії є неприпустимими, бо виходять за межі судового контролю, а висновки – передчасними, оскільки зроблені на підставі даних, фактична сторона та правова природа яких не були встановлені у визначеному процесуальним законом порядку.

З огляду на наведене колегія суддів уважає, що постанова суду не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого з урахуванням зазначених підстав у межах процесуальних повноважень, передбачених ст. 2368 КПК України, слід прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Оскільки під час розгляду справи апеляційний суд не усунув зазначені порушення закону, скасуванню підлягає й ухвала апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, абзацом 1 пунктом 2 розділу XIII Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Постанову Замостянського районного суду міста Вінниці від 16 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 09 квітня 2010 року, винесені за наслідками розгляду скарги на постанову слідчого Вінницької міжрайонної природоохоронної прокуратури від 03 лютого 2010 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду.